"Було страшно, але ми стояли". Спогади хмельничанки про Революцію Гідності

"Було страшно, але ми стояли". Спогади хмельничанки про Революцію Гідності

"Було страшно, але ми стояли". Спогади хмельничанки про Революцію Гідності Фото: Суспільне

Після восьми років слідчих дій, розповідає хмельничанка Ірина Ковалевська, в учасників Революції Гідності та родичів Героїв Небесної Сотні з'явилася надія, що винних, нарешті, покарають. Ірина додає: для неї та її однодумців з Хмельницького Майдану це найсвітліша думка за всі вісім років. Спогадами про події, які розгорталися в обласному центрі від листопада до кінця лютого, вона поділилася зі Суспільним.

Ірина Ковалевська згадує: уперше вийшла на Майдан Незалежності Хмельницького 23 листопада 2013 року із прапорами та стрічками Європейського Союзу. Тодішній президент Віктор Янукович, каже, відмовився підписати Асоціацію з Європейським Союзом: "І тому ми в знак протесту вийшли. Я особисто вийшла без вагань, тому що я була в Європі до цього не раз, я бачила чистоту, порядок, я бачила цінності, соціальний захист".

Відтоді жінка щодня була тут на народних віче та брала участь у всіх подіях революції Гідності. Пригадує: "Все було мирно, діти танцювали, співали пісні. Щодня я приходила, починаючи з 23 листопада, незалежно від умов. Тоді зима була люта, але ми стояли. Я до роботи, після роботи, в обідню перерву приходила".

Мирні настрої, продовжує Ірина, змінилися після побиття в Києві студентів та перших нападів на мітингувальників: "Почалися там і збройні напади, і «тітушки» вбивали людей, люди зникали. Були поставлені намети, підключилися волонтери, які давали чай і каву, ставили бочки, щоб можна було зігрітися".

22 січня поранили учасника київського Майдану, 20-річного Сергія Нігояна. Хлопець помер, і його загибель, каже Ірина, підштовхнула мітингарів до рішучіших дій: "Це було таке перше вбивство. Люди вийшли, були настільки обурені, що вбили людину. І ми зрозуміли, що ця влада ні перед чим не зупиняється, вбиває".

"Люди були настільки обурені, що вбили людину. І ми зрозуміли, що ця влада ні перед чим не зупиняється, вбиває", - пригадує Ірина Ковалевська.Фото: Суспільне

"Люди були настільки обурені, що вбили людину. І ми зрозуміли, що ця влада ні перед чим не зупиняється, вбиває", - пригадує Ірина Ковалевська.

24 січня, згадує Ірина, мітингарі попри спротив охоронців зайшли в приміщення обласної ради, де того дня була сесія. Каже, вимагали, аби голова і депутати стали на бік революціонерів. "Хотіли зайти і поговорити з Василем Ядухою, тодішнім головою, але він вже на той момент втік. Тут було дуже багато охорони, в чорних шоломах, такі, як в Києві на Майдані. Тут і сльозогінний газ було застосовано. Але мітингувальники зайшли в приміщення, зайняли кабінети. Олександр Симчишин став в.о. голови ОДА, Леся Стебло була заступником", - пригадує Ірина Ковалевська.

19 лютого, продовжує учасниця революції Гідності, мітингувальники пішли до управління СБУ, висуваючи вимоги: "Щоб не переслідували майданівців, бо викликали на допити. Щоб вони не палили документи, аби приховати все, що там було записано. Подейкували, що була зброя якась хімічна, і ми боялись, що її застосують проти людей. В Києві вже вбивали майданівців. Треба було якось зупиняти це все. Вийшли люди просто з побажаннями зустрітись, але почали водометами поливати людей. Тоді люди почали двері шарпати, вибили скло, щоб все-таки вийшли звідти. Потім почали звідти стріляти в повітря. Згодом ми дізналися, що кулі відрекошетили і вбили Людмилу Шеремет і Дмитра Пагора. Події розвивались настільки швидко, було страшно. Але ми знали, що треба стояти. Було страшно, коли стріляли".

Ірина каже, що вже зі ЗМІ дізналася, що закінчили слідство в справі вбивств майданівців: "Це на восьмому році завершені дії слідчі і передані до суду. Це трішки надихає і дає надію, що рано чи пізно вони все одно будуть покарані".

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди