Наталка Діденко — синоптикиня із сорокарічним стажем. Вона прогнозує погоду і популяризує метеорологію в Україні та розвінчує міфи в цій сфері. Жінка розповіла Суспільному про те, як синоптики роблять прогнози, чому помиляються, про причини природних катаклізмів і те, чи можна керувати погодою. Журналістка Ірина Моргун також цікавилася особистим та як почуваються її синоптичні амбасадори — коти Тетянка і Тарасик. І, звісно, прогнозом на зиму.
Скільки часу ви витрачаєте на день, у середньому, аби спрогнозувати погоду?
Якщо чесно, то я витрачаю на добу десь 24 години, бо не можу виділити якусь там одну годину чи дві. Погода — це безперервний процес. Атмосфера — це жива матерія, в якій щомиті може щось змінитися, тому я повинна постійно бути, так би мовити, на своєму синоптичному посту.
Якщо прагматичніше то, очевидно, за уточненими прогнозами, які з'являються вранці, я це обробляю, аналізую купу моделей, карт, супутникових знімків. Це десь, напевно, до 12-ї години прогноз на наступну добу в мене має бути вже готовий. Умовно кажучи, враховуючи мій досвід, в цілому треба біля чотирьох годин.
Як це все працює, якщо пояснити простими словами, звідки береться і як прогнозується?
Я вчилася п’ять років в університеті на кафедрі метеорології, потім довго працювала в гідрометеоцентрі, потім пішла, так би мовити, у вільне плавання, — я приватний синоптик. Простими словами насправді це непросто пояснити, перепрошую за тавтологію. Зараз існує купа професійних, я підкреслюю, професійних моделей прогнозування. Яповинна знати ці всі моделі, використовувати їх, використовувати свій досвід, не в останню чергу свою інтуїцію і видати прогноз погоди.
Враховуються всі ці метерологічні явища і параметри приземного шару атмосфери, на висоті кілометр, три кілометри, супутникова інформація, окремо дані температури, вологості, повітря. Це маса абсолютно компонентів. Тому простими словами це не можна пояснити.
Чи відрізняється робота і методи, якими досліджують і прогнозують погоду в Україні та в світі?
Абсолютно не відрізняються. Інше питання це технологічний розвиток і, зрозуміло, в першу чергу, це фінансування. Але сама робота, самі методи, вони абсолютно в усьому світі однакові. І я хочу підкреслити та стати на захист усіх синоптиків України, що достовірність прогнозів, їхня справджуваність, у нас це за статистикою, наприклад, Київ і Київська область, — то це 95%. Погодьтеся, це надзвичайно багато. Інше питання, що люди зараз скажуть, що синоптики помиляються.
А що власне призводить до помилкового прогнозування погоди?
Об'єктивні знову ж таки речі, наприклад, якщо якась холодна повітряна маса наближається до території України, вона може в силу неоднакової інтенсивності сонячної діяльності десь затриматися. І, наприклад, ця холодна повітряна маса запізниться. Прийде, але пізніше. Є мікронюанси, які надзвичайно важко врахувати, особливо при прогнозуванні небезпечних явищ погоди таких, як надзвичайно сильний снігопад чи штормовий вітер, чи смерч. Вони в Україні трапляються рідко. Це справді дуже важко прогнозувати, а зміну погоди, температуру повітря, самі опади, швидкість вітру, я не можу сказати, що це легко прогнозувати, але я ще раз підкреслюю, що справджуваність досить висока.
Чи можна погодою керувати? Чи можна викликати штучний дощ або розігнати хмари? Наскільки це впливає на загальну і стабільну картинку? Це шкодить чи не шкодить атмосфері та чи впливає на можливі катаклізми?
Подібні речі в Україні, я пам'ятаю це досить давно було, були так звані, градобійні загони. Вони розташовувалися в Криму. Використовувалися ця методика, коли сталася Чорнобильська катастрофа, всі боялися радіаційних дощів. Я працювала в гідрометеоцентрі, підходить атмосферний фронт, бачу за прогнозом, що 150% буде сильний дощ, але вже на підході до Києва "розстрілювали" ці хмари. До речі, була дуже висока ціна цих всіх реагентів, бо там входило, здається, срібло. Потім ці градобійні загони, знову ж таки, через це сумнозвісне фінансування десь там розпалися, десь поділися. Не знаю чи вони існують зараз.
Я думаю, що ми, люди й так вже штучно навтручалися у все, в атмосферу в тому числі. Але ми бачимо, все одно, природа відновлює свою рівновагу. Все, що створено Богом, природа, атмосфера, вона завжди вирівнює. Ось приклад, коли в Україні сталася біда з водосховищем і думали, переживали, що на літо це буде страшна катастрофа, пустеля. А зараз ми спостерігаємо, що там виросли неймовірні ліси, луги і трава. Чи якимось чином вплине на нас катастрофічно штучне втручання в атмосферні процеси? Ну, однозначно відповіді в мене немає.
В Україні та світі цього року і останні роки люди говорять про зміщення сезонів. Хтось каже, що пори року замінили одна одну. У нас значно раніше стає тепло, потім приходять заморозки, посушливе літо. Наприклад, на Тернопільщині вже кілька років гарно ростуть кавуни, чого колись не було. Люди це помічають, щось змінилося у нас з погодою — довготривала спека, піски з Сахари. Прокоментуйте це.
Почнімо з пісків із Сахари. Цього року вже, здається, двічі ми спостерігали це. Це називається зависання мікрочастинок у повітрі. І це явище трапляється практично щороку. Хочу сказати, що кілька десятків років тому не було такої кількості гаджетів в руках у людей, зараз від немовляти до сторічної жінки всі вміють цим користуватися. І як тільки вони десь бачать зависання часточок, смерч чи щось таке, то складається враження, що світ справді рухається до якоїсь кліматичної катастрофи. У старовинних літописах є описи і посухи, і повені.
Так, кілька років вже триває справді підвищення температури повітря на всій земній кулі. Це правда, це факт. Чи це є зміною клімату? Чи цьому причина людська діяльність? Під питанням. Я, наприклад, притимуюся думки, що це все ж таки якісь космічні процеси, пов'язані з сонячною активністю. Я не буду заперечувати, що температура повітря підвищується, тому що навіть за повідомленням ВМО — це Всесвітня метеорологічна організація, минулий рік на всій земній кулі був на якусь частку градуса вище. Червень і липень цього року, я вже точно знаю, теж за їхніми повідомленнями були найтепліші.
Що стосується України, як ми жили в помірно-континентальному кліматі, так ми і живемо. У нас іще є південь Криму, де субтропічний клімат. Є посушливіші роки, є дощовитіші роки. Якщо літо стало спекотнішим, піднімається спека у високі шари атмосфери, відбуваються там певні процеси, тому більше стає небезпечних явищ, наприклад, як сильна гроза. У цьому році спостерігали сильні грозові розряди. Тому, завершуючи відповідь саме на це ваше запитання, що буде далі, я точно не можу сказати і ніхто не може сказати. Нема таких інструментів, які б дозволяли чітко прогнозувати кліматичну ситуацію.
Ми маємо багато приказок, прикмет, які пов'язані з погодою, наскільки вони є правдивими? Як ви ставитеся до народних прогнозів?
Ніяк. Дивіться, у вас болить горло, ви десь там почитали, що допомагає ромашка, ви пополоскали і вас, ніби, горло трошки відпустило. Якщо не дай Боже, якась серйозніша хвороба, я вас запевняю, ви підете в найближчу поліклініку або в лікарню, народних методів не шукатимете. Так і в погоді, і в метеорології, яка є серйозною наукою, ні про які народні прикмети не може йтися.
Народні прикмети створювалися справді дуже тривалий час. І тоді не було такого техногенного розвитку. Вони спостерігалися в зовсім інших кліматичних умовах, для певної кліматичної зони. І що характерне для лісів Чернігівщини, те буде мало прикладне для степів Херсонщини. Народні прикмети не мають нічого спільного з прогнозуванням погоди професійним.
Ви активно ведете соцмережі, зокрема, свою сторінку у фейсбуці. У вас там, здається, майже 80 тисяч підписників. Я так розумію, це природнім шляхом долучені люди без якихось комерційних просувань. Як ви вважаєте, що їх тримає на вашій сторінці?
Так, це без комерції. Я стараюся завжди писати щиро, без комерційного інтересу. Колись мій кум сказав, що вперше зустрів олюдненого синоптика, бо я пишу щирі й олюднені прогнози. Пишу на суспільно хвилюючі теми, що мене особисто зачепить чи, наприклад, про нашу культуру, яка зараз неймовірно вибухнула саме під час війни. І я думаю, що це відповідає запитам людей, бо щодня дивитися на горе, читати про горе, відчувати це горе, людина не може постійно. Людина все одно щодня живе своє життя, вона нюхає квітку, заварює чай, гладить кота, дзвонить мамі і так далі. Я думаю, що саме це і спонукає їхній інтерес до моєї сторінки.
Власне про котів, як про них не згадати. Була ціла епоха кота Апельмона, який був амбасадором майже кожного прогнозу погоди, тепер є Тарасик і Тетянка. Розкажіть про них докладніше. Як вони з'явилися у вашому житті, які вони за характером?
Всі, хто мають котів, знають, що це найпрекрасніше створіння у світі. І коли кажуть, що кіт робить якусь шкоду, мене це обурює, якщо ти когось любиш, яка може бути шкода. Коли помер Апельмон, це було дуже важко. Хто втрачав тварин, то він мене зрозуміє. Я навіть не думала, що так буде важко, якщо чесно. І навіть не думала ні про яких котів, а про двох, то тим більше.
Моя подруга з чоловіком актори нашого театру імені Франка Тарас Жирко і Таня Олексенко подзвонили: "Слухай, заїдь, у нас народилися кошенята". Я кажу: "Ні, номер не пройде, я не приїду". Тоді вони запросили просто подивитися, погратися. Ми з чоловіком приїхали і зрозуміли, що без кошеняти додому не поїдемо. І стали мучиться, кого брати — кота чи кішку? Чоловік запропонував взяти двох. Він у мене у війську, я сама, та й їм двом буде веселіше.
Спочатку це були маленькі два клубочки, тепер це два бегемоти. Їм більше року і вони просто прекрасні. Ми думали, як назвати. Придумували всякі асоціації, а потім подумали — Тарас і Тетянка, бо наші друзі Тарас і Таня. Багато людей обурювалися, що ми так їх назвали. Мовляв, не можна називати котів людськими іменами. Але перепрошую, це моя справа, як називати мені моїх котів. Я звичайно не знаю, чи вони стануть такими ж медійними, як був Апельмон. У них інший характер і темперамент. Апельмон був аристократ, виважений, спокійний. А це два шила, але вони вони дуже хороші. Це одні з найдієвіших антидепресантів, якщо чесно.
Коли їдете в громадському транспорті вас впізнають? Чи запитують, яка там погода буде завтра? Як реагуєте?
Практично щодня по тисячі разів. Я перебільшую, звісно, але реагую дуже спокійно, тому що це моя робота, це моя професія і це моя місія — популяризувати метеорологію, яка насправді у нас дуже недооцінена. Тому за більше, ніж 30 років я відшліфувала в собі це внутрішнє терпіння. На щастя, за весь цей час жодного разу не зустріла фамільярності чи нахабства. Мені завжди траплялися дуже делікатні і виховані люди. У соцмережах буває різне, але на такі речі не звертаю увагу. Це моя робота, я повинна її виконувати сумлінно і на всі сто відсотків.
Користуючись вашим робочим настроєм, не можу не запитати прогноз на найближчу зиму. Чи можна спрогнозувати зиму вже у цей час і чи є у вас прогноз?
Зиму спрогнозувати не можна, прогнозу в мене немає. І кожна людина, яка вам буде розказувати прогноз погоди на сезон, — одразу мило посміхайтеся і відходьте, тому що це не професіонал. Є ворожки, які десь друкуються, чи ще хтось в інтернеті, хто знає задовго, яка буде погода на Пасху, на Різдво і на зиму але не раджу їм довіряти. Є орієнтовні прогнози від нашого гідрометеоцентру на сезон, вони дуже умовні. Так, це професійні прогнози, але вони умовні.
А наскільки правдивим, якщо можна так сказати, є прогноз в градації. Скажімо від п’яти днів, через 8 днів, через 10 у відсотках, наприклад.
На добу справджуваність до 90%. Тобто це не означає, що від 40 до 90, але від 85 до 90 — це на добу тире три доби. І є такий прогноз, який називається тенденція чи орієнтовний прогноз, це 5—7 дів, максимум десять. Тут уже очевидно, що його справджуваність буде значно нижчою.
Ви дуже відкриті є в соцмережах, ви публікуєте фото зі свого житла, як ви проводите час, як ви чаюєте, як бешкетують ваші кути, чим зумовлена ваша відкритість?
Я належу до екстравертів, і те, що я публікую, і це враження відкритості, насправді, воно оманливе. Тому що я публікую і відкриваю до певної міри те, що я вважаю нормальним і прийнятним. Я страшенно люблю кераміку, свою частину колекції так, покажу. Можу показати якусь картину, на яких заходах я була. А от те, що я не хочу показати, воно ніколи не ввійде в оцей ракурс.
Знаю, що ви співаєте в одному з київських хорів. Розкажіть про це докладніше.
Так, це моя особлива гордість. Я дуже давно хотіла співати. Я співала в дитинстві у такому знаменитому, найкращому в світі хорі "Щедрик". Коли стала доросла, шукала весь час свій хор. І так випадково мені вказали на такий хор, він зараз називається "Бах". Це бароковий аматорський хор. Це справді аматори, там 40 людей, там немає людей з музичною освітою. У нас є геніальна й професійна хормейстерка Наталія Хмілевська. Ми вже шість років готуємо і великодню програму, і різдвяну програму, або просто працюємо за об'єднаною якоюсь темою. Тому я всіх просто закликаю знайти свій аматорський хор, тому що хорове мистецтво, воно лікує душу, воно впливає на здоров'я дуже добре, на дихання. Хор для мене — це моя особлива радість і задоволення.
Чула, ви готуєте до друку книжку. Про що вона?
Так я готую до друку книжку, хоча ще не зовсім готова про це широко розказувати. Але вже як ви дізналися, то скажу, що підписала контракт із одним з найкращих видавництв України. Ця книжка буде про київське життя з 60-х років і до 90-х, можливо, до 2000-х, очевидно, що через призму моїх спогадів і емоцій. Я вважаю, що в нас не вистачає міської літератури, урбаністики.
Сільська література — це все дуже прекрасно, хай вона буде професійна і найкраща, але міської такої літератури щирої, її справді не вистачає. І я якось так подумала, що якщо я бурчу, що її не вистачає, то візьми і зроби. От взяла й зробила. Я це довго писала, пропускала через себе.
А чи буде там про погоду?
Ну звичайно, що там буде про погоду, тому що це ж пов'язано з тим, як я вчилася в університеті, чому вступила саме на кафедру метеорології, про мої якісь спогади з гідрометеоцентру.
Чи є у вас якась улюблена фраза, якою ви закінчуєте свої дописи у фейсбуці, або якийсь стрім, наприклад, коли прогнозуєте погоду, або щось бажаєте людям?
Коли в мене на Українському радіо теж була авторська програма, погода, я її завжди завершувала такою фразою: "З вами була Наталка Діденко". А зараз коли я виходжу десь в ефір, розпочинаю: "Усім метеорологічний привіт, дорогі українці". То на завершення нашої розмови можна це об’єднати і сказати: "Усім метеорологічний привіт, дорогі українці, з вами була Наталка Діденко".