Культура проти війни: інтерв’ю з Тарасом Тополею після концерту гурту "Антитіла" в Тернополі

Культура проти війни: інтерв’ю з Тарасом Тополею після концерту гурту "Антитіла" в Тернополі

Нещодавно гурт "Антитіла" повернувся із закордонного туру "Культура проти війни". У Сполучених Штатах Америки музиканти зібрали понад 10 мільйонів гривень для Збройних сил України, зокрема, для Головного управління розвідки. Про це Суспільному після концерту в Тернополі розповів фронтмен гурту "Антитіла" Тарас Тополя.

Тарасе, як відбувалися концерти?

Ми не можемо кардинально змінити щось, але свій вклад зробити і провести з користю для України, в першу чергу цих три тижні в турі, от власне це в нас було в Америці, це в нас було в Великобританії і на черзі плануємо розширити цей проєкт "Культура проти війни.

Коли "Антитіла" були виведені з фронту, до нас прийшов наш друг — режисер, кліпмейкер Кадім Тарасов, він представник асоціації "Дивись Українське", з пропозицією щоб ми сіли і розказали свою військову історію на камеру, поділилися документальними свідченнями, які у нас є, певними матеріалами, які ми зняли працюючи парамедиками на передовій.

З цими документальними фільмами асоціація "Дивись українське" об’їхала багато країн. Понад 100 показів здійснили. Ми приїжджаємо з документальним фільмом, до прикладу в Великобританію чи як це було в США. Ми показуємо цей документальний фільм, ми проводимо велику сесію спілкування десь годину-півтори-дві з аудиторією, зі всіма тими, хто приходить. А приходять в Великобританії десь 50/50 українці і британці, в Сполучених штатах десь 70/30. Це українці в США і, власне, американці, яким болить українська війна. Спілкуємося з ними, далі проводимо аукціони з унікальними лотами, які ми привозимо з України офіційно і легально і, звісно, трошки граємо пісень.

Ми не можемо кардинально змінити щось, але свій вклад зробити і провести з користю для України, в першу чергу цих три тижні в турі, от власне це в нас було в Америці, це у нас було в Великобританії і на черзі плануємо розширити проєкт "Культура проти війни" на країни Глобального Півдня".

Як ти прийняв рішення вступити до лав територіальної оборони?

Для гурту "Антитіла" війна почалася в 2014 році з анексії Криму, з розв’язаної війни на Донбасі росіянами. Ми розуміли, що велика війна незворотня. Це лише питання часу. Очевидно, що цього дуже не хотілося, щоб ця війна приходила. Хоча підсвідомо розуміли, що Росія попре так чи інакше. Все ж таки, на жаль, це сталося. І коли це сталося, єдиним правильним рішенням для нас було піти до сил територіальної оборони, щоб чинити супротив, щоб зупиняти цю навалу як громадяни, як чоловіки. По-іншому ми вчинити не могли .

Ви були парамедиками. Де саме виконували свою роботу? Можливо якийсь досвід вже був до цього?

Досвід був контакту з медициною, бо з 2014 року ми багато привозили медикаментів. У тому числі аптечок на передову. І, звісно, в цьому процесі ми дізнавалися, як працює бандаж, як працює турнікет, як працює гемостат і таке інше. Згодом пройшли курси і вже практичні навички відпрацьовували в процесі бойової роботи нашого батальйону.

Робота в війську безперервна. Як поверталися в культурне середовище, до концертів маю на увазі. Як на це відреагувало командування і як ви вирішили повернутися на сцену?

Нас вивів з фронту Валерій Федорович Залужний своїм наказом в серпні 2022 року. Сталася така цікава історія: нас запросив Ед Ширан на свій концерт в Польщі на стадіоні заспівати нашу спільну пісню. Ми прийшли з цим до командування свого і нас відпустили туди. Зрештою взагалі вивели.

Дали розпорядження займатися в Києві іншою трохи роботою. Це інформаційний вплив, це певна творча робота — це акумулювання ресурсів на потреби сил оборони. От, власне, з того моменту ми цим і займаємося. Але з моменту, як ми вийшли з фронту то ми творили, створювали пісні, давали концерти.

тарас тополя, антитіла, концерт, тернопіль, суспільне
Журналіст Суспільного Тарас Бурак і лідер гурту "Антитіла" Тарас Тополя. Суспільне Тернопіль

Чи змінилася структура текстів та музики після того, як почалася війна і коли повернулися на сцену?

Очевидно, що змінюється якось. Ми ж в контексті живемо. В контексті війни, в контексті тих обставин, які відбуваються з нами. Ми про це й співаємо звісно. Музика стала більш драматичною.

Хочу запитати про відеоверсію свіжої композиції "Вдома". Різні міста знімали, зокрема, Тернопіль. Як це відбувалося?

Їздили по різних містах України. Відзняли краси багато-багато. Потім цю красу змонтували. Її можна подивитися. Називається "Вдома" на ютубі вже доступний.

Дозвіл на зйомки кліпу "Фортеця Бахмут" нам надавало командування. Ми прийшли з проханням і лише завдяки сприянню Сирського команда потрапила в розташування на позицію, де працював артилерійський розрахунок 777 —американська гармата. Без цього дозволу, звісно, кліп не був би відзнятий. Це була реально бойова робота — летіли снаряди по позиціях окупантів.

Наскільки зараз українська мова важлива в секторі культури?

Українська мова була, є і буде важливою. Це стратегічна річ. Не лише в сфері культури, але й в сфері побутового спілкування вона важлива. Починаючи з 2014 року, з анексії Криму і війни на Донбасі, ми взагалі для себе закрили от ту російську історію, якийсь російський ринок потенційний, де у нас були всі шанси. Я тепер жартую, що поїдемо в Росію тільки тоді, коли квитки на концерт можна буде придбати за гривні.

Спілкувалися російською мовою в побуті, коли прийняли рішення перейти на українську мову і виховувати дітей українською мовою?

Коли народився Роман — наш первісток. Домовилися з дружиною, що ми з дитиною спілкуємося українською мовою, тому що це важливо. Потім поступово перейшли на спілкування між собою українською мовою і все.

Тернопіль, здається, восьме місто куди ви приїхали з концертом. Як формуєте плейлист, як готуєтеся?

Плюс-мінус плейлист однаковий. Десь якісь пісні додаємо під настрій. Він складається з старих і перевірених хітів, з нових композицій і, звісно, нашого альбому "МЛНЛ", який ми представили на другий день широкомасштабного вторгнення прямо з підземної парковки, де розташовувався наш батальйон.

Концерти відбуваються у вас дуже часто, буквально день в день. Чи не втомилися за цей рік?

Втомилися. Але що зробиш? Нам не важче, ніж тим хлопцям і дівчатам, які зараз на передовій. Так що нам гріх жалітися. Більше не від концертів втомлюєшся, а від переїздів, але це така робота. Це наше завдання. У нас цей тур благодійний. У нас мета — зібрати кошти. В нас є певний хист і талант до музики. Ми мусимо його використовувати і ми це робимо.

Що тобі дозволяє не розсипатися, тобто тримати себе вкупі?

Родина, близькі, рідні, кохана, друзі.

Як часто ти з ними спілкуєшся? На початку повномасштабної війни твоя дружина з дітьми поїхали за кордон.

Півтора року вони були за кордоном. Минулої осені повернулися в Україну. Зараз закінчу інтерв’ю і піду подзвоню коханій, піду подзвоню дітям. От так і підтримую.

На початок