"У Черкасах живуть герої наших романів": письменниця Наталя Лапіна

"У Черкасах живуть герої наших романів": письменниця Наталя Лапіна

"У Черкасах живуть герої наших романів": письменниця Наталя Лапіна Фото Наталі Лапіної

До Всесвітнього дня письменника, який відзначають третього березня, Суспільне поспілкувалося з Наталею Лапіною – сучасною письменницею, лауреаткою Першого Всеукраїнського конкурсу гостросюжетного роману "Золотий Бабай", неодноразовою дипломанткою й лауреаткою "Коронації слова".

У якому віці ви почали творити?

Ще з дитинства, відколи навчилася письму. Писала щоденники, паперові листи, перші вірші, занотовувала враження та емоції. Тепер частіше працюю за комп’ютером.

У вашому доробку – гостросюжетна й психологічна проза, любовні романи, детектив, фантастика. Останній жанр в Україні був популярним не завжди. Чому зацікавилися саме ним?

Я завжди багато читала, зокрема, й фантастику. Дуже подобалися твори Урсули Ле Гуїн, Роберта Хайнлайна, Рея Бредбері, Ольги Ларіонової, Айзека Азімова. Коли читала Толкіна, захотіла написати щось подібне. І моє перше опубліковане оповідання було саме у жанрі фантастики. На початку двотисячних ми з сестрою були постійними дописувачками журналу "УФО (Український фантастичний оглядач)". Як і багато інших паперових видань, зараз він уже не виходить. Однак я ніколи не була прив’язаною до якогось одного стилю. Починала писати під гаслом "Усі жанри, крім нудних".

Ваша сестра, Світлана Горбань, теж письменниця. У вас є не одна книга, написана у співавторстві з нею, не вважаєте її суперницею?

У жодному разі. Я взагалі не вважаю нікого з письменників своїми суперниками, всі ми робимо одну справу, ми – одна команда. Чим більше хороших "гравців" – тим краще для літератури і для світу.

"У Черкасах живуть герої наших романів", - письменниця Наталя ЛапінаФото Наталі Лапіної

Звідки берете ідеї для творчості? Чи часто описуєте в оповіданнях історії з життя?

Звісно, джерела творчості – це саме життя та ідеї , які вирують навколо нас. Дуже часто на новий твір надихають якась реальна історія чи конкретна людина. Проте література не є фотографією дійсності, це скоріше імпресіоністичні враження, асоціації чи спогади, переосмислені творчою фантазією.

Чи згадуєте у своїх книгах реальних людей?

Реальні люди в мене стають не персонажами творів, а їхніми прототипами. У белетристиці гарно працює дисклеймер «Всі персонажі та події вигадані. Будь-які співпадіння з реальними людьми чи подіями є випадковими». Але приємно, коли у цілком вигаданому персонажі хтось упізнає себе чи знайомого. Отже, вдалося створити живий реалістичний образ.

Ви з сестрою писали оповідання у "львівську серію" книгЗбірки оповідань: "Львів. Пані. Панянки", "Львів. Спогади. Кохання", "Львів. Шоколад. Кам’яниці", "Львів. Смаколики. Різдво", "Львів. Вишні. Дощі","Львів. Кава. Любов". Чи плануєте ще друкуватися у подібних збірках?

"Львів. Пані. Панянки", "Львів. Смаколики. Різдво", "Львів. Шоколад. Кам’яниці" та інші – це популярна серія романтичних оповідань, події в яких відбуваються в місті Лева. Ми з сестрою написали книгу "Роман з містом". У ньому доля героїні пов’язана саме з цим містом. Після цього нас запросили до "Львівського жіночого літературного клубу".

"У Черкасах живуть герої наших романів", - письменниця Наталя ЛапінаСуспільне Черкаси - Катерина Криниця

Натхненницею "львівської серії" стала Ніка Нікалео, голова цього клубу, прозаїк. Серед авторок цих оповідань – Дара Корній, Анна Хома, Наталка Ліщинська та інші відомі письменниці. До речі, у планах – нова книга цієї серії, однак у зв’язку з пандемією час її виходу поки що невідомий.

Щодо моїх творів, опублікованих у цих збірках, то в більшості з них моя героїня – не львів’янка, це черкащанка, яка приїхала до Львова.

Як налаштовувалися на "львівську" атмосферу?

Мені не доводилося налаштовуватися. Я просто люблю Львів, як, до речі, і Черкаси, Київ, Полтаву, Кременчук. Люблю бувати в цьому місті. Там особлива атмосфера та люди, які люблять книги. До початку пандемії намагалася не пропускати жоден Форум видавців, який там організовували.

"У Черкасах живуть герої наших романів", - письменниця Наталя ЛапінаФото Дар'ї Роженкової

Чи можна у Ваших "черкаських" книгах упізнати реальні місця чи людей?

У Черкасах живуть герої наших романів "Увертюра", "Надія: сплутані пазли" та нового, "коронованого" в рукописі пів року тому, який ще не вийшов друком і поки що має робочу назву "Неповторна, або Міське бохо". Ці книги пригодницькі та психологічні одночасно. Ми намагалися знайти цікаві сюжети та неординарний стиль викладу. І, звісно ж, описували в реальні місця, які черкащани можуть упізнати.

Ви неодноразово отримували нагороди "Коронації слова", причому в різних номінаціях. Зокрема, одна з останніх нагород – у номінації "Пісенна лірика". Що надихнуло на поезію?

Найчастіше це були все ж відзнаки в номінації "Романи". Проза – це моє. Але іноді пишу і вірші. Поезія для мене – це зазвичай якесь містичне переживання, миттєве й неповторне. Спеціальну відзнаку "Коронації слова" отримала моя "Сумна казка". Це історія Попелюшки, яка так і не знайшла свого щастя.

Як часто подаєтеся на "Коронацію слова"? Загалом як часто берете участь у літературних конкурсах?

На "Коронацію" щороку не виходить, бо роман зазвичай пишеться не один рік. Але я люблю літературні конкурси, їх в Україні не бракує. Минулого року стала півфіналісткою поетичного конкурсу "Нова доба", зовсім недавно – фіналісткою Міжнародної літературної премії короткої прози імені Василя Портяка.

"У Черкасах живуть герої наших романів", - письменниця Наталя ЛапінаФото Романа Горбаня

Вас впізнають на вулиці?

Коли жила в Кременчуці, то впізнавали. А в Черкасах я не бачу великої зацікавленості загалу творчістю письменників-земляків. І це прикро, бо саме зараз тут живе така плеяда талановитих письменників, що, на мою думку, нинішній час колись назвуть "золотою добою" літератури Черкащини.

Чи є якась мрія-ідея для книги?

Так, але розповідати про неї ще зарано.

Чи обов’язково письменнику бути членом якихось літературних студій, спілок тощо, аби його вважали "справжнім"?

Творча людина не повинна перебувати у вакуумі. Спілкування з колегами потрібне не для того, щоб тебе кимось там вважали, а для душі, для натхнення, для навчання. Коли бачиш твори інших, то ставиш і свою планку вище, а коли зауважуєш помилки, прагнеш не допускати їх у себе. Перебування в творчому середовищі завжди корисне. І не лише в літературному: нас надихає мистецтво художників, музикантів, акторів, архітектура та дизайн.

Намагаюся читати якомога більше книг сучасних українських письменників. Щороку виходить стільки цікавого, що фізично не встигаю з усім ознайомитись.

Як загалом ставитеся до сучасної української літератури. Яких творів їй сьогодні не вистачає?

Вона фантастично цікава. У ній представлено всі жанри, всі напрямки, розмаїття вражає. Але при цьому ми практично не маємо впливової критики, яка би формувала масові смаки. Не вистачає наукової фантастики, хотілося би бачити більше творів для старших підлітків.

Чого побажаєте молодим авторам?

Покликання прозаїка вимагає не лише піднесення й натхнення, але й величезної чорнової роботи, редагування, кількаразового переписування. Але не бійтеся, Розгортайте крила. Найкраще в літературі – попереду.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди