"Це любов всього життя" – черкаська археологиня розповіла про свою роботу

"Це любов всього життя" – черкаська археологиня розповіла про свою роботу

"Це любов всього життя" – черкаська археологиня розповіла про свою роботу Тамара Кургіна-Коваленко

Щорічно 15 серпня в Україні відзначають день археолога. Суспільне поспілкувалося зі старшою науковою співробітницею сектору археології Черкаського обласного краєзнавчого музею Тамарою Кургіною-Коваленко про особливості її роботи.

Пані Тамаро, розкажіть, будь ласка, як ви стали археологинею? Чи мріяли про це з дитинства?

– Я знала, ким стану років з десяти. Я зрозуміла що хочу займатись археологією, коли ми з батьками відпочивали на морі й зупинилися у передмісті Севастополя. Я була просто зачарована Херсонесом Таврійським та роботою археологів. Зранку я втікала від батьків до місця проведення розкопок. Через декілька днів мені дозволили допомагати і я багато спілкувалась з фахівцями та знавцями археології. Вони були прості та відкриті до спілкування.

Я не було бешкетницею, просто якась сила тягнула мене туди, до розкопок. Я розуміла, що саме там пишеться історія. З того часу я знала, що буду археологом.

Мій дідусь був фундатором та одним з директорів музею, тому роботу музейну я знала і обирала таку професію. В Черкасах я закінчила школу, але з першого разу не вступила до вишу, тож пішла працювати у музей і готуватися до вступних іспитів на наступний рік. Один знайомий взяв мене у розвідки на лівий берег Дніпра і там, неподалік від села Чапаєвка ми майже зразу знайшли розвал горщика неолітичного. Це лише підтвердило мою впевненість у правильності обраного шляху.

"Це любов всього життя" – черкаська археологиня про свою роботуФото - Тамара Кургіна-Коваленко

Потім, коли вступила до вишу, тато взяв мене до справжньої складної та великої екседиції на плато Укок. Мені пощастило, тоді була знайдена так звана "алтайська принцеса" з повністю татуйованим тілом. Потім я прийшла до археологічної інспекції Черкаської ОДА, а потім до відділу археології Черкаського обласного краєзнавчого музею.

Скільки експедицій у вас "на рахунку"?

– За життя їх вже було багато, близько двох десятків, сподіваюсь ще багато попереду. Найрідніші – Пастирська та Черкаська експедиції Інституту археології НАН України. У Пастирській експедиції я вже відпрацювала п'ять сезонів.

Що найбільше запам'яталося?

– Запам’ятала експедицію Володимира Кубарева на Алтаї в Куравському степу. Було страшенно холодно. Відчуття холоду зникало лише тоді, коли ти йшов у баню або спати у спальнику. Ми копали кургани скіфські. Вони у них невеликі, але завалені кам'яними брилами. Щоб відкотити таку брилу, необхідно було гріти її паяльними лампами, поки не розколеться.

У Пастирскій експедиції запам’ятався момент, коли треба було нагодувати понад 50 осіб, ми з колегою на калькуляторі рахували, скільки продуктів треба взяти, щоб їжі усім вистачило. Готуємо там просто неба, на відкритій печі-"кабиці" на дровах. В цьому році сміялась, коли дівчата просили "Як закіпіт, конфорку вимкнути".

Пані Тамаро, що вас захоплює в роботі археолога?

– Захоплює, коли тримаєш в руках якусь давню річ і усвідомлюєш, що її використовували умовно вісім тисяч або півтори тисячі років тому. Цікаво уявляти, яким був власник цієї речі, яким він був на вигляд, що у нього були за думки.

А ще – захоплює усвідомлення, що ти сам пишеш історію, це чудово.

"Це любов всього життя" – черкаська археологиня про свою роботуФото - Тамара Кургіна-Коваленко

Найцінніші знахідки - скіфська вуздечна бляха у вигляді лапи тварини 6-5 ст. до н.е. та раньосередньовічні бронзові фібули 7-8 ст н. е.

Що найважче у вашій роботі?

– Не завжди сезони бувають вдалими. Іноді ти чекаєш свого відкриття декілька років і це важко. Побутові умови не лякають, навпаки це випробування роблять тебе сильнішим.

Чи є у вас або у колег якісь традиції, забобони чи прикмети в експедиціях?

– За більше ніж сто років існування археології безумовно склалися певні традиції. Одна з найяскравіших – це посвята в археологи молодих людей, хто відпрацювали першу у своєму житті польову практику. В кожній експедиції це дійство іде за своїм сценарієм, але завжди незабутнє. На посвяті є обов’язкова смуга перешкод зі складених одна до одної лопат, обряд цілування лопати.

"Це любов всього життя" – черкаська археологиня про свою роботуФото - Тамара Кургіна-Коваленко

В багатьох експедиціях практикується традиція вечірнього багаття: біля вогнища співають пісні, вирішують нагальні справи. За знакові знахідки завжди нагороджують маленькими заохочуваними призами або солодощами. А взагалі суворе похідне життя воно само є традицією. Жити в наметі, зустрічати схід сонця це також для мене вже ритуал.

Хоча є і стаціонарні експедиції, де є кухарі, облаштовані спальні місця й інші принади цивілізації, я люблю намети, спальники, чисте повітря і схід сонця замість будильника.

Як ставитесь до "чорних" археологів?

– Побутує думка, що якщо такими темпами чорні археологи будуть продовжувати грабувати археологічні пам’ятки, то років через десять практично всі вони будуть зруйновані або пошкоджені, а отже, втрачені для суспільства й науки.

Треба розуміти, що такі люди грабують в першу чергу нас з вами, свою країну та історію.

Чи вважаєте археологію своїм покликанням, яким плануєте займатися цим все життя?

– Так. Я обирала професію більш як 30 років тому і бачу перспективи розвитку і зростання у професії й сьогодні. Попереду нові дослідження, захист, нові проєкти, охорона культурної спадщини.

Археолог — мов детектив: кожну річ досліджує в певному контексті. Для нього вкрай важливо знати, у якому шарі ґрунту річ лежала та як була розташована, чи були поруч інші речі та які хімічні сполуки могли залишитися на її поверхні.Щоб зробити наукові висновки фахівець мусить врахувати безліч деталей. Якщо ж знахідку позбавити цього контексту, її наукова цінність суттєво зменшується або й зовсім втрачається, хоч залишиться мечем, а прикраса — прикрасою, а золото точно не втратить своєї матеріальної цінності. Проте все, що викопують із землі не археологи – це втрачені для науки матеріали.

Археологія – довга книга пам’яті, яка написана лопатою.

Археологія дозволяє нам знати про те хто ми такі є, чому ми такі, який був побут, де і як жили. Наша наука вивчає матеріальні залишки людства і це дає можливість відійти від фантазій та міфів.

Що для вас археологія?

– Це любов всього життя. Вона надихає, стимулює йти вперед, ставить запитання та дарує приємні подарунки. А ще з роками відкриває у тобі нові можливості й таланти. Завдяки археології можна познайомитись з цікавими людьми. Це чудові люди – багато яскравих особистостей, творчих, цікавих, непересічних, знайомство з якими наповнює і стимулює до дій.

Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди