Окружний адміністративний суд Києва просять скасувати результати конкурсу на посаду керівника державного підприємства "Національного центру Олександра Довженка". Відповідний позов до Міністерства культури та інформаційної політики України зареєстровано канцелярією суду, сказано на сайті ОАСК.
По-перше, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення конкурсної комісії Міністерства культури та інформаційної політики – протокол №2 засідання з конкурсного добору на посаду генерального директора державного підприємства "Національного центру Олександра Довженка" від 15 квітня 2021 року.
По-друге, зобов’язати Мінкульт оголосити новий конкурс на вказану посаду.
Наразі судом вирішується питання відкриття провадження в адміністративній справі.
Хто вимагає перевиборів?
Імені позивача суд не назвав. Відомо, що 15 квітня конкурсна комісія обрала головою Довженко-Центру Олену Гончарук, яка до цього була керівницею Музею кіно при Довженко-Центрі. Вона отримала шість голосів членів комісії і була обрана одноголосно. Також вона була єдиною кандидаткою, яку підтримав колектив культурної установи.
Однак за декілька годин міністр культури та інформполітики Олександр Ткаченко звернувся з листом до членів конкурсної комісії з проханням повторно заслухати одного з кандидатів на посаду – колишнього російського бізнесмена і громадянина Канади Олексія Душутіна.
Душутін вважає, що його права порушили через участь у конкурсі на посаду директора Довженко-Центру в онлайн-форматі. Як випливає з листа міністра Ткаченка, Душутін є громадянином Канади та не може в умовах карантинних обмежень бути в приміщенні Мінкульту під час конкурсу.
Потрібно зазначити, що коли Душутін подавав документи на конкурс, то знав про існування карантинних обмежень. А також Суспільне Культура докладно розповідало про те, що контроль над державними культурними, особливо грантовими, інституціями намагається перетягнути на себе не лише Мінкульт, а й Офіс президента: Держкіно, УКФ, тепер "Довженко-Центр". Чи справді влада перетягує контроль над культурними інституціями
Позиція конкурсної комісії "Довженко-Центру"
Голова конкурсної комісії Ірина Подоляк вважає, що лист міністра "доволі дивний". На її думку, немає правових підстав визнавати результати конкурсу недійсними:
"Це 21 століття — як і пан Душутін, один з член комісії був онлайн. Це не є заборонено законом. Головне, що прописано — це має відбуватися публічно і прозоро. Якщо пан Душутін вважає, що це не так — він абсолютно може оскаржувати рішення комісії в суді. Хай йому щастить з цим. А це не має жодним чином вплинути на призначення переможниці конкурсу директоркою. Тоді людину можна призначити тимчасовою виконувачкою обов'язків, тобто інституція не зруйнується, не знищиться. І не буде колапсувати так, як не колапсують уже дуже багато років інші інституції, де є призначають в.о. керівників. Наприклад, є заповідник "Бабин Яр" або "Києво-Печерська лавра".
Хто подавався на конкурс?
Пакети документів на посаду директора інституції подали шість кандидатів. Серед них – кінопродюсери, керівниця Музею кіно, популярна акторка і віцепрезидент Українського союзу промисловців та підприємців.
Досьє на всіх кандидатів для ознайомлення за посиланням. Співбесіди з кандидатами транслювалися наживо, тож їх можна переглянути.
Коли конкурсна комісія розпочала співбесіди, то оголосила, що двоє кандидатів відмовилися брати участь у конкурсі: Тарас Босак та Денис Калюжний. Голоса за інших претендентів на посаду керівника Довженко-Центру розподілилися таким чином:
- Олексій Душутін – 0 голосів
- Ірина Колесник – 0 голосів
- Олена Лавренюк – 5 голосів
- Олена Гончарук – 6 голосів
Чому оголосили вибори?
18 березня у Івана Козленка закінчилась каденція на посаді директора Довженко-Центру. Він повідомив, що не буде подаватися на конкурс, оскільки: “Зважаючи на політичні та інші процеси, що відбувалися навколо Центру за останній рік, моя присутність на цій посаді може радше зашкодити інституції, аніж допомогти".
15 березня 2021 року колектив Довженко-Центру опублікував відкритого листа до української влади. Співробітники центру вважають, що інституція опинилася під загрозою руйнації та просять продовжити контракт з чинним генеральним директором Іваном Козленком або призначити його виконувачем обов’язків до кінця 2021 року.
Іван Козленко керує Довженко-Центром з 2014 року. На початку 2015 року він презентував концепцію розвитку установи, яка передбачала його перепрофілювання з індустріального підприємства на заклад культури. Як тільки команда приступила до виконання концепції – контракт Козленка закінчився. Зрештою, 18 березня 2016 року вступив в дію новий контракт на п’ять років. Потроху в Довженко-Центрі почали з’являтися культурні резиденти, книгарні, а через два роки відкрили “Сцена 6” –перформативний простір, відкритий для співпраці незалежних театрів. Останнім реалізованим проєктом було відкриття Музею кіно у вересні 2019 року. Навесні 2019 року генеральний директор заявив про успішне завершення процесу реформування. За його словами, за чотири роки з 0% доходу від культурних заходів Довженко-Центр перейшов до 15-17%.
