"Коли ця історія закінчиться, повернуся до Збройних Сил" – інтерв’ю з Андрієм Антоненком

"Коли ця історія закінчиться, повернуся до Збройних Сил" – інтерв’ю з Андрієм Антоненком

"Коли ця історія закінчиться, повернуся до Збройних Сил" – інтерв’ю з Андрієм Антоненком Фото: Суспільне

30 квітня 2021-го Шевченківський районний суд Києва відпустив обвинуваченого у справі про вбивство журналіста Павла Шеремета Андрія Антоненка під цілодобовий домашній арешт. Прокурор у справі, не пояснюючи свою позицію, вперше не заперечував проти такого запобіжного заходу. Антоненко “Riffmaster” перебував у СІЗО понад 500 днів, наполягаючи, що ані він, ані інші двоє обвинувачених - Юлія Кузьменко та Яна Дугарь не причетні до справи. Під домашнім арештом нині знаходиться і Юлія Кузьменко. Яна Дугарь за матеріалами справи, спільниця, перебуває на волі під заставою.

Чим став цей процес для Антоненка, що планує робити далі, а також, що робив у ніч перед вбивством журналіста в інтерв'ю журналістки Суспільного Дарини Коломієць.

Ви вдома майже тиждень. Чим займаєтеся? Хто приходить у гості, телефонує?

— Я займаюся тим, що тиждень роздаю інтерв'ю. Я вже настільки заплутався, настільки час злетів. А коли мене випустили, до речі? Дуже важко сфокусуватися на подіях, тому що, знаєте, 12-го грудня 2019-го висмикнули із життя і просто вкинули в не зрозуміло що - шоковий стан. Зараз шок тільки приємний. Багато емоцій позитивних.

Що зробили найперше, коли повернулися додому?

— Дітей обійняв. Це найперше. А потім поліз по шафах речі свої мацати. Всілякі військові, музичні речі подіставав: шоломи, берети, форми, якісь футболки, інструменти.

Бачу біля дивану бронежилет. Це Ви тримаєте біля себе?

— Ні, це вчора приїхали мої побратими. Я просто попросив, щоб привезли мені бронік для того, щоб тут займатися спортом, для тяжіння.

Андрій Антоненко, фігурант справи вбивства Павла ШереметаФото: Суспільне

Андрій Антоненко, фігурант справи вбивства Павла Шеремета

У вас тут кілька гітар. Вже грали?

— Один раз спробував, щоб зрозуміти, у якому стані мої навички, руки. Зробив для себе висновки, поставив назад - стоять, чекають свого часу.

Ви у СІЗО були 506 днів. Чим цей час став для вас? Що у вас змінилося?

— Я не знаю, що змінилося всередині мене. Це, мабуть, зрозуміємо через певний час. Дружина побачить, якщо щось змінилося. Певним чином, може цінності стали глибшими, простішими погляди на життя, на якісь речі — що є більш важливим. Якісь моменти визначення, що таке елементарне щастя, що людині треба, щоб мати це щастя насправді. Наприклад, банальна річ - можливість відкрити двері й самому вийти з неї. Ви колись замислювалися про це у звичайному житті? Ну от у вас є така можливість, відчинити двері і вийти вільно. А я в тюрмі задумався, що це велике щастя - відкрити двері і вийти за них. І таких моментів дуже багато: просто мати виделку в руці, змогу побачити у вікно дерево, місяць, почути звук трамваю, скажімо. У звичайних умовах ти на такі речі не будеш звертати увагу, але це теж елементи звичайного щастя. Ніхто про це не знає, а ось коли людина опиняється в полоні, або в неволі, такі розуміння реально приходять.

Ви впродовж року приблизно приїздили на всі засідання у камуфляжних штанях і футболці. Потім одного засідання приїхали в офіційному костюмі. Чому так різко, що тоді сталося?

— З'явився костюм. Пам'ятаю, на самому початку в мене були статутні штани і тільник. Нацгвардійці віддавали мені військове вітання, коли виводили. А потім якось адвокати підказали: "Слухай, у тебе є костюм? - Немає. - От є костюм, не хочеш приміряти?” Тут ще моральна річ. Є певні моменти, котрі відбивають бажання взагалі щось робити - оці переїзди в брудному автозаку, в кайданках.. Тому, як правило, люди виглядають на судовому засіданні неохайно. Але тут важливо, що треба мати силу волі, щоб навпаки себе підтримувати, добре виглядати - це психологічно має певний вплив. І тут з'явилася можливість. Скажу, що на наступне засідання ви теж здивуєтесь. Багато хто здивується, особливо, я думаю, судді і прокурори.

Ви розповідали не так давно про те, що в СІЗО кілька людей хворіли ковідом. Ви також хвилювалися за власне здоров’я. У вас були проблеми з ногами і випадали зуби.

— Так і лишилось. Перед звільненням, десь за тиждень знов випав, зламався зуб. Зараз чекаємо, щоб взяти дозвіл піти до лікаря, Нарешті довести до ладу стан із зубами. Із зором проблеми, тому що в камері було темно, і коли виходив звідти, була різка зміна освітлення.

Давайте повернемось до останнього засідання, коли вас відпустили. Чи є у Вас думки, чому прокурор змінив свою позицію?

— Може Тішин (прокурор — ред.) втомився вже ахінею нести? Ну давайте так. Якщо ми згадаємо іншого прокурора, Зузака, він взагалі зі справи пішов. Відмовився ставити підпис, щоб передавати справу в суд. Її взагалі не мало бути. Я дивуюсь, чому судді на це не зреагували. За день, я так розумію, до фактичного закриття справи проти нас, змінюють групу прокурорів: без Зузака ось цих ставлять - Тішина. І вони ж колишні воєнні прокурори, що цікаво. І закидають справу в суд в такому вигляді.

Як гадаєте, може бути вірогідність того, що ви повернетеся в СІЗО?

— А за що мене повертати в СІЗО?

Але ж тримали все таки.

— Ну тримали, і Юлю тримали. А за що нас повертати в СІЗО? Ми не скоювали ніяких злочинів, нас тримали незаконно. Зараз навпаки все має розвиватися в інший бік. Якщо вони по “бєспрєдєлу” знову щось таке вчибучать, то не знаю.

Давайте все ж таки повернемося назад. Якщо не помиляюся, це був січень 2020-го року, коли мав відбутися слідчий експеримент. Можете розказати про той день і чому Ви не взяли в ньому участь?

— До мене приїхав слідчий Катинський, сказав, що планується така історія ввечері: “може треба відмовитись, тому що адвокатів нема”. Я сказав, що ми не відмовляємось і що ми з задоволеннями візьмемо участь в будь-яких слідчих діях, але з урахуванням, що немає адвокатів - не можемо. Він відповів, що все добре, поїхав. Це вже десь дев’ята вечора була, початок десятої - мене раптом без попередження кудись везуть. Виявляється, якраз на вулицю Франка. Відкриваю двері - там купа “товаришів” тих стоїть, все очеплено. Стоїть той же Катинський. Я кажу: що трапилось? “Ну, коротше треба сказати, що ви відмовляєтесь, бо тут адвокатів немає.” Так я ж сказав, що не відмовляюсь. Мене по-швидкому в машину упакували і повезли. А вони подали це в ЗМІ, що ми відмовились від всіх слідчих експериментів, поліграфа, щоб використати це. В суді ми побачили правду, коли включили відеозапис. Вони формально мали провести слідчий зріз на ці дії, правильно? Але, розуміючи те, що всі побачать, що я на голову вищий за Юлю, а ті люди, які на відео вночі - однакового практично зросту і нічого не співпадає по статурі. Просто всі одразу побачать цю брехню і буде не дуже добре. Доречі, коли мене привезли в ІТТ (ізолятор тимчасового тримання), поставили на цю мірялку я був у взутті, але без головного убору - 185 сантиметрів. А за їхніми експертизами, перша версія була з похибкою в 3% - 165-170 см з урахуванням взуття і головного убору. Друга - 168-172 см, що недалеко від першої версії. А я у взутті був 185, босоніж - 180. Вони мали просто вибачитися і відпустити, але ж зробили навпаки.

Чи вимагали пізніше, щоб провели цей експеримент? І чи готові зараз були б пройти його?

— По-перше, експериментів вже не буде, тому що закінчилися слідчі дії, ми вже в суді, а це має проводитись зі слідчими. Коли мені можна буде виходити, ми візьмемо дозвіл і зробимо відтворення. Ми пройдемося з Юлею між тими камерами, продемонструємо і нехай усі побачать, якщо аж так.

Доволі багато політиків включилися в судовий процес і справа стала фактично політичною. Як Ви думаєте, чи не може це зашкодити справі? Які взагалі ваші думки стосовно цього?

— Чому ми говоримо, що справа стала політичною зараз? Чому ми не говоримо як є — що вона була політичною від самого початку, коли міністр Аваков втягнув туди Президента. А те, що люди приходили підтримувати з різних політичних партій, то я це розцінюю, як людина, яка сиділа в клітці, як елементарну підтримку. Так само, як приходили люди - не можу зараз усіх згадати, не хочу нікого образити, мої побратими, музиканти. Справа була заполітизована саме цими першими особами держави, просто з якихось особистих меркантильних речей.

Мені все одно, чи робили на цьому піар політики. Я не хочу про це думати, навіщо? З самого першого дня й до останнього були люди з “ЄС”, “Голосу”, “Слуги народу”- я їм дякую. Так само, як і просто людям, громадянам цієї країни, будь-якому активісту. У нас з'явився шанс нарешті, і, я думаю, ми це зробили - об'єднали всі проукраїнські сили навколо цього. Якщо ми будемо розвалюватися, то нас отак просто схавають точково. Бачите, оце, наприклад, проросійське, воно ж єдине ціле. Ви ж бачите, як вони працюють, як радіють, коли десь розкол. Якщо б проковтнули цю справу, тоді б у нас влаштували б 37-й рік за моделлю Білорусі. Бо дехто відчув би кров у керівництві МВС, приходили б і просто в тупу - якщо побачили, що з нами можна так, відомих людей ось так зацькувати і оббрехати. А потім після нас пішли і Ратушний, і Філя, і Сорд, і всі. І маючи вже такі ганебні справи і Федини, і Звіробій, і В'ятровича, і Порошенка.. Це капець якийсь. Це просто “брєдятіна”.

Андрій Антоненко, фігурант справи про вбивство журналіста Павла ШереметаФото: Суспільне

Андрій Антоненко, фігурант справи про вбивство журналіста Павла Шеремета

На всіх засіданнях і Ви, і Яна Дугарь, і Юлія Кузьменко завжди кажуть, що всі троє невинні...

— Не причетні! Це інша історія.

Непричетні до цієї справи. Звідки у вас є впевненість, що Яна Дугарь і Юля Кузьменко можуть бути не причетні?

— Слухайте, у мене є очі. Я що не бачу, що то не Яна Дугарь, що то не Юля Кузьменко? Я в суді кажу: "У вас що очі якісь інші?" Про які ми взагалі докази розмовляємо, експертизи? Поставте і включіть телевізор. Вам що повилазило?

Як Ви познайомилися з Юлею і з Яною?

— З Яною познайомився в тюрмі, влітку 20-го. З Юлею познайомився в інтернеті, коли збили мою дитину із дружиною на перехресті. В інтернеті написав, може хтось ту машину бачив. Юля сама відписалася. Ми з нею спілкувалися виключно в інтернеті. Якось зустрілися в одному закладі, я навіть не пам'ятаю ту зустріч - помоєму, випадково з її чоловіком познайомилися. Не пам'ятаю, як запросив на концерт. Вона прийшла на концерт 21-го лютого з дитиною - фото я пам'ятаю, бо було фото з її сином, але постійно на концертах дофіга народу.

За ці 1,5 року ким ці люди для вас стали?

— "My friend of misery" — є така пісня у групи "Metallica". Такі речі більш, ніж об'єднують. Не знаю, як складеться далі життя, може розкидає, але це вже, на мій погляд, більше ніж дружба - це така річ, вона вартує життя. Я не можу сформулювати зараз точно. Це більше, ніж куми, якщо так, по-українськи.

Вам вже багато разів ставили це питання, але запитаю: що Ви робили в ніч на 20 липня 2016-го року, в той проміжок часу, коли вибухівку заклали?

— Удома був, у цій кімнаті, на цьому ліжку спав. До першої години спілкувався зі своїм барабанщиком в інтернеті. Спочатку вони говорили, що з телефонами щось не то. Навіть, якщо були вимкнені телефони - це злочин людини, яка спить? Щоб її не турбували. Хоча я до першої години ночі тут спілкувався з людьми. Потім дивним чином та ж людина, яка ходила вночі там, о 7-й з копійками бігає біля машини Шеремета, а міліція підтверджує, що я знаходжусь вдома, говорю по телефону. От що я робив у ту ніч - спав вдома і розмовляв зранку телефоном, коли там відбувався злочин, про який я навіть уяви не мав.

Квартира Андрія Антоненка, фігуранта справи про вбивство журналіста Павла ШереметаФото: Суспільне

Квартира Андрія Антоненка, фігуранта справи про вбивство журналіста Павла Шеремета

Щодо вашого товариша Олексія Єрмілова...

— Він не мій товариш, це людина, якій я викладав уроки на гітарі.

Він дав інтерв'ю, сказав спочатку, що у вас є алібі, бо ви були з ним, а потім вже під час допиту почав плутатися і сказав, що не пам'ятає, яка то точно була ніч. Він пояснював, чому так сказав?

— Мені це невідомо, ніхто мені нічого не пояснював. Може хотів дійсно допомогти, така подія була. Але це було до війни. Ми готувалися до концерту, у Єрмілова був один чи два рази. Ми на гітарі займалися, а потім, як виявилося, він сам сплутав дати. Ніхто про це з ним не домовлявся, ніхто про це з ним не розмовляв. Просто потім це взяли слідчі і почали використовувати.

Під час брифінгу 12-го грудня правоохоронці заявляли, що звернули на вас увагу, тому що у вас є квартира поруч з вулицею Франка, на Гончара. За їхніми словами, ті, хто підкладав вибухівку, потім пішли якимись шляхами і могли переховуватися у тій квартирі. Що це взагалі за квартира?

— Там жила моя мама. Цієї квартири давно немає. В той час я там не жив, я жив з 2006-го року тут. Да, я маму провідував там. І що? Давайте думати далі логічно — навіщо людині, яка там має квартиру, людині, яка тут живе більше 40 років, ходити якимись круголями?

Андрій Антоненко, фігурант справи про вбивство журналіста Павла ШереметаФото: Суспільне

Андрій Антоненко, фігурант справи про вбивство журналіста Павла Шеремета

А ви колись бачили Павла Шеремета?

— Я його не знаю, я взагалі не уявляв, як він виглядав і хто це взагалі такий. Мені все одно було, я займався музикою. Мені плювати на ту політику було. Який Павєл Шеремет, яка Притула? Хто це?

Коли воно там вибухнуло, новини — когось вбили, дружині сказав, що капець, офігіти — у нас біля дому підривають машину. А в нас там дитяча поліклініка поруч. Кажу, слава Богу, що ми з дітьми в поліклініку не пішли в той час.

Якщо версія про вашу причетність до цієї справи є вигадкою….

— Що значить "якщо"? Я не розумію просто.

Якщо ця справа є вигадкою, як ви вважаєте, для чого цю версію взагалі придумали, і кому це потрібно, чому саме вас обрали?

— Спитайте у тих, хто це вигадав і чому обрали саме нас. Я впевнений, що були ще кандидатури. Чому обрали людей відомих? Я тут можу просто подумати: щоб зробити більше резонанс або шок. Дискредитація Збройних Сил, добровольців, волонтерів, а як інакше? При чому, чим маразматичніша історія, чим більше плутаються люди, тим легше заштовхнути ось цю брехню. Тому що людина не зможе думати логічно і пов'язувати нелогічні речі. Це така технологія інформаційно-психологічних операцій.

Квартира Андрія Антоненка, фігуранта справи про вбивство журналіста Павла ШереметаФото: Суспільне

Квартира Андрія Антоненка, фігуранта справи про вбивство журналіста Павла Шеремета

Ви плануєте звертатися кудись, вимагати компенсації щодо порушення ваших прав?

— Справа вже в ЄСПЛ, усе інше будуть юристи мої казати. Я не хочу зараз розмахувати руками, повітря здіймати.

Як ви думаєте, що зараз взагалі повинно статися для того, щоб ця справа дійшла до свого якогось логічного завершення?

— А що має статися?

Квартира Андрія Антоненка, фігуранта справи про вбивство журналіста Павла ШереметаФото: Суспільне

Квартира Андрія Антоненка, фігуранта справи про вбивство журналіста Павла Шеремета

Рано ж чи пізно має ж бути якийсь кінець?

— Має, звісно. Або справа буде тягнутися хрін знає скільки років, або її закриють, просто звинувачення з нас знімуть. Варіанти два: або вони будуть тягнути це безкінечно, до виправдального вироку, щоб люди, котрі дотичні до цієї фабрикації, як можна більше протрималися на своїх посадах. Або люди злітають з посад, знімають обвинувачення, і все.

Ви думали, чим будете займатися далі?

— Служити в Збройних Силах. У мене є обов'язки, я буду займатися ними. Де я буду займатися цими обов'язками, не скажу, тому що є закон про Сили Спеціальних Операцій, що є держтаємниця.

Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу

Журналіст Павло Шеремет загинув 20 липня 2016-го о 07:45 ранку внаслідок вибуху машини. Він їхав на ранковий радіоефір своєї програми. До грудня 2019 року у слідства не було жодного офіційного підозрюваного. При цьому розслідування вбивства Шеремета високопосадовці публічно називали "справою честі".

12 грудня 2019 року глава МВС України Арсен Аваков заявив про затримання фігурантів у справі Шеремета – це військовий Сил спеціальних операцій ЗСУ та музикант Андрій Антоненко, лікарка "Охматдиту", волонтерка і дитяча хірургиня Юлія Кузьменко на псевдо "Лиса", а також військова лікарка Яна Дугарь.

Суспільне траслює усі засідання справи Павла Шеремета. Їх можна знайти тут.

Дивіться та читайте також: "Мене цікавить, коли це все закінчиться". Інтерв’ю з фігуранткою справи Шеремета Юлією Кузьменко

Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: story@suspilne.media. Користувачі аккаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди