Через глобальне потепління кількість локацій, здатних прийняти Олімпійські ігри, може скоротитися втричі вже до кінця століття.
Про це йдеться в матеріалі RTBF.
Лютий 2014 року. У Сочі під час проведення XXII Зимових Олімпійських ігор температура повітря сягала близько 16°C. Місто з м’яким кліматом обрали місцем проведення змагань. Для забезпечення снігового покриву організатори заздалегідь підготували й зберігали сотні тисяч кубометрів снігу.
Лютий 2022 року. Пекін приймав XXIV Зимові Олімпійські ігри. Через нестачу природного снігу на об’єктах у Чжанцзякоу та Яньціні організатори повністю використали штучне засніження для проведення змагань — уперше в історії Олімпіад.
Лютий 2026 року. У Мілані відбулися масові протести проти проведення Зимових Олімпійських ігор. Учасники акцій висловлювали занепокоєння через використання штучного снігу та соціально-економічні наслідки проведення Ігор, зокрема вплив на житлову ситуацію в місті.
Навіть в олімпійських колах дедалі частіше звучать застереження. Президент Міжнародної федерації лижного спорту та сноубордингу визнає, що кліматична ситуація "загрожує існуванню" цих дисциплін. Канадська фристайлістка Маріон Тено в інтерв’ю TIME Magazine каже: "Треба бути сліпим, щоб цього не бачити".
Потеплішання за 70 років
Між першими Іграми в Кортіна-д’Ампеццо у 1956 році та Іграми 2026 року — через 70 років — середня температура в регіоні в цей період зросла на 3,6°C, за даними експертів Climate Central. Через це регіон втратив у середньому 41 морозний день на рік.
У глобальному вимірі міста, які приймали Зимові Ігри після 1950 року, зазнали середнього потепління на 2,7°C, тоді як середній глобальний показник становить 1,4°C. Дослідження підтверджують, що гірські регіони нагріваються інтенсивніше, ніж низинні території, що підвищує ризик зсувів і повеней.
Це звужує перелік місць, придатних для проведення таких змагань.
Дедалі менше варіантів для Ігор
У 2024 році було проведено незалежне дослідження, замовлене Міжнародним олімпійським комітетом, в якому аналізувались 93 гірські локації з необхідною інфраструктурою для зимових видів спорту.
Аналіз враховував дві ключові умови: імовірність мінімальної добової температури на рівні або нижче 0°C та імовірність достатньої мінімальної товщини снігового покриву.
Звіт показав, що наразі 87 із 93 локацій можуть приймати такі змагання, однак у майбутньому ця кількість зменшиться. До середини століття лише 52 локації відповідатимуть надійним кліматичним умовам для проведення Зимових Олімпійських ігор. До 2080-х років ця кількість може скоротитися до 30 — залежно від масштабу глобальних заходів зі скорочення викидів вуглекислого газу.
Оскільки Зимові Паралімпійські ігри відбуваються у березні, ризики для них ще більші. Згідно з тим самим дослідженням, до 2050-х років лише 22 із 93 локацій відповідатимуть надійним кліматичним умовам.
Дослідження також показало, що до середини століття практично не залишиться місць, де зимові змагання можна буде стабільно проводити без штучного снігу.
Штучний сніг як норма
Штучний або технічний сніг, який виробляють за допомогою гармат, що розпилюють воду в холодному повітрі, використовується на Олімпіадах уже давно. Перше офіційне застосування відбулося у 1980 році в Лейк-Плесіді. Нині це стало стандартною практикою.
Причина — дедалі жорсткіші вимоги спортивних федерацій до однорідності снігу та забезпечення рівних умов для спортсменів. "Міжнародна федерація лижного спорту та сноубордингу та Міжнародний союз біатлону вже понад двадцять років вимагають цього у своїх специфікаціях", — пояснює Фредерік Лає-Гоффар, перший бельгійський біатлоніст, відібраний до Кубка світу у 1990-х роках, а нині директор компанії, що відповідає за підготовку трас Ігор Мілан-Кортіна. Організатори використовують штучний сніг для контролю якості та твердості траси відповідно до технічних стандартів.
Наприкінці січня організаційний комітет Мілан–Кортіна повідомив, що виготовив майже 1,6 мільйона кубометрів штучного снігу — це приблизно 700 тисяч кубометрів води — для всіх об’єктів. Для цього створюються нові резервуари та використовується вода з місцевих дамб і річок.
Оргкомітет заявив, що обсяги виробництва мають бути нижчими, ніж на попередніх Іграх, де у 2022 році в Пекіні виготовили 2,8 мільйона кубометрів снігу, завдяки модернізованій інфраструктурі. "Сучасний штучний сніг не дуже відрізняється від того, що був тридцять років тому", — пояснює Лає-Гоффар. "Технічно еволюціонувала оптимізація — виробляти більше снігу з меншими витратами енергії".
Штучний сніг використовується не лише на Олімпійських іграх — його застосовують на всіх змаганнях найвищого рівня, а також на гірськолижних курортах. До 2025 року приблизно 40% трас у Франції обладнали системами штучного засніження.
Загроза виробництву
Виробництво штучного снігу потребує певних умов: низької температури та низької вологості повітря. Чим вища вологість, тим нижчою має бути температура для утворення снігу. Вищі температури потребують більшого охолодження води, а отже — більшого споживання енергії.
"За сучасних технологій ми можемо виробляти сніг при плюсових температурах, якщо повітря дуже сухе", — пояснює Лає-Гоффар. Також існують установки з охолоджувальними контейнерами, що дають змогу виробляти сніг за необхідності. Проте це підвищує енергоспоживання.
На думку Лає-Гоффара, звіт МОК — це передусім "питання іміджу". "Ніхто не хоче бачити білу трасу серед коричневого ландшафту, але сьогодні Ігри можна проводити на висоті однієї тисячі метрів ще 50 років без проблем із штучним снігом. Питання в тому, що ми хочемо робити. Якщо хочемо повернутися до природного снігу — треба змінювати всю модель, від обладнання до формату змагань".
Тиск на місцеві ресурси
Виробництво штучного снігу потребує води й енергії, що може посилювати кліматичні проблеми та дефіцит води. "Це справжня негативна спіраль", — зазначає професорка Аурора Дегре з Gembloux Agro-Bio Tech.
"Ми переходимо від спорту, що базувався на природному накопиченні снігу, до моделі, де витрачаємо ресурси для створення штучних умов", — додає вона. "Потрібно зберігати ресурси, особливо підземні".
У МОК заявляють, що "більшість" енергії для виробництва снігу цього року надходить із відновлюваних джерел, а вода переважно використовується з накопичувальних резервуарів. "Це не так погано, як відкачувати воду безпосередньо з ґрунтових вод чи використовувати електроенергію з викопного палива, але це все одно несталий підхід", — відповідає професорка.
Вона також наголошує, що в середземноморському регіоні зростає ризик дефіциту води. "Хоча взимку бувають надлишки води, з 2022 року дедалі частіше фіксуються періоди посухи. Коли ми забираємо воду і зберігаємо її на поверхні, ми заважаємо поповненню підземних ресурсів, які потрібні влітку".
Фредерік Лає-Гоффар відповідає, що "майже 80% води повертається до того самого водозбірного басейну. Решта 20% — це переважно випаровування". Він додає: "Ми не можемо робити що завгодно, усе дуже жорстко регулюється. Є квоти на забір води".
Він також зазначає, що забір води для штучного снігу у Франції становить приблизно 10% від обсягу води, що використовується для приватних басейнів.
Можливі зміни
Президентка МОК Кірсті Ковентрі запустила процес "Fit for the Future" для аналізу майбутнього Зимових Ігор.
Серед варіантів — перенесення Ігор на січень та ротація обмеженої кількості постійних локацій. Це дозволило б зменшити витрати та обрати регіони зі стабільнішими умовами.
Бюджет Ігор 2026 року становить 5,2 мільярда євро — менше, ніж попередніх.
Карл Штосс, голова Комісії з майбутніх господарів Ігор, визнає, що в майбутньому, можливо, доведеться скоротити кількість видів спорту, спортсменів і глядачів, щоб зменшити викиди. "Як еталонна організація у світі спорту, МОК має показати, як можна захистити зимові види спорту в довгостроковій перспективі", — заявляє він.
У МОК уже обрали Французькі Альпи для проведення Ігор 2030 року та Солт-Лейк-Сіті для 2034 року. Також ведуться перемовини зі Швейцарією щодо 2038 року.
