Американська психологиня та письменниця угорського походження Едіт Еґер померла у віці 98 років.
Про це повідомили на сторінці письменниці в Instagram.
"Сьогодні наша найдорожча Еді покинула своє земне тіло. Вона пішла з життя з тією ж витонченістю, з якою і жила. Немов ангел, що повертається додому. Вона пішла з життя під дбайливим піклуванням своєї родини та відданої команди", — йдеться у дописі.
Родина письменниці зазначила, що буде зберігати пам'ять про неї у своїх вчинках, а також висловила вдячність за те, що були частиною її дивовижного життя.
Також зазначають, що робота Еґер продовжуватиметься через Фонд Едіт Еґер.
Що відомо про Едіт Еґер
Едіт Єва Еґер — американська психологиня угорського походження.
Народилася 29 вересня 1927 року в родині євреїв. Її рідне місто Кошице з 1938 року належало Угорщині, тож у дитинстві Едіт була членкинею олімпійської збірної Угорщини зі спортивної гімнастики. Спортивна кар'єра обірвалася, коли угорський уряд ухвалив нові антиєврейські закони у 1942 році й дівчинку виключили з команди.
Також в Едіт було дві сестри: Клара грала на скрипці, а Маґда була піаністкою.
Після німецької окупації Угорщини, у березні 1944 року сімнадцятирічна Едіт із сім'єю вимушено жила в гетто. У квітні вони протягом місяця мешкали на цегельному заводі разом із 12 тисячами інших євреїв.
У травні того ж року їх депортували до Аушвіца (Освенцима). Матір Едіт відправив до газової камери Йозеф Менґеле — офіцер Ваффен-СС та німецький лікар, який проводив смертоносні експерименти над в'язнями концтабору. Саму ж Едіт Менґеле того вечора змусив танцювати для нього в казармі. У мемуарах психологиня розповідає, що отримала за це кусень хліба, яким поділилася з іншими ув'язненими дівчатами.
Едіт Еґер стверджує, що була в багатьох таборах — зокрема, в Ґунскірхені, куди її разом із сестрою відправили маршем смерті. Так називалися примусова хода ув'язнених на великі відстані, під час якої охоронці знущалися з них, а часто й убивали. Сестри Еґер тоді пройшли 55 кілометрів.
Умови в самому Ґунскірхені були настільки жахливими, що Еґер доводилося їсти траву, щоб не померти з голоду. Деякі інші в'язні вдавалися до канібалізму. Едіт згадувала, що коли американські військові звільнили табір у травні 1945 року, її залишили лежати серед трупів — аж поки один солдат не помітив, що дівчинка ще жива. Тоді вона важила 32 кілограми й мала зламану спину, страждала на черевний тиф, пневмонію та плеврит.
Після одужання сестри Едіт і Маґда повернулися у Кошице, де возз'єдналися з Кларою. Батьки, бабуся й дідусь, а також наречений Едіт, Ерік, не пережили Голокост.
У 1946-му Едіт вийшла заміж за Белу Еґера: вони познайомилися, коли жінка проходила лікування в диспансері в Татрах. Він теж виявився вцілілим євреєм — під час війни приєднався до партизанів. У 1949 році подружжя з донькою емігрувало до США через погрози з боку комуністів.
В Америці Едіт страждала від непрожитої травми — і навіть уникала обговорення воєнного досвіду зі своїми трьома дітьми. Якось жінці трапилася книга Віктора Франкла "Людина у пошуках справжнього сенсу": після цього Едіт познайомилася з Франклом та зважилася піти зі своєю проблемою в психотерапію.
У 1969-му Еґер здобула диплом бакалаврки з психології в Техаському університеті в Ель-Пасо. Протягом кількох років вона працювала вчителькою соціології у місцевій школі, а в 1972-му стала вчителькою року серед учителів психології в Ель-Пасо. Ще через два роки здобула магістерський ступінь з освітньої психології в тому ж університеті.
У 2017 році Едіт Еґер опублікувала свої мемуари під назвою "Вибір", які стали міжнародним бестселером. А друга книжка "Дар — 14 уроків, які врятують ваше життя" вийшла у 2020 році. В українському перекладі обидві у видавництві "Книголав" у 2020 та 2022 роках відповідно.
У 2024 році вийшла третя книжка письменниці "Балерина з Аушвіца" також вийшла друком у видавництві "Книголав".
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
