На початку осені в мережі завірусилися два відео із суддею Луцького міськрайонного суду Віталієм Ковтуненком. Він у залі суду критикував роботу поліцейських, які затримали й відвезли жителя Волині в ТЦК. Суддя наполягав, що такого поняття як “розшук ТЦК” немає: мовляв, розшук може бути лише за ухвалою суду.
Репортажі регіонального телеканалу із зали суду набрали понад 1,4 мільйона переглядів, їх активно підхопили в соцмережах, де почали поширювати з тезами на кшталт “суддя “розносить” ТЦК та поліцію за незаконні дії”, “людолови і їхні вірні коні” тощо. У коментарях — сотні схвальних відгуків, доповнені дискредитацією правоохоронної системи, судів та влади загалом. Хоча “розшук ТЦК”, хоч формально так і не називається, існує й суддя мав би про це знати.
Через ажіотаж, який виник довкола відео з суддею, редакція розслідувань Суспільного вирішила розібратися, що таке “розшук ТЦК”, а заодно — які повноваження ТЦК та поліції під час мобілізації та чи достатньо їх для ефективної роботи. Окрім того, ми поцікавилися біографією судді, відео з яким так активно поширювали в соцмережах.
Справа, яку розглядав суддя Ковтуненко
З постанови судді Віталія Ковтуненка: на початку липня 2025 року волинські патрульні зупинили чоловіка, який, за їхніми словами, перевищив швидкість. Під час перевірки водійського посвідчення вони з’ясували, що чоловіка розшукує ТЦК, тому попросили пред’явити військово-облікові документи. Водій відповів, що забув їх удома, але готовий показати, якщо вони проїдуть до його місця проживання.
Патрульні не поїхали з чоловіком, а склали протокол за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (злісна непокора), а потім доправили чоловіка до приміщення ТЦК та СП для складання протоколу за ст. 210-1 КУпАП (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію).
Як ідеться в постанові судді Ковтуненка, перш ніж доправити чоловіка до приміщення ТЦК, поліцейські викликали двох “невстановлених осіб”, які, за їхніми словами, були працівниками та уповноваженими особами ТЦК. Суддя в постанові також зазначив, що поліцейські у протоколі вказали інший час затримання, наполягав, що вони могли скласти протокол і на місці, а також вказав, що “злісної непокори” теж не було. Відео з нагрудних камер поліцейських показало, що чоловік “спілкувався виключно спокійним, врівноваженим тоном, та жодного разу не вчинив дій та не допустив прояву поведінки, які свідчили б про його зухвалість або проявлену зневагу до поліцейських”.
Провадження за ст. 185 КУпАП про злісну непокору суддя закрив за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Під час розгляду цієї справи суддя Ковтуненко наполягав, критикуючи роботу патрульних поліцейських, що “розшук” міг бути лише після відповідного рішення суду. Мовляв, підстав доправляти лучанина до ТЦК патрульні не мали.
Інша історія, яка набула резонансу, сталася того ж місяця. Поліція звинуватила охоронця луцької фірми у дрібному хуліганстві та злісній непокорі представникам ТЦК, склавши протокол за статтями 173 (дрібне хуліганство) та 185 (злісна непокора) КУпАП.
За версією правоохоронців, чоловік нібито лаявся, штовхався й перешкоджав мобілізаційній діяльності групи оповіщення ТЦК. І через його дії начебто порушнику мобілізаційного законодавства вдалося втекти.
Суддя Ковтуненко провадження у справі закрив "у зв’язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення", зазначивши, що 185 стаття КУпАП, за якою поліцейські звинуватили чоловіка у злісній непокорі військовим, стосується лише ситуацій, коли військовослужбовці залучені до охорони громадського порядку, а не мобілізаційних заходів.
Повноваження ТЦК та поліції
Система мобілізації в Україні формально виглядає просто: територіальні центри комплектування відповідають за ведення військового обліку, оповіщення та призов громадян на службу. Вони оформлюють військово-облікові документи, розробляють плани мобілізації людей і техніки, а також взаємодіють із місцевими органами влади для бронювання військовозобов’язаних.
Крім цього, ТЦК здійснюють роз’яснювальну роботу серед населення, видають довідки про проходження служби й розглядають звернення військових та їхніх родин.
Усі дії з оповіщення та призову вони проводять у межах своїх повноважень, які затверджені постановою Кабміну №154 від 23 лютого 2022 року. Додатково ТЦК та СП залучають й інші структури, насамперед поліцію, але їхні повноваження — різні, розповідає Аліна Яковлєва, юристка юридичної компанії Miller.
Представники територіальних центрів комплектування під час проведення мобілізаційних заходів можуть вручати повістки, але не мають права зупиняти людей чи транспорт — це виняткова компетенція поліції.
"Усі випадки, коли громадян представники ТЦК силоміць "запихають у бус", є перевищенням службових повноважень. Закон дозволяє затримання лише поліцією, і тільки після складання протоколу", — пояснює Аліна Яковлєва.
Щодо повноважень поліції, то її представники мають право зупиняти авто, перевіряти документи і через систему "Оберіг" встановлювати наявність порушень, але не можуть виписувати повістки. На практиці обидві структури часто працюють разом — наприклад, на блокпостах.
ТЦК розшукує
Під час дії воєнного стану громадяни призовного віку повинні дотримуватись військового обліку. У разі порушення, їх можуть оголосити в розшук ТЦК.
Юристка Яковлєва зауважує, що поняття "розшук" у цьому випадку є радше умовним терміном, який використовують для зручності.
У випадку, якщо військовозобов’язаний громадянин не перебуває на військовому обліку, не з’являється до ТЦК за повісткою, не проходить ВЛК у надані для цього терміни, не оновлює дані або не дотримується інших обов’язків, передбачених статтею 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, представники Національної поліції, за зверненням керівника ТЦК та СП, зобов’язані затримати таку особу та доправити її до ТЦК для складання протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до статтей 210 та 210-1 Кодексу про адміністративні правопорушення.
Такий порядок забезпечений пунктом 15 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період затвердженого постановою Кабінету міністрів від 16 травня 2024 року №560.
Яковлєва пояснює: щоб доправити правопорушника за статтями про порушення правил військового обліку, поліцейські мають провести адміністративне затримання.
Стаття 260 Кодексу України про адміністративні правопорушення вказує, що адміністративне затримання допускається з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, а також для встановлення особи. Іще одна умова – протокол про адмінправопорушення неможливо скласти на місці вчинення правопорушення.
"Відповідно до статей 261, 263 КУпАП, адміністративне затримання є тимчасовим обмеженням свободи пересування людини. Обов’язкова умова — складання протоколу про адміністративне затримання, де зазначаються всі обставини затримання та дані про особу", — каже юристка Miller.
Тобто, каже Яковлєва, якщо у громадянина є порушення військового обліку і поліція підтвердила це через застосунок "Резерв+" або свої внутрішні бази, то вона має законні підстави доправити особу до найближчого ТЦК.
Якщо порушень не виявлено, але поліція доправляє до ТЦК без офіційних підстав чи протоколу про адмінарешт, то це вже порушення прав громадянина і перевищення повноважень із боку поліції, додає юристка.
"Громадяни мають знати: ТЦК не здійснює доставлення самостійно, цим займається виключно поліція. А поліція може діяти лише за наявності обґрунтованих порушень і з дотриманням процедури. Тому вирішальне значення має факт порушення військового обліку. Якщо він є, поліція має право доправити людину до ТЦК. Якщо ні, будь-які силові дії або обмеження свободи вважаються незаконними", — зазначає Аліна Яковлєва.
“У нас немає війни. Військовий стан”
На початку 2024 року в інтерв’ю волинському телеканалу “Конкурент” суддя Віталій Ковтуненко заявив: “У нас немає війни. Військовий стан”. А з відео, яке з ним поширювали цього року, складається враження, що він відкрито протистоїть ТЦК.
Проте ми проаналізували його судові рішення й у низці справ він таки ставав на бік ТЦК, визнаючи їхні дії правомірними.
Як приклад, позивач оскаржував постанову та накладений штраф за неповідомлення ТЦК про зміну сімейного стану (народження дитини), пояснюючи це "необізнаністю". Суддя Ковтуненко відмовив у задоволенні позову, зазначивши, що незнання правил військового обліку не звільняє від відповідальності, а посадові особи ТЦК діяли в межах своїх повноважень і оформили постанову належним чином.
Ще один житель Луцька ігнорував виклики в ТЦК за повісткою, за що був оштрафований. Позивач визнав, що отримував повістку, але відмовився виконати її, заявивши, що вважає документ "юридично нікчемним". У суді чоловік намагався довести, що ТЦК не є юридичною особою і не має повноважень накладати адміністративні стягнення. Суддя встановив, що виклик і оформлення протоколу були здійснені належним чином, а неявка позивача безпідставна. Доводи позивача він оцінив як особисті судження й маніпуляції, що не мають юридичного значення.
Ми вирішили детальніше проаналізувати біографію судді Ковтуненка.
Про свій шлях до юриспруденції Віталій Ковтуненко розповідав в одному з інтерв’ю: після служби в армії він працював у Державній автомобільній інспекції на Херсонщині, а з 2000 року зайнявся адвокатурою. Згідно з “Базою суддів Майдану”, створеною активістами Автомайдану, після проходження спеціалізованого суддівського навчання у 2006 році Ковтуненко отримав першу суддівську посаду в Горностаївському райсуді Херсонської області. З 2008 року і дотепер він працює в Луцькому міськрайонному суді Волинської області. У 2011 році був обраний суддею безстроково.
Під час Революції гідності суддя Ковтуненко присудив як запобіжний захід домашній арешт жителю Луцька, який на новорічну ялинку почепив портрет Януковича з петлею на шиї. Цим, на думку правоохоронців, лучанин порушив громадський порядок і проявив цинізм.
У 2015 році Вища кваліфікаційна комісія суддів України за результатами розгляду дисциплінарної справи активістів із "Самооборони Волині" направила рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення Віталія Ковтуненка із суддівської посади за порушення присяги.
Причини — “істотні порушення норм процесуального права та недбалість судді”, “істотне порушення норм кримінального процесуального законодавства суддею”, “одноразове грубе порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя”.
Суддя оскаржив рішення про надання рекомендацій про звільнення у Вищому адмінсуді, Вища рада юстиції через це залишила рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України без розгляду.
У 2015 році суддя потрапив у новини. Лучанка Ольга Таран заявила про нібито незаконне придбання Ковтуненком будинку, який банк відібрав у неї за борги. Жінка звинуватила суддю в можливих домовленостях із державними реєстраторами та в купівлі будинку за заниженою ціною. Суди за будинок тривали чотири роки й закінчилися на користь судді Ковтуненка. Наразі будинок, який був предметом спорів, перебуває у власності Віри Смокович — матері цивільної дружини Ковтуненка, яка є суддею Волинського окружного адміністративного суду.
У 2020 році кампанія “ЧЕСНО. Фільтруй суд!” вказала, що Віталій Ковтуненко порушує всі п’ять критеріїв доброчесності: причетний до винесення сумнівних рішень, порушення прав людини, порушення правил професійної етики, кримінальних правопорушень та порушення критерію прозорості статків.
Того ж року Вища рада правосуддя притягнула до дисциплінарної відповідальності суддю Ковтуненка за безпідставне затягування розгляду справ, зокрема цивільних і адміністративних проваджень про корупційні правопорушення. У ВРП встановили, що суддя порушував розумні строки, не розглядав клопотання учасників та безпідставно вимагав документи, не передбачені законом.
Ми звернулися до Віталія Ковтуненка з проханням про коментар щодо його позиції, трактування понять, які викликали резонанс у мережі, а також щодо його особистої популярності. У розмові суддя відповів, що зайнятий, хоча ми телефонували між судовими засіданнями. Наступного дня він повідомив, що має обідню перерву, після чого припинив розмову. Ми надіслали перелік запитань у месенджер, але суддя заявив, що не буде нічого коментувати чи пояснювати й порадив звертатися до суду та судді-спікера.
Cуддя-спікер Луцького міськрайонного суду Андрій Подзіров у коментарі зазначив, що висловлювання судді Віталія Ковтуненка під час судових засідань, відео з яких набули суспільного резонансу, є особистим тлумаченням законодавства, яке не відображає офіційну позицію суду.
Цей матеріал було профінансовано Європейським Союзом. Його зміст є винятковою відповідальністю автора та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
