"1917". Чи варто йти на фільм оскарівського лауреата Сема Мендеса

"1917". Чи варто йти на фільм оскарівського лауреата Сема Мендеса

"1917". Чи варто йти на фільм оскарівського лауреата Сема Мендеса

Військова драма "1917" режисера Сема Мендеса, прем'єра якої в Україні відбулася 30 січня, може забрати 10 золотих статуеток премії "Оскар" в номінаціях "Найкращий": фільм, режисер, художник-постановник, оператор, оригінальний сценарій, композитор, монтаж звуку, зведення звуку, візуальні ефекти, грим і зачіски. До речі, стрічка вже отримала "Золотий глобус" у номінації "Найкращий фільм і режисер". Ми подивилися "1917" і вирішили розібратися – чи варто вам йти на прем'єру одного з головних номінантів майбутньої церемонії Оскар, яка відбудеться 10 лютого.

Передісторія: про Першу світову війну

"1917". Чи варто іти на фільм оскарівського лауреата Сема Мендеса

Першу світову війну не заведено зображати у героїчних тонах – занадто багато страждань принесла вона європейській цивілізації. Німеччина володіє значним економічним потенціалом і хоче отримати свою частку колоній та ринків збуту, тоді як Англія з Францією за будь-яку ціну намагаються втримати захоплене. Навіть якби 28 червня 1914 року Гаврило Принцип не вбив спадкоємця австро-угорського престолу Франца Фердинанда, а Австро-Угорщина не висунула б ультиматум Сербії – іншої можливості змінити баланс сил, крім війни, не залишилося.

1917, передостанній рік війни, багато в чому став переломним. Країни відверто втомилися від жорстокої війни, а політики готувалися до мирних переговорів. Пацифістські настрої росли, призовників у траншеях змінили контрактники, що були вже менш схильні до впливу пропаганди, але генерали залишались одержимі ідеєю грандіозного фінального бою. Здавалося, що німці рятуються втечею, але насправді, знаючи про плани нападу французького генерала Робера Нівеля (прихильника агресивної наступальної тактики), вони відвели війська з артилерією з колишньої лінії фронту на лінію Гінденбурга.

"1917". Чи варто іти на фільм оскарівського лауреата Сема Мендеса
Читайте також: "Правила кіноетикету. Чого точно не можна робити, коли приходиш у кінотеатр"

1917

Сюжет "1917" не відсилає до яких-небудь конкретних подій або історичних персонажей. Згадується лише підготовка до наступу, до прориву тієї самої лінії Гінденбурга. У центрі історії опиняються двоє бійців – молодші капрали Джейк (Дін Чарльз-Чепмен) і Скофілд (Джордж Маккей). Їм доручають важливе завдання, яке повинно врятувати життя 1600 солдатів двох батальйонів Девонширського полку британської армії, зокрема старшого брата капрала Джейка. Двоє солдатів мусять пробратися в тил ворога і передати депешу з наказом про скасування нападу полковнику Маккензі (Бенедикт Камбербетч), який пішов за німецькими військами та перебуває за крок від самогубної атаки.

Рішення режисера знімати всю стрічку одним безперервним кадром розкрило невловимий кінематографічний потенціал, який виник у голові Мендеса відтоді, як він почув історії про Першу світову війну від свого діда, який служив рядовим солдатом на передовій. Фільм знімали довгими уривками (до 8 з половиною хвилин) і монтували таким чином, щоб він був схожий на один цілісний неподільний дубль. Тож фактично він відрізняється від фільмів, які дійсно знімали одним дублем – на кшталт "Загублених в Лондоні" (2017) або "Таймкод" (2000).

"1917". Чи варто іти на фільм оскарівського лауреата Сема Мендеса

Після першої спроби відзняти безперервну сцену у розширеному вступі до фільму "Спектр" про Джеймса Бонда, Мендес вирішив, що саме такий формат найбільш ефективно передасть пекло траншейної війни й артилерійських обстрілів, які визначили Першу світову, поряд із самовідданістю та патріотизмом солдатів, які воювали і гинули тисячами, коли їх рідна земля була завойована, а після повернена – кілометр за кілометром. Декорації досі актуальні для всього світу. Ба більше, декорації фільму не тільки розповідають свою історію, а й цілком заслуговують на роль окремого меморіалу Першої світової. Вийшла б наочна демонстрація нелюдяності історичних подій, яка не може не зачіпати за живе.

Художник-постановник, грим і робота зі звуком варті своїх "Оскарів", і серед претендентів на статуетку це найбільш технічно вивірений фільм. Але там, де не можна покладатися на технічну складову, "1917" починає помітно просідати.

"1917". Чи варто іти на фільм оскарівського лауреата Сема Мендеса

По-перше, глядач і так сприймає будь-який фільм "одним дублем", але монтаж ще й відповідає за дуже важливу функцію "палиці та мотузки". Не можна весь хронометраж показувати перестрілки, інакше людина зануриться у стан стресу і дуже втомиться під час перегляду. Іноді досить короткої зміни плану, щоб глядач встиг перевести подих і з новими силами повернувся на умовне поле бою. І якщо до боїв у "1917" причепитися неможливо (або дуже важко), то епізоди "спокою", які повинні скріплювати між собою розповідь, іноді показують себе не з кращого боку.

Читайте також: ""Кролик Джоджо". Чому варто піти на фільм Тайки Вайтіті"

Шлях героя

Для більш-менш досвідченого глядача, хоча б віддалено знайомого з концепцією мономіфа і "Героя з тисячею облич" Джозефа Кемпбелла, шлях героя в "1917" буде передбачуваним від першої до останньої хвилини. Під мономіфом розуміють єдину структуру побудови історії про мандри та життя персонажа – такий собі шаблон, за яким зняті, наприклад, "Зоряні війни", "Матриця" та "Володар перстнів". Подорож туди й назад.

"1917". Чи варто іти на фільм оскарівського лауреата Сема Мендеса

Умовно, "шлях героя" складається з 12 етапів, які так само умовно можна поділити на кілька великих блоків:

  1. Перебування у звичайному світі.
  2. Початок мандрівки.
  3. Головне випробування героя, його смерть і переродження.
  4. Воскресіння і повернення у звичайний світ, але зовсім іншим.

Капрал Скофілд весь час перебуває у центрі оповідання. І сюжет "1917" можна чітко розбити на ці 4 блоки та 12 загальних етапів. Єдине, що грамотно підкреслює історія Сема Мендеса – поки завдання не виконане, капрал Скофілд залишається героєм історії, але після цього йому доведеться повернутися до натовпу безіменних солдатів. Утім, повернутися вже зовсім іншим. Раніше заслуги перед батьківщиною (медалі) здавалися йому безглуздою нагородою, але наприкінці "шляху героя" молодий солдат повертає собі статус-кво, приймаючи його з релігійним трепетом. Primum vivere – жити перш за все.

Хіба дотримання правил з популярної концепції – це погано? Ні, але в драматургії існує безліч деталей, завдання яких приховати від глядача, що історія йде по заздалегідь встановлених рейках. Порівняння кінематографа як формату розваги з парками атракціонів йде не на користь першого, тому що суть фільму набагато складніша, ніж "прийшов у кіно – сів на місце – пішов після завершення". Кіно – це інструмент самопізнання, інструмент рефлексії.

Тому зважаючи на всі беззаперечні переваги, єдиний недолік "1917" – якісний, але шаблонний сценарій. Та чи варто говорити, як легко глядачеві буде не звертати увагу на такі дрібні деталі, коли у нього перед очима розвернеться епічне військове полотно, від якого перехопить подих і яке змусить втиснутися в крісло?

Читайте також: "Фільм жахів, спортивна драма й артхаусний детектив. Найочікуваніші українські прем'єри – 2020"
Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди