Монастирищанка Наталія Григораш разом з родиною дала нове життя 100-річній хаті у селі Летичівка. Хоч будівлю передали у спадок її чоловіку, нині там живе її мама, разом облаштовують подвір'я та посадили город.
Деякі з кімнат лишили без змін, щоб зберегти автентичність, розповіла Суспільному Наталія Григораш.
Почали будувати хату у 1924 році, розповіла пані Наталія:
"Хата ще будувалася дідом мого чоловіка, був дід Кіндрат, бабка Параска. І раніше до революції оця земля, яка була там, за межею, з другої сторони, це була земля прадіда. Потім дід Кіндрат будував хату у 1924-1927 році. А потім жила тут сім'я мого чоловіка. Дід Іван був, бабка Саша. Свекруха залишилася до 2017 року, а у 2018 році сюди переїхали мої батьки з Одещини. І от тоді ми почали відновлювати свою хату".
Біля хати облаштували зону для відпочинку. У самому будинку ще є над чим працювати та відразу все зробити — неможливо, зазначила Наталія:
"Зразу в нас дуже багато недоробленого, змінили тут ми дуже мало чого. Це була веранда, ось у нас розвалена, і поміняли, в принципі, вікна, тому що були дерев'яні, і то ми не міняли вікна повністю, ми їх вставляли в рами. Планування практично не міняли, тому що мені дуже подобається це планування. Зараз хата доволі комфортна для життя".
Облаштування будинку робили з невеликим бюджетом, додала пані Наталія:
"Ну що, заходимо, ідемо покажемо, що в нас тут є. Бюджетно у нас тут все. Це ще старі-старі двері залишилися. Веранду ми переробили".
За словами монастирищанки, одній із кімнат, як тільки побудували хату, тримали тварин, потім переробили під кімнату, де можна жити:
"У такій маленькій кімнаті виросло дуже-дуже багато дітей".
Кімнату прикрасили цю кімнату самотканими рушниками її родини:
"Це ткала сестра моєї мами, тьотя Шура. Вона з Житомирщини, сама моя мама з Житомирщини. Ось отакі самоткані рушнички в мене".
Одну кімнату після ремонту облаштували для мами господині. Неподалік — кухня й ванна кімната.
"Ось тут так само планування залишилось. Одне, що тут, ось була піч, була велика піч. І ми зробили гіпсову перегородочку, і пристосували якби для свого комфорту хату. Але піч у нас є, піч у нас є в літній кухні".
Майже не змінювали літню кухню. Окрім дверей і земляної підлоги, які потребували зміни:
"В цьому році ми тут поміняли двері. Раніше вони були дуже низенькі. На маму мою, на ріст мами — метр 50 вони, їх вистачило, на мій трошки не вистачало. Ну, літня кухня. Ще треба буде тут реставрувати та і реставрувати".
Біля літньої кухні розташований погріб, зазначила жінка:
"Раніше навіть холодильника не треба було. Це моя гордість. Погріб, я ним дуже-дуже щаслива".
Стару хату не просто відновлюють, розповіла пані Наталія, а й зберігають пам’ять про кілька поколінь родини.
