«ЄвроКривбас» — повнометражний документальний фільм, що досліджує європейську спадщину Подніпров'я. Його національна прем'єра відбулася під час Одеського кінофестивалю 2026.
Ця стрічка є продовженням «Євродонбасу» (2022) режисера Корнія Грицюка, який у новому фільмі постав креативним продюсером та співсценаристом. А ось режисерками стали Марина Ткачук та Анна Паленчук.
Фільм звертається до історії Дніпропетровщини, розповідає про бельгійців, французів, британців, німців та поляків, які стали частиною промислової модернізації регіону. Зйомки проходили в Україні, Польщі та Канаді. Автори «ЄвроКривбасу» працювали з архівними матеріалами, спілкувалися з українськими та міжнародними істориками й дослідниками.
Суспільне Культура разом із творцями фільму публікує архівні фото, які використовують у стрічці «ЄвроКривбас».
Національна прем'єра стрічки «ЄвроКривбас» відбулась 4 вересня на Одеському міжнародному кінофестивалі. Планують спеціальні покази документального фільму, перший відбудеться у Дніпрі 24 вересня. Також запланована виставка, стратегічні сесії на тему деколонізації та збереження культурної спадщини. А наприкінці проєкту презентують цифровий архів.
Експертами у фільмі виступили посол Бельгії в Україні Люк Якобс, доктор філософії, експерт з публічної історії Антон Лягуша, краєзнавець Ігор Кочергін, історик та краєзнавець Максим Кавун, професорка Наталія Супрун. Консультант фільму — професор Гентського університету у Бельгії Брюно де Кордьє.
«Для нас важливо, щоб "ЄвроКривбас" не залишився лише фільмом, тому навколо нього ми створюємо широку просвітницьку кампанію — з виставкою, стратегічними сесіями та цифровим архівом. Ми хочемо не лише повернути маловідому європейську історію Дніпропетровщини в публічний простір, а й разом з істориками, експертами та місцевими спільнотами говорити про деколонізацію, збереження цієї спадщини та про те, яке місце вона має посідати в сучасній українській ідентичності», — зазначає Анна Паленчук, продюсерка, співсценаристка та співрежисерка стрічки.
Перші електричні трамваї у Дніпрі (як і в Києві, Одесі, Миколаєві, Харкові) з'явилися завдяки бельгійським інвесторам. Це був комерційно вигідний проєкт, який приносив надприбутки.
Металургійний завод у Кам'янському, який належав франко-бельгійським інвесторам, став у кінці XIX століття надзвичайно прибутковим. Завдяки йому козацьке село Кам'янське перетворилося на справжнє європейське місто — з театрами, яхт-клубом та європейською забудовою. Нещодавно росіяни обстріляли завод у Кам'янському, він зупинив роботу.
Візитівкою Кам'янського став римо-католицький костел Святого Миколая, який звели в місті спеціально для тисяч поляків, які переїхали сюди з Варшави після зведення металургійного заводу
Дніпро у XIX столітті виглядав як звичайне європейське місто — тут працювали консульства, банки, готелі, кондитерські.
Як виглядав Кривий Ріг, коли почали видобувати руду, ми можемо бачити завдяки фотографіям гірничого інженера Едуарда Фукса, який тоді працював і жив у місті.
Гданцівський чавуноливарний завод був піонером металургії на Криворіжжі. Створити його мріяв Олександр Поль, адже саме він і став відкривачем залізної руди поблизу Кривого Рогу. Це був проєкт, створений на французькі кошти. На заводі були використані передові технології, а керували заводом польські інженери.
У Кривому Розі мешкала численна громада поляків, французів, а також британці. Їхні родини привезли до України нові традиції, моду та розваги — з'явився телефон, велосипеди та пікніки.
Якість руди була сенсаційною, адже вміст заліза в ній виявили до 70 % відсотків — таких показників раніше не фіксували у Європі.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
