«Олімпійське золото – найвищий щабель». Важкоатлетка Наталія Скакун

«Олімпійське золото – найвищий щабель». Важкоатлетка Наталія Скакун

«Олімпійське золото – найвищий щабель». Важкоатлетка Наталія Скакун
. Суспільне Чернігів

Важкоатлетка Наталія Скакун виборола олімпійське золото у 2004-му році. І поки з того часу ніхто з українок не досягнув її результату. І хоча тоді Наталія Скакун виступала за Чернігівщину, родом вона із села Лебедин, що на Київщині. Але про все по черзі.

У школі Наталія Скакун була дуже активною і цікавилися чи не всіма видами спорту, які були в закладі: волейболом, баскетболом, футболом, настільним тенісом. З важкою атлетикою вона познайомилася згодом. Згадує Наталія Скакун.

«Коли мені було 11 років, до нас в село приїхав тренер з Києва. І повісили на вікні нашого спорткомплексу об’яву, що набираються дівчатка і хлопчики на секцію важкої атлетики. На той момент я зовсім не знала, що таке важка атлетика. Як завжди, мені стало цікаво і я пішла записуватись у цю секцію. Сказали, що дівчат набирають лише з 13-ти років, але я дуже попросилась. І так почала ходити».
«Олімпійське золото – найвищий щабель». Важкоатлетка Наталія Скакун
«Олімпійське золото – найвищий щабель». Важкоатлетка Наталія Скакун. Фото з мережі Інтернет

«Тренер мене зацікавив тим, що ми не почали підіймати штангу, а почали грати в різні ігрові види спорту, він нас розвивав фізично. Дуже багато дітей було: десь 50, але згодом вони всі відсіялись, залишилось 5 дівчаток: зокрема, я, моя старша сестра, молодша моя сестра. Нас три сестри, і всі ми залишились у важкій атлетиці. Я наразі заслужений майстер спорту з важкої атлетики, старша сестра – майстер спорту міжнародного класу з важкої атлетики, а молодша – майстер спорту».

Коли почали розробляти техніку у важкій атлетиці, тренер почав возити юних спортсменів на змагання. Азарт виступити, показати себе, поїздки в інші міста дуже сподобались Наталії. Там вона почала знайомитись із іншими спортсменами.

«В один прекрасний момент мені тренер сказав: «Наташо, я розумію, що ти активна, зараз у тебе сил вистачає на всі види спорту, якими ти займаєшся. Але я тобі рекомендую вибрати якийсь один і вкладати всі сили в нього». Тоді я прийняла для себе рішення залишитись у важкій атлетиці. Поступово я почала рости у своїх результатах».

У 1996-му році 15-річна Наталія Скакун вперше відправилась на міжнародні змагання, де посіла друге місце. За два роки після того, коли Наталія закінчила школу, перспективній спортсменці запропонували переїхати до Чернігова, вступити до місцевого педагогічного вишу та займатись важкою атлетикою більш серйозно.

«Олімпійське золото – найвищий щабель». Важкоатлетка Наталія Скакун
«Олімпійське золото – найвищий щабель». Важкоатлетка Наталія Скакун. Фото з особистого профілю Facebook

«Риков Олександр Володимирович (це мій другий тренер) запропонував у нього займатись. І я прийняла для себе кардинальне рішення переїхати до Чернігова, навчатись і виступати за Чернігів. І навіть зараз коли приїжджаю в Чернігів, вважаю його своїм рідним. Тому багато років я тут займалася, навчалася, жила. В мене друзів дуже багато. Мені дуже подобається місто Чернігів. Це як рідне моє місто».

Робота з новим тренером дала свої результати. Уже в 2000 році Наталія Скакун відправляється на свої перші Олімпійські ігри.

«Це перша Олімпіада, де включили жіночу важку атлетику. І тоді був жорсткий відбір на ці змагання, дуже багато кандидатів було на цю поїздку. У нас було дві ліцензії від України саме на жіночу команду. І у нас дуже досвідчений тренер – він нас так підготував, що я і Віта Руденок, яка теж виступала за Чернігів, ми вдвох вибороли ці дві ліцензії і поїхали на участь на перші Олімпійські ігри саме по важкій атлетиці. І я тоді посіла 7 місце. На той момент мені було 19 років. Для мене це дуже високий результат був. Надалі ми почали ще більшу підготовку, дуже серйозну. Я в 2001 році поїхала на першу дорослу Європу, виграла перше місце. І ми вже зрозуміли, що ми готові на більше. Так, були маленькі травми, деякі змагання ми пропускали, але з мудрістю мого тренера у нас все вийшло».

«Олімпійське золото – найвищий щабель». Важкоатлетка Наталія Скакун
«Олімпійське золото – найвищий щабель». Важкоатлетка Наталія Скакун. Фото з мережі Інтернет

У 2004 році Наталія Скакун відправилась на свої другі Олімпійські ігри, де досягла найвищої вершини, здобувши золоту медаль.

«Дуже важко було не фізично навіть, а психологічно, тому що ти розумієш, що на тебе покладаються великі надії, що ти уже як світовий майстер таки. Я до Олімпійських ігор у 2003 виграла ЧС, виграла у китаянки – найбільшої нашої конкурентки. Не було такого, що з України хтось вигравав у китаянок. Я тоді виграла. Це був великий фурор. Тренер сподівався і знав, що я виграю, але у мене все одно були сумніви і страхи, гадаю, як і у всіх спортсменів. Коли я їхала на змагання, у мене була дещо температура, я трошки прихворіла. Навіть стояло питання: виступати мені чи ні. Так вийшло, що температура спала, я докладала усіх зусиль для того, щоби виступити. Адже було б дуже прикро, якщо мої тренування були б марними. І у нас все вийшло. Було важко, а тоді, звісно, стоячи на п’єдесталі, була горда за Україну, що стою на першому місці».

Хоча Наталія Скакун родом із Київщини, але двічі на Олімпійських іграх представляла саме Чернігівщину. Каже, на той момент бачила себе як чернігівку.

«За Київ я навіть і не думала. Тому що я давно виїхала. Хоча рідні у Київській області. І зараз я повернулася туди і там проживаю. Але на той момент, коли я виступала, думала лише про Чернігів».

«Олімпійське золото – найвищий щабель». Важкоатлетка Наталія Скакун
«Олімпійське золото – найвищий щабель». Важкоатлетка Наталія Скакун. Фото з мережі Інтернет

Про зустріч з Олімпійських ігор згадує з посмішкою. Розповідає, що сам мер Соколов тоді приїхав на своїй машині в аеропорт зустрічати.

«Коли ми приїхали до позначки Чернігівська область – кортеж зупинився і коли я вийшла з машини, я побачила перед собою цілий хор. Там чоловік 30 стояло, всі в красивих костюмах, з короваєм, музика, вони співають – ну дуже класно. Як національного героя зустрічали. Мені було приємно, що мене відзначили за вклад у розвиток чернігівського спорту. Так само, як і Лєна Костевич – ми разом на одній Олімпіаді виграли золото».
«Олімпійське золото – найвищий щабель». Важкоатлетка Наталія Скакун
«Олімпійське золото – найвищий щабель». Важкоатлетка Наталія Скакун. Фото з мережі Інтернет

Найвища точка досягнута, а що далі?

«Я вважаю, що олімпійське золото – це найвищий щабель в спортивній кар’єрі, але якщо спортсмен приймає рішення знову виступати на ОІ, то йому ще важче. Після «золота» дуже важко повторити свій результат. Хоча я знаю багато спортсменів, які завойовували золото, а тоді їхали на наступну Олімпіаду, посідали призові місця – це теж дуже престижно», – каже важкоатлетка.

«Кожен спортсмен повинен сам приймати рішення, коли йому зупинитись. Я вважаю, що я досягла найвищого щаблю і мені нема про що жалкувати. І олімпійське золото – це не тільки моя робота, це робота цілої команди».

Де зараз Ваша золота медаль? Як часто Ви до неї повертаєтесь?

«Вона схована дуже далеко. Тому що прикрий був такий інцидент: у Чернігові в моїй квартирі на Масанах, я поїхала на Новий рік до мами, у мене залишились усі мої медалі з Європи і світу. І мою квартиру пограбували. Досі їх не знайшли. Слава Богу, на той момент, коли я поїхала до мами, я забрала із собою олімпійську медаль і всі ордени за заслуги, якими мені держава нагородила після Олімпійських ігор. І до Олімпійських ігор мене нагороджували Орденом княгині Ольги ІІІ ступеню. Він також залишився у мене».

«Олімпійське золото – найвищий щабель». Важкоатлетка Наталія Скакун
«Олімпійське золото – найвищий щабель». Важкоатлетка Наталія Скакун. Фото з мережі Інтернет

Після Олімпійських ігор Наталія Скакун вирішила покинути спорт. Про себе нагадувала травма, тому вона присвятила час своїй родині, і, зокрема, маленькому синові. Проте завжди активній Наталії Скакун запропонували стати тренером національної жіночої збірної з важкої атлетики. Тут вона працює і нині. А для тих, хто тільки-но стає на свій шлях до Олімпу, чемпіонка каже ось що:

«Найголовніше – ніколи не падати духом. Постійно вірити в себе, навіть коли опускаються руки. Ніколи не треба впадати в крайнощі. Треба вірити в себе, свого тренера, довіряти йому, робити те, що він каже. І найголовніше: бачу ціль – не бачу перешкод».

Слухайте про спортивні досягнення Наталії Скакун у програмі "Шлях до олімпу" з ведучою Лілією Духно.

Читайте також:

Учасник Паралімпіади та Чемпіон світу. Біатлоніст та лижник Дмитро Суярко

«Золото», два «срібла» і «бронза» Паралімпіад. Біатлоніст та лижник Ігор Рептюх

Олімпійська «бронза» з кульової стрільби. Геннадій Авраменко

Олімпійські ігри – мрія, що здійснилася п’ять разів поспіль. Андрій Дериземля

Роман та Артем Прими: спортивна кар’єра як естафетна паличка

Дефлімпійські медалісти Денис Бистревський та Олексій Коломієць

На початок