Вересень 2024 року, окупована частина Луганщини. Троє російських військових з автоматів розстрілюють автомобіль "Нива" з трьома співслужбовцями всередині. Двоє росіян гинуть, одному вдається втекти. Власника "Ниви" — одного з тих, хто стріляв, – уб’ють кількома хвилинами пізніше, а автівку підірвуть протитанковою міною. Приблизно в той же період у лісосмузі за 50 кілометрів від лінії фронту місцеві знайдуть трупи ще чотирьох російських військових.
Усі вбиті – з однієї військової частини РФ: №36994 або ж 272-го мотострілецького полку. Про вбивства щонайменше дев’яти військових цієї частини у липні-грудні 2024 року журналісти редакції розслідувань Суспільного дізналися з оглядової довідки управління карного розшуку так званого міністерства внутрішніх справ окупованої частини Луганщини. Документ ми отримали від джерел в українських правоохоронних органах. У довідці вказано, що вбивства відбулися за вказівкою командування полку.
Ми перевірили інформацію та підтвердили загибель більшості згаданих російських військових. Уже не вперше ми публікуємо матеріали про вбивства росіянами своїх. Ця історія, як і попередня, яка розійшлася в російських медіа й стосувалася 6-ї мотострілецької дивізії ― не лише про події, що відбуваються на окупованій частині України. Вона показує ставлення російської армії та держави до своїх військових і слугує черговим нагадуванням, з яким жорстоким та беззаконним — навіть до своїх — ворогом має справу Україна.
Розстріляні в тилу
29 липня 2024 року четверо російських військовослужбовців 272-го мотострілецького полку – Міхаїл Маслов, Андрєй Іванов, Раміль Ганєєв та Євгєній Боровскій – зникають з місця несення служби. Це фіксується у виписках з наказу командира полку Алєга Боброва.
Через чотири місяці їхні трупи — з вогнепальними пораненнями голови та тулуба — знайде місцевий житель у лісосмузі неподалік села Рудового Сватівського району Луганської області. Це за 50 кілометрів від лінії фронту.
В отриманому редакцією розслідувань Суспільного документі окупаційних слідчих органів ідеться, що саме Бобров віддавав накази на вбивство своїх підлеглих. Він доручив зробити це молодшому лейтенанту Павлу Гудочкіну, а той вже залучав інших військових: Євгєнія Фєдотова (позивний Єнот) та Гєннадія Казакова (позивний Єрмак).
Ми знайшли підтвердження загибелі цих російських військовослужбовців.
У російській соцмережі — у двох спільнотах із пошуку військових РФ, які зникли на території України, — ми виявили ідентичні дописи від 3 листопада 2024 року про зникнення Раміля Ганєєва. Писала рідна сестра зниклого Анжела Ганєєва. У розмові з журналістами Суспільного вона підтвердила загибель брата й додала, що його вже поховали. Почувши запитання про обставини загибелі окупанта, жінка кинула слухавку.
7 вересня 2024 року у присвяченій пораненим та загиблим окупантам телеграм-групі написали про пошук Євгєнія Боровского. "Останній раз виходив на зв'язок 16.07.2024. На куп'янському напрямку. Харківська область. Село Іванівка. Командир відділення", — йдеться в дописі.
27 січня 2025 року в телеграм-пабліку «Нє жді мєня із України», який публікує інформацію про російських військових, які загинули чи потрапили у полон на війні в Україні, з’явився допис, що Євгєній Боровскій загинув.
Жодних публікацій у ЗМІ чи соціальних мережах про смерті Міхаіла Маслова та Андрєя Іванова ми не знайшли. Але встановили, що ідентифікаційні податкові номери обох, відповідно до даних Федеральної податкової служби Росії, вважаються недійсними. Це свідчить про смерть військових.
Розстріл убивці
О шостій ранку 2 вересня 2024 року на окупованій частині Луганщини вже згадані Євгєній Фєдотов та Гєннадій Казаков, а також Алєксандр Тонілін на позивний Тоні вчиняють ще одне вбивство.
Вони розстрілюють автомобіль "Нива", який належав Фєдотову. Всередині авто були троє їхніх співслужбовців. Двоє — Сємьон Фірцак та Дмітрій Захаров – гинуть. Третьому – Ігорю Бондарєнко – вдається вижити й повідомити інших військових про інцидент.
За кілька хвилин по тому Тоні, виконуючи наказ молодшого лейтенанта Гудочкіна, розстрілює Фєдотова. "Ниву", як ідеться в отриманій журналістами Суспільного довідці, підривають протитанковою міною.
У квітні 2025 року кілька локальних російських медіа написали, що Сємьон Фірцак "загинув під час виконання свого військового обов'язку, захищаючи рубежі батьківщини".
7 вересня 2024-го в місцевому телеграм-каналі та на сторінці "волонтерів" з Арзамаса, рідного міста Фєдотова, з’явилися повідомлення про його "загибель під час виконання бойового завдання 2 вересня 2024 року".
Інформація про смерть Фєдотова підтверджується також тим, що його ідентифікаційний податковий номер анульовано.
За даними з документа, який отримали журналісти редакції розслідувань Суспільного, Фєдотов загалом причетний до вбивства сімох військовослужбовців свого полку. Окрім згаданих вище, він, як йдеться у документі, ще вбив військового з позивним Толстий.
"Він застрелив мого сина"
Алєксандр Тонілін, окрім причетності до вбивства військових у "Ниві" та Фєдотова, за даними окупаційних правоохоронців, розстріляв медика роти Дєніса Князєва. Останнього, до слова, теж підозрюють у вбивстві свого – військовослужбовця з позивним Равлик. Наказ начебто теж віддавав Павєл Гудочкін.
Окрім цього, Тоніліна пов’язують із розстрілом військовослужбовця Алєксєя Плюхіна. Його труп знайшла військова поліція ЗС РФ у грудні 2024 року між окупованими Оборотнівкою та Софіївкою Луганської області — на місці дислокації 272-го мотострілецького полку та 47-ї танкової дивізії російської армії.
У лютому 2025 року російське видання ASTRA, яке називає себе опозиційним, писало про факт "обнулення" двох російських військовослужбовців 272-го полку. За інформацією журналістів, убиті стали свідками "купівлі" евакуацій з поля бою та відпусток через поранення. Одним з цих військових і був Алєксєй Плюхін.
"Є боєць Тоні, мерзота, він служив із моїм сином, він застрелив мого сина. А гроші пішли до командира з позивним Кіров. Вони взяли гроші, але не повезли сина у госпіталь, а залишили на передовій, свідки ж не потрібні", — розповідала ASTRA мати одного з убитих військовослужбовців РФ.
У російських соцмережах ми знайшли дописи, які підтверджують дані з довідки так званих правоохоронців окупованої частини Луганщини. В одному з них стверджується, що Євгєній Фєдотов розстріляв авто з військовими, яких мав евакуювати. Вбитих начебто закопали на смітнику.
"За будь-яку помилку хлопців відправляли на нуль, у лісосмугу, де сидить Боєц (Євгєній Фєдотов — Ред.), а далі хлопців ніхто не бачив… Евакуації закінчувалися розстрілом", — стверджують в іншому дописі. Додаючи, що після того, як із "Ниви" зумів втекти й не загинути Роккі, почали зникати ті, хто "щось знав, бачив чи чув".
З в’язниці — на війну в Україну
Як ми згадували на початку, в документі слідчих органів окупаційної адміністрації вказано, що "обнуленням" займався молодший лейтенант Павєл Гудочкін, який, за версією російських слідчих, виконував наказ командира та залучив до цього підлеглих.
У 2016 році Тверський обласний суд РФ визнав Гудочкіна винним у співучасті у вбивстві 22-річного тверського байкера. Тоді слідство встановило, що Гудочкіна та ще двох осіб найняв для вбивства чоловік, який заборгував убитому 1,65 млн рублів і повертати їх не збирався.
Байкера застрелили з мисливської рушниці, тіло закопали на звалищі. Гудочкіна тоді засудили на 16 років колонії суворого режиму, але до кінця строку він не досидів — поїхав воювати в Україну.
Позивний – Кіров
Про 272-й мотострілецький полк відомо небагато. У відкритих джерелах ідеться, що формування створили у складі 47-ї танкової дивізії російської армії у 2022 році. У березні того ж року в Новомосковську поховали сержанта Антона Медведєва, який загинув на війні в Україні.
Наступні публічні згадки про участь 272-го полку в повномасштабному вторгненні з’явилися восени 2023 року. За даними американського аналітичного центру Інституту з вивчення війни (ISW), у листопаді полк діяв у напрямку Стельмахівки, що на Луганщині. Наприкінці січня 2024 року його перекинули північніше — в район Табаївки та Крохмального Куп'янського району Харківської області. На початку травня 2024-го російська пропаганда повідомила, що 272-й полк захопив село Котлярівка на Харківщині. За інформацією ISW, наприкінці травня 2024-го штурмові роти полу брали участь у боях поблизу Вовчанська.
Станом на липень 2025-го полк перебував поблизу Кислівки на Куп'янському напрямку Харківської області, свідчать дані проєкту DeepState.
У 2024 році полком командувавВідповідно до даних із отриманої довідки окупаційних правоохоронців. 36-річний Алєг Бобров з позивним Кіров.
У відкритих джерелах біографії Боброва немає. Проте нам вдалося встановити деякі її деталі завдяки його профілям у соцмережах.
У листопаді 2017 року Бобров поширив допис із дипломом про закінчення вищої освіти та вказав, що вона для нього вже друга. Виш та отриманий ступінь за обкладинкою диплома визначити неможливо.
У наступному дописі Бобров поширив листівку-привітання до 100-річчя Московського вищого військового командного училища, підписавши пост: "Зі святом, рідне училище".
У січні 2018 року Бобров поширив фото з кімнати військової частини чи штабу.
Ми також дослідили соцмережі дружини Боброва Діани. Вона, як і чоловік, родом із Кірова. Подружжя має двох дітей: 11-річну доньку й 9-річного сина.
Діана Боброва, майстриня манікюру й педикюру, доволі активно веде професійну сторінку в Instagram. Завдяки сотням її фотографій ми й прослідкували кар’єрний шлях Алєга Боброва до служби у 272-му полку.
У 2016-го Діана Боброва публікувала фото пам'ятника псковським десантникам та підписала: "Ось ми і вдома". З кількох інших дописів зрозуміло, що родина потягом певного часу жила у Пскові, де, ймовірно, проходив службу її чоловік.
Псковських десантників у Росії називають "елітними". Там розташована 76-та десантно-штурмова дивізія, чиї полки в лютому й березні 2022 року вчиняли воєнні злочини на Київщині.
Так, редакція розслідувань Суспільного довела причетність 104-го десантно-штурмового полку до воєнних злочинів у Бучі, розкривши деталі у документальних фільмах-розслідуваннях "Буча 22", "Буча: розстріл на Києво-Мироцькій" та "Буча: екіпаж 111".
Із початку 2019 року в дописах жінки замість Пскова почали з’являтися геотеги з Санкт-Петербурга, Виборга й Камєнки Ленінградської області. В коментарях під одним із дописів Діана підтвердила, що переїхала до Камєнки.
У селищі станом на 2019 рік базувалася військова частина №02511 або ж 138-ма окрема гвардійська мотострілецька бригада, яку в 2024-му перетворили на 69-ту мотострілецьку дивізію. Там, найімовірніше, і проходив службу Алєг Бобров.
У Камєнці родина прожила щонайменше до лютого 2022 року. Тоді до жовтня 2022 року сторінка Діани Бобрової не оновлювалась. Активність жінка відновила вже у 2023-му з геотегами в рідному місті Кірові.
З даних медустанов Росії, які опинилися у відкритому доступі, нам вдалося встановити, що у 2022 році Алєг Бобров своєю адресою вказував місце розташування в/ч 20924 у Коломні (Московська область). Нині на базі частини функціонує Центр безпілотних авіаційних комплексів. Через сервіси, які дозволяють визначити, як телефонний номер Боброва підписують в електронних телефонних довідниках, ми знайшли кілька тегів "БПЛА".
Також ми знайшли дані, що Бобров протягом 2022-2023 років страхував себе за місцем роботи у Військовій академії зв’язку МО РФ.
За даними російського сервісу експрес-доставки CDEK, які опинилися у публічному доступі, у 2024-му Бобров користувався відділенням доставки у Бєлґороді. Це відділення ― одне з найближчих до місця перебування 272-го полку на окупованій частині Харківщини.
У лютому 2025-го родичі двох "обнулених" окупантів розповіли ASTRA, що слідчий комітет РФ повідомив їм про нібито арешт Боброва (позивний Кіров), Павла Гудочкіна (позивний Боєц) та ще двох військових полку ― Ахмєда Азізова (позивний Лєзгін) та Павла Бовдуя (позивний Колима).
Нам вдалося зв’язатися з дружиною Алєга Боброва Діаною. Але коли вона почула, що хочемо поговорити про звинувачення у бік її чоловіка, відмовилася коментувати й обірвала розмову. На подальші дзвінки Боброва не відповідала.
16 травня 2025 року, в день народження Алєга Боброва жінка опублікувала допис-вітання з днем народження, в якому вказала, що "він його не побачить" та що "на нього чекають вдома".
Сам Алєг Бобров востаннє був онлайн у мережі Telegram 6 березня 2025 року.
Цей матеріал було профінансовано Європейським Союзом. Його зміст є виключною відповідальністю автора та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
