Спогади зв'язкової УПА та учасника Другої світової війни про події 1939-1945

Спогади зв'язкової УПА та учасника Другої світової війни про події 1939-1945

Спогади зв'язкової УПА та учасника Другої світової війни про події 1939-1945 Колаж, Суспільне Львів

8 травня у світі відзначають День пам’яті та примирення, коли згадують закінчення Другої світової війни. Суспільне розповідає історії двох людей, їхні спогади того періоду та погляди на цю подію.

Це історії Дарії Гермак, зв’язкової УПА, що допомагала упівцям на Мостищині. Та Ігоря Юхновського, академіка, депутата декількох скликань та колишнього очільника українського парламенту. На час закінчення війни він носив радянську форму.

Історія зв'язкової УПА Дарії Гермак

Дарії Гермак 85 років. Жінка виросла у патріотичній сім’ї. Малою дитиною зголосилась допомагати упівцям, що переховувались у лісах Мостищини, де на той час вона жила. В УПА спершу був її брат.

"Мама дала мені таку куртку довгу, прив’язала з двох сторін по торбинці з харчами. І я пішла в ліс, "на зв’язок". І з тих пір я згодилася, коли треба ходити. Мені тоді було 10 років, а коли мені виповнилося 14 років – мене вже арештували. Мене арештували в школі, в якій я вчилася, на останньому уроці фізики".

Дарія Гермак розповідає, її, дитину, ніхто не змушував бути зв'язковою. Жінка каже, це було її рішення:

"Я могла відмовития, я могла не допомагати, я могла не носити їм їсти. Але я добровільно сама це робила. І не жалію до сьогодні. Якби повернути ті часи – я би робила то все саме".

Жінка додає, у Львові політв'язні не святкували перемоги, а вшановували память жертв політичних репресій.

"Для нас було ніби празнування, але таке трагічне. Подія, коли ми в чорних сукенках, в чорних хустинах приходили, але ми не забували своїх героїв. Це для українців була ніяка не перемога. Цілий світ тішився, а ми – ні, бо ми розуміли, це є всього- на-всього заміна одного окупанта другим", — каже Дарія Гермак.

Історія Ігоря Юхновського — добровольця у Другій світовій

Ігорю Юхновському 95. Він — фізик-теоретик, Герой України, депутат кількох скликань. Також він видає книги про Другу світову, куди пішов добровольцем у 19 років.

"Мені дали ручний кулемет, про який я не мав зеленого поняття, що з ним робити. Тим не менше, я пишався, що я знаю німецьку мову, а за німців самотужки вивчив і англійську. Пишався, що я знаю німецьку, англійську, польську і російську мови. То мені зразу дали звання єфрейтора", — пригадує Ігор Юхновський.

Ось як він пригадує час закінчення війни:

"Це була дуже велика радість, неймовірна. Нараз мене вночі розбудив такий шум, в мене був кулемет, я був кулеметником, і я зрозумів, що той шум страшний і крик людей навколо – то це є закінчення війни. Я зарядив кулемет, виставив його у вікно і майже весь його вистріляв у повітря. Пізніше я побіг на Майдан і, ви навіть не можете собі уявити, яка то була радість", — каже Ігор Юхновський.

Він додає, що не вважає себе героєм:

"Я був на фронті, але якщо ви думаєте, що я був героєм – то я мушу сказати, що я виконував ту роботу, яку я мав виконувати на фронті", — пояснює Ігор Юхновський.

Читайте також:

Читайте нас у Telegram: головні новини регіону

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди