Наприкінці весни у Києві в оновленому форматі запрацювали "Курені". Якщо раніше це був ресторан традиційної української кухні, то тепер — мультифункціональний майданчик, який об'єднує в собі ресторан, бари та кілька сцен для денних вечірок. Перезапуск взяла на себе команда артцентру Closer.
"Курені" запустили проєкт, який називається "Пой сюди". Це літня сцена, на якій виступають українські артисти. Виступи відбуваються чотири рази на тиждень, з понеділка по четвер. Більшість з них – безкоштовні для відвідування.
Зараз у "Куренях" уже встигли зіграти Komissiya, Karoon, Mazepa, Disappeared Completely тощо. А також кілька гуртів по квитках – Zbaraski, Denys Dudko, "Крихітка". Кураторами проєкту стали Ольга Бекенштейн та діджей Pavel Plastikk. Бекенштейн до того була відома як організаторка джазових концертів, зокрема фестивалю Am I Jazz? у Closer.
Журналіст Суспільне Культура Олексій Бондаренко поспілкувався із Ольгою та дізнався, навіщо взагалі "Куреням" цей проєкт, чи достатньо молодих українських гуртів та чим інді-музиканти відрізняються від джазових.
Розкажіть, чим ви займаєтеся в "Куренях"?
Моя зона відповідальності – це сцена "Пой сюди". Це платні та безкоштовні виступи українських інді-артистів.
Навіщо ви взагалі цим займаєтеся? Це ж неприбуткова модель.
Неприбуткова, так. Це для культури. Особисто мені цікаво познайомитися із тією сценою, з якою я була погано знайома. Я, звісно, відслідковувала, але не можу сказати, що багатьох чула наживо. Тож ідея була в тому, щоб дослідити молоду українську сцену.
За яким принципом ви вибираєте артистів для виступів? Наскільки мені відомо, у вас є форма заявки. Наскільки вона ефективна?
Так, ця форма є, і вона допомагає, хоча поки ми жодного артиста з неї не взяли. Але плануємо на продовження сезону. Тим паче, коли у нас з'являться перші спонсори.
А так ми обираємо артистів разом із Пашею, який також займається цією сценою (Pavel Plastikk також працює з "Куренями" – ред.). Якщо чесно, головний критерій – щоб нам подобалися артисти. Якщо подобаються, то ми хочемо про них розповісти.
Але ж є якісь жанрові обмеження? Ви ж не поставите тут метал-гурт?
Не поставимо. Хоча є гурти, які мені дуже подобаються. Наприклад, The Unsleeping. Але це все ж таки літня сцена на доволі спокійній території. Тож у нас є враження, що це має бути більше тепла та мелодійна музика. Але жанри можуть бути різноманітні. Інді, джаз, хіп-хоп – без проблем. Але ця музика має краще звучати на літньому майданчику.
За моїми враженнями, в останні роки в Києві стало нема де виступати молодим гуртам. Особливо після закриття клубів "Диван" та "44". Тобто виходить, що зараз ви – ледь не єдиний майданчик для гурту, який поки не готовий збирати великі зали.
Саме так. І ми хочемо стати зручним майданчиком для таких гуртів. Багато артистів дивуються тому, що ми взагалі виконали райдер. Ми беремо класний звук.
Коли це безкоштовний концерт, то окрім аудиторії артистів, сюди приходять інші організатори, журналісти, міжнародна преса, яка тусується в Києві на якомусь фестивалі.
Для вас це суто культурна місія, чи ви бачите в цьому джерело заробітку?
Культурна місія. У нас зараз з'явився спонсор. Але цих коштів вистачає лише покрити технічні витрати. Заробітку з безкоштовних концертів ми не маємо.
За вашими враженнями, зараз достатньо українських гуртів, щоб наповнити лайнап на три місяці?
Цілком. Я впевнена, що попри те, що ми дуже ретельно їх шукаємо, ми ще багатьох не знаємо. У нас були гурти з Дніпра, Одеси, Львова, Харкова. До речі, у Львові дуже значна сцена.
Просто багато гуртів живуть дуже недовге життя. Таких виявилося аж дуже багато, коли я починала збирати артистів навесні. Я знайшла купу крутих музикантів, які мають сторінки в соцмережах і навіть якісь кліпи. Тобто вони вклалися, щоб запустити проєкт. Але зараз просто не діють. Я так розумію, що музиканти просто виростають, заводять сім'ї, починають працювати і більше не грають.
Як думаєте, чому так? Невже в Україні немає ринку для молодої музики?
Я порівнюю з джазовою сценою. Там все, як мені здається, простіше для музикантів. Якщо ти граєш, наприклад, на саксофоні, то сьогодні ти можеш зіграти з бендом Денниса Аду, завтра із власним проєктом, післязавтра у складі квінтету Дудко тощо.
Інді-музиканти натомість дуже рідко грають десь, окрім власного гурту. І якщо цей гурт дав концерт по квитках, то навряд він протягом місяця дасть ще один у тому ж місті. Хіба що їхати в тур. Але це теж важко і не факт, що прибутково.
Тобто виходить, що джазові музиканти, на відміну від інді, постійно десь виступають.
Так. Можливо, за один концерт вони зароблять менше, але за рахунок великої кількості виступів, нехай і не зі своєю музикою, їм може бути простіше. Принаймні простіше зберегти мотивацію займатися музикою.
Як ви думаєте, цей проєкт подовжиться на наступний рік?
Я думаю, він переформатується. Він і так зараз реалізовується не зовсім у тому вигляді, який планувався. Я би хотіла більше ексклюзивних програм, а також колаборацій великих артистів із початківцями.
Розповідає Богдан Семенченко, лідер гурту Komissiya, який виступав у "Куренях" на початку липня:
Як так сталося, що Kureni запросили вас виступити?
Ми прийшли на концерт Tik Tu, в якому грає наш друг і саундпродюсер Лесик Омодада. Нам дуже сподобалося місце і якість звуку. Пізніше Лесик нас вже в онлайн-режимі познайомив з Олею Бекенштейн, яка організовує серію концертів в Kureni. Вона запропонувала нам виступити, і ми були цьому дуже раді.
Які у вас враження від виступу?
Це вищий пілотаж. Ми залишилися дуже задоволені прийомом в Kureni. Стояв відмінний беклайн, на якому ми видали гарне звучання. Були місця і щоб потанцювати, і щоб посидіти з коктейлем. Все просто неба. Буквально біля сцени – дніпровські кручі з густими деревами, а трохи далі – панорамний вид на лівий берег. Просто казка. Аудиторія була яскравою і активною, це дуже красиві люди. Було також приємно почути, що багато хто знає пісні, підспівують.
Як ви вважаєте, таке місце зараз потрібне Києву?
Однозначно, Kureni – це дуже вдале поповнення для Києва. У ньому відчувається близькість до природи, там спокійно і приємно. Є локації як для великих івентів з великими артистами, так і для зовсім камерних акустичних концертів, що теж важливо.
Також варто відзначити дуже приємний підхід організаторів до концертної діяльності. Завдяки безкоштовному входу у нас вийшло у вівторок зібрати близько 400 людей, багато з яких почули нас вперше і після цього залишилися з нами. Для незалежної групи це дуже важливо – знайомити зі своєю музикою нові аудиторії. Дуже хочеться, щоб Kureni на довгі роки залишилися на карті Києва, це сильне місце.
