ПДВ з Google. Хто насправді наповнюватиме держбюджет у разі оподаткування цифрових платформ

ПДВ з Google. Хто насправді наповнюватиме держбюджет у разі оподаткування цифрових платформ

ПДВ з Google. Хто насправді наповнюватиме держбюджет у разі оподаткування цифрових платформ Суспільне.Новини

У нещодавній презентації Міністерством культури законопроєкту про протидію дезінформації, серед іншого був пункт щодо отримання податку від міжнародних корпорацій (Google, Facebook, Instagram, Youtube тощо). Так само оподатковувати цифрові платформи пропонують автори нового законопроєкту "Про медіа". Відповідний проєкт змін до Податкового кодексу вже зареєстрований у Верховній Раді.

Насправді розмови про оподаткування тривають ще з листопада 2019 року. Тоді голова комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Олександр Ткаченко говорив, що профільний комітет ВР розробляє необхідні зміни до Податкового кодексу. При цьому Ткаченко уточнював, що про податок на прибуток поки не йдеться, тільки про податок на додану вартість (ПДВ).

Суспільне розібралося в тексті законопроєкту, його впливі на споживачів, а також у тому, з чиєї кишені насправді сплачуватимуться ці податки.

Навіщо це потрібно

Відповідно до пояснювальної записки, метою цих змін є "збільшення доходів державного бюджету". З поправкою на те, що будуть створені сприятливі умови ефективного та необтяжливого адміністрування процедур, які пов’язані зі сплатою податку.

Загальна суть пояснювальної записки полягає в необхідності змінити процедуру оподаткування електронних послуг відповідно до вимог часу. Оскільки нині компанії можуть надавати електронні послуги громадянам різних країн, фізично перебуваючи тільки в одній.

Чому саме зараз

Серед аргументів наводиться той факт, що встановлення особливих правил оподаткування ПДВ електронних послуг стає звичною практикою в іноземних державах. Серед них називають країни Європейського Союзу, Австралію, Білорусь, Казахстан, Росію.

У ЄС, наприклад, у 2015 році розробили правила, які дозволяють оподатковувати ПДВ електронні послуги саме за місцем їхнього споживання, а не за місцем реєстрації компанії. Норми, які діяли в ЄС до того, дозволяли компаніям реєструватися в країнах з низьким ПДВ й економити на податках.

Серед іншого, у тексті наводиться й приклад РФ, яка в 2017 році ввела податок, що зобов’язує нерезидентів сплачувати ПДВ з продажу на її території електронних послуг.

Як це вплине на користувачів

Усі нововведення, представлені в законопроєкті, стосуються не споживачів, а компаній, які надають електронні послуги. Проте варто розуміти, що необхідність сплачувати в Україні ПДВ вплине й на ціну цих послуг.

Звичайна ставка ПДВ в Україні складає 20%. Скоріше за все, як мінімум, настільки збільшиться ціна на послуги, що надають компанії. Зокрема:

  • сервіси за підпискою для перегляду відео чи прослуховування аудіо, наприклад YouTube Premium та YouTube Music, Apple TV+ та Apple Music, Netflix тощо;
  • ціни на рекламу в соціальних мережах чи пошукових сервісах;
  • ціни на платні додатки в магазинах Google Play та App Store можуть стати вищими.

Саме тому відкритим залишається питання, хто саме платитиме за ці послуги. У випадку підняття цін для споживачів на електронні послуги, по суті, бюджет наповнюватимуть не міжнародні корпорації, а українські споживачі, які користуються цими послугами.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Закон 7/9". Як Мінкульт пропонує криміналізувати дезінформацію"

Що пропонується

Згідно з текстом, сплачувати ПДВ будуть нерезиденти, які напряму постачають електронні послуги фізичним особам в Україні, проте не мають тут свого офіційного представництва.

Важливо зазначити, що це не стосується міжнародних корпорацій, які надають послуги українцям через посередників, оскільки тоді платником податків вважається саме посередник.

Компаніям, яких стосуються ці зміни, необхідно буде зареєструватися нерезидентом-платником ПДВ. Важливо, що сплачувати податок будуть компанії з більше ніж 1 мільйоном гривень сукупної суми від постачання фізособам електронних послуг в Україні. Враховуючи популярність електронних послуг, до цього списку потраплять не лише IT-гіганти, а й компанії з середнім обігом.

Після реєстрації компаніям буде надано доступ до електронного сервісу "ПДВ для осіб-нерезидентів". Із його допомогою вони зможуть подавати спрощені декларації (це необхідно буде робити щокварталу), отримувати повідомлення від Державної фіскальної служби (ДФС) та, за необхідності, оскаржувати рішення податківців. Усі повідомлення, в свою чергу, будуть дублюватися на електронну пошту, вказану нерезидентом під час реєстрації.

Також у законі є норма, яка навряд сподобається міжнародним корпораціям. ДФС, проводячи перевірки спрощеної податкової декларації, можуть вимагати у постачальника електронних послуг або третіх осіб (наприклад, банку) інформацію про вартість наданих послуг і терміни їх оплати. Тобто держава матиме доступ до інформації про суму, яку Facebook, Google, Apple, Netflix тощо заробляють в Україні.

Що таке електронні послуги

До електронних послуг, які й пропонують оподатковувати, відповідно до законопроєкту належать:

  • постачання зображень або текстів, зокрема фотографій, електронних книжок та журналів тощо;
  • постачання аудіовізуальних творів, відео на замовлення, ігор, азартні ігри, включаючи постачання послуг з участі в таких іграх;
  • надання доступу до інформаційних, комерційних, освітніх і розважальних електронних ресурсів та інших подібних ресурсів;
  • надання у користування хмарних технологій для розміщення даних тощо;
  • постачання (передача прав на використання) програмного забезпечення й оновлень до нього, а також дистанційне обслуговування програмного забезпечення та електронного обладнання;
  • надання рекламних послуг в інтернеті, мобільних додатках та інших електронних ресурсах.

Цікаво, що до електронних послуг у законопроєкті відносять і рекламу. Тобто з доходів від рекламних послуг доведеться сплачувати 20% ПДВ. Проте у Податковому кодексі дійсна ще одна норма, відповідно до якої "резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20% суми таких виплат за власний рахунок".

Відповідно до порівняльної таблиці, наявна стаття не виключається. Тобто існує ризик подвійного оподаткування, коли справа стосується надання рекламних послуг в інтернеті, які надаються нерезидентами. Суспільне надіслало запит до ДФС задля уточнення цього пункту.

Як каратимуть

У випадку, якщо компанії не надішлють спрощеної декларації у визначений законом термін або вчасно не сплатять податок, то Державна фіскальна служба протягом 30 днів надішле повідомлення про необхідність подачі декларації та/чи сплати податків, а також про суму штрафу.

Якщо ж компанія, яка надає електронні послуги в Україні, не зареєструється платником ПДВ, то буде оштрафована на 8,5 тисяч гривень. Навряд ця сума налякає компанію, прибуток якої тільки з українців перевищує 1 мільйон гривень. Тому відкритим залишається питання, які санкції прийматимуться у випадку відмови компанії реєструватися та/або при несплаті штрафу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ілюзія вибору або хто керує інформацією у твоєму смартфоні?"

Звідки дізнаватимуться про нерезидентів

Також немає відповідей на запитання, звідки ДФС дізнаватиметься про компанії-нерезидентів, які надають в Україні електронні послуги, а також як саме рахуватимуть суму доходів, яку вони отримують з українських споживачів.

В інтерв'ю виданню Liga.net один із авторів закону, голова комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетьманцев сказав, що для отримання такої інформації "використовується досить широкий список джерел". Як варіант, про діяльність можна дізнатися під час перевірки іншого платника податків.

Проте навряд чи такий підхід дасть можливість зрозуміти реальну кількість нерезидентів, що надають електронні послуги в Україні. Та й механізм обрахунку суми, на яку українці купують електронні послуги в цих компаній, теж наразі невідомий. Хоча цей пункт насправді дуже важливий.

Із міжнародними гігантами на кшталт Apple, Facebook та Google все більш-менш зрозуміло. Їхнє тотальне поширення в Україні дає причини вважати, що вони отримують явно більше мільйона гривень.

Проте з компаніями меншого масштабу ситуація інакша, оскільки відсутність прозорого механізму обрахунку дає простір для можливих маніпуляцій та/чи корупційних схем. Між 999 тисячами та 1 мільйоном різниця невелика, проте тільки в другому випадку компанії доведеться сплачувати ПДВ. І, скоріш за все, з кишені споживачів своїх послуг.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди