У деяких селах Житомирщини проживає лише кілька людей. Наприклад, у селі Яблунівка Хорошівської громади залишилася одна пенсіонерка, а в селі Тартачок Пулинської громади живуть три людини. Кореспонденти Суспільного у підсумковій програмі "Тиждень. Житомир" дізнавалися причини відтоку молоді до великих міст та за кордон, а також чому малонаселені села занепадають і стають місцем проживання переважно для пенсіонерів.
У селі Буймир Станишівської громади, яке знаходиться за 23 кілометри від Житомира, проживає 38 людей. Староста Туровецького старостинського округу Галина Любченко розповіла, що у селі немає школи, дитячого садка та медичного пункту.
"У селі вісім дітей, двоє з них — до одного року. Учнів з Туровецького старостату підвозять шкільним автобусом. За маршрутом автобус забирає дітей із Буймира, Лісівщини, Мошківки та Туровця і завозить їх до Іванківського та Ліщинського ліцеїв. Декілька старшокласників навчаються у Станишівці", — повідомила Галина Любченко.
"Людей мало, самі бачите — хати пусті. Лише 30 людей, яких я знаю, залишилися, а всі інші вже повмирали", — сказала жителька Буймира Інга.
Рейсовий автобус не заїжджає до Буймира, що створює незручності для жителів села.
"Транспортного сполучення, яке б заїжджало в село і дозволяло людям дістатися до Житомира, немає. Місцеві змушені виходити на Коростишівську трасу, де в певні дні та години проходить маршрутка, якою вони добираються", — розказала Галина Любченко.
У п'яти старостатах Пулинської громади є села з малою кількістю населення. Як зазначила секретар Пулинської селищної ради Олена Гудзюк, громада намагається забезпечити громадянам належні умови для проживання.
"На місцевому рівні у нас працює багато господарських підприємств, які пропонують робочі місця і люди мають можливість працевлаштуватися. Окрім цього, є зручне сполучення з Житомиром: якщо хтось працює там, то може дістатися на роботу. Деякі підприємства навіть забирають працівників на роботу. Ми намагаємося зберегти й розвивати те, що маємо в громаді. Це дуже складно в сучасних умовах, коли в країні війна", — пояснила Олена Гузюк.
Секретар Овруцької міської ради Віктор Кисіль розповів, що в Овруцькій громаді проживає понад 34 тисячі жителів у 91 населеному пункті. У 25 селах кількість жителів менше ніж 50 людей.
"У трьох населених пунктах, які перебувають на обліку як населені пункти, не проживає жодна людина. У дев'яти селах взагалі немає дітей — від 0 до 18 років. Це населені пункти, де здебільшого залишилися лише люди старшого віку", — повідомив Віктор Кисіль.
Повномасштабне вторгнення також позначилося на демографічній ситуації в Овруцькій громаді.
"Третій рік повномасштабного вторгнення Росії в Україну, безумовно, не сприяє покращенню демографічної ситуації. Проте, заради об'єктивності, під час спілкування з адміністраторами, які реєструють місця проживання, стало зрозуміло, що війна не дуже вплинула на зменшення кількості сільського населення через від'ємний приріст. Коли почалися воєнні дії, багато жителів Овруча та інших міст переїжджали у віддалені села, оскільки інтуїтивно вважали їх безпечнішими", — сказав Віктор Кисіль.
Керуючий справами Малинської міської ради Ігор Малегус розповів, що під час повномасштабного російського вторгнення близько 4 500 жителів Малинської громади, розташованої на півночі регіону, виїхали за кордон і не повернулися.
"Лише в перші дні евакуації ми вивезли приблизно 3 500 дітей та матерів через Коростень і Житомир. Частина з них переїхала до західних областей України, але багато хто зумів перетнути кордон, виїхавши з хабу у Львові, і опинився в Чехії, Словаччині, Польщі, Німеччині, Нідерландах та інших країнах Європи", — повідомив Ігор Малегус.
У Малинській громаді 27 сіл, де проживає менше ніж 50 жителів.
"Серед цих сіл у 19 населених пунктах або зовсім немає дітей до 18 років, або є лише одна-дві дитини", — каже Ігор Малегус.
Зі слів директора з науки та розвитку Інституту громадянського суспільства Анатолія Ткачука, села з населенням менше ніж 20 осіб зберегти навряд чи вдасться, тоді як населені пункти з більшою кількістю жителів мають шанс.
"Ми повинні розуміти, чому люди виїжджають. Часто ми думаємо, що знаємо причину, але насправді це не так. Тому необхідно провести опитування за спеціальними методиками серед жителів: як довго вони тут живуть, чи бачать своє майбутнє тут, чи є для них проживання перспективним і якщо хочуть виїхати — з'ясувати чому. Таким чином ми визначимо больові точки і зможемо їх вирішити. По-друге, слід скласти статево-вікову піраміду для кожного поселення громади, щоб побачити кількість дітей, дорослих і пенсіонерів. На основі цієї піраміди зрозуміємо, які поселення неможливо зберегти, а які мають шанс на розвиток", — пояснив Ткачук.
Анатолій Ткачук розповів, що в Європі набуває популярності тренд переїзду з міст до сіл.
"Великі міста стають все менш комфортними для життя через кліматичні зміни: влітку там занадто спекотно, важко знайти затінок, і міста перетворюються на справжні "кам'яні джунглі". Це також впливає. Якщо громада знає про ці тенденції, вона може впроваджувати програми, які популяризують її серед міського населення та створюють умови для переїзду людей. Наприклад, можна виділити кілька вулиць під забудову, гарно їх спланувати, провести електрику та водопостачання. Як тільки це буде зроблено, я гарантую, що більше людей швидше переїдуть туди і почнуть облаштовуватися", — сказав Анатолій Ткачук.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube
