Понад півтора століття у місті Малин, що на Житомирщині, виготовляють папір. Саме тут колись почалася історія конденсаторного паперу, який використовувався в електротехніці. У міському краєзнавчому музеї діє окрема зала, присвячена історії паперової промисловості. Одна з експозицій знайомить відвідувачів з історією виготовлення паперу у Малині.
Про розвиток паперової промисловості у Малині із працівниками місцевого музею поспілкувалася кореспондентка Суспільного Антоніна Глущенко. Розмова відбувалася напередодні Дня працівників целюлозно-паперової промисловості, який відзначають у третю суботу жовтня.
Як розповів директор малинського міського краєзнавчого музею Василь Тимошенко, експозиція була створена до 150-річчя Малинської паперової фабрики. Вона містить низку стендів із історичними експонатами та фотографіями. Під склом зберігаються зразки продукції різних часів. Тут є також макет папероробної машини, відтворений за історичними матеріалами музею, а також зразки паперу ручної роботи.
Від обгорткового паперу — до конденсаторного
Як розповідає директор музею Василь Тимошенко, Малинська паперова фабрика була заснована у 1871 році. У 1873-му році підприємство отримало медаль Всесвітньої виставки у Відні за новаторство: тут впровадили виробництво паперу з осоки — рослини, якої було багато на Поліссі.
Осока була дуже дешевою сировиною, сказав Василь Тимошенко, енергетичні затрати стали в чотири рази меншими, та і якість паперу відповідала ринковим вимогам. В основному ця сировина використовувалася для виробництва обгорткового паперу.
"У 1870 — 1910-х роках Малинська паперова фабрика активно розвивалася. За проєктом відомого українського архітектора Олександра Вербицького звели нові цехи, встановили сучасне обладнання. У 1930-му тут уперше в СРСР почали виробляти конденсаторний папір для електричної промисловості, який до того часу виготовляли лише в США", — розповів директор музею.
Роки розквіту, криза і сучасність
Василь Тимошенко розповів, що після Другої світової війни підприємство швидко відновило роботу, а в 1960 — 70-х роках стрімко розвивалося: тут працювали до п’яти тисяч людей, збудували багато житлових будинків, дитсадок та школу, профілакторій, табір для дітей. Працював Палац культури. Фабрика мала статус всесоюзного підприємства — фактично мікрорайон паперовиків був "містом в місті".
"У 1979 році фабрика розширює напрямки: тут почали випускати папір з використанням синтетичних волокон, а з 1986-го — трансформаторний картон. Після розпаду СРСР підприємство пережило кризу, але у 1993 році отримало міжнародну нагороду у Мадриді за якість", — розповів Василь Тимошенко.
За словами директора музею, на початку 2000-х років контрольний пакет акцій паперової фабрики придбала корпорація WICOR Holding AG. Тут була готова база і кваліфіковані кадри і це важливо, сказав Василь Тимошенко і додав, що сьогодні це сучасне підприємство, яке продовжує традиції паперовиків.
Про окремі експонати музею
У музейній колекції є експонат — макет папероробної машини другої половини XIX століття, виготовлений з фанери місцевим жителем Денисом Ястремським. Чоловік розповів, що створив його за історичними матеріалами музею.
"Мені дали схеми перших машин. Це була досить складна робота. Працював над нею десь десять днів. Макет не лише статичний — його можна трохи прокрутити", — сказав Денис Ястремський.
Зберігачка музейних фондів Ольга Гура розповіла, що ще до роботи у музеї, у 2020 році, сама експериментувала з папером ручної роботи.
"Інструкцію знайшла на YouTube. До складу паперу входить макулатура, вода, а за бажанням — запашні трави, спеції чи пелюстки квітів. Ми, навіть, проводили майстер-класи для всіх охочих", — сказала Ольга Гура.
Працівниця музею додала, що експозиція постійно поповнюється новими експонатами — архівними документами, фотографіями.
"Частину матеріалів передають родини колишніх працівників Для багатьох з них це підприємство — не просто місце роботи, а частина їхнього життя", — сказала Ольга Гура.
Раніше Суспільне писало, що у Малині на підприємстві паперової промисловості провели благодійну виставку вишитих картин Лариси Примаченко — людини, яка 47 років пропрацювала на тому підприємстві. Мета — зібрати гроші на допомогу двом колегам-військовим, які отримали важкі поранення під час повномасштабної війни.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp | TikTok
