Від загибелі волонтера та військовослужбовця Романа Кулика з Тернопільщини минуло два місяці. Його батько розповідає, в родині троє синів пішли захищати Україну. Найстаршим був Роман, він загинув на Луганському напрямку. Історію бійця його родина розповіла Суспільному.
Володимир Кулик каже, від загибелі його брата минуло два місяці. На початку повномасштабного вторгнення він з Романом разом пішли на фронт. Зараз Володимир звільнений зі служби, бо в грудні 2022 року отримав контузію.
"Прибігли на воєнкомат. Тоді ще була трохи плутанина, бо ніхто не знав, куди направлять далі. Але ми залишались там".
Батько Романа Роман Кулик розповідає, в родині всі троє синів — військовослужбовці. Наймолодший Андрій пішов служити ще в 2015 році.
"Воювали, захищали, я радів, а тут трапилося таке горе — загинув найстарший мій син Роман. Але нічого не зробиш, треба якось жити далі. Він загинув за те, щоб ми спокійно жили у вільній державі. Все, що залишилося мені від Романа — це його грамота, фотографія і прапор".
За професією Роман був істориком, також займався волонтерством.
"На цій фотографії йому тільки рочок. Бачите, яким він був маленьким. А на цій — йому вже 51 рочок. Пів століття пройшло непомітно. Коли він став трішки старшим, почав більше запускати бороду, а я йому казав: "Молодим не пасує борода". А він відповідав мені: "Ай, тепер мода така". З бородою він загинув, але з такою справжньою, не з такою ріденькою, як на цій фотографії. Бо він вже став справжнім козаком на війні".
У Романа залишилася 20-річна донька Анастасія, а дружина померла два роки тому.
Роман Кулик загинув 14 лютого 2024 року на Луганському напрямку. Поховали військовослужбовця на Алеї Героїв у рідному Чорткові.
"Загинув мій хлопчик при таких обставинах, він вивіз хлопців на позиціях запускати дрони, а його завдання було заховати машину і долучитись до них. Від’їхав від них і почався обстріл і все, і вже він до них не провернувся".
Роман майже щодня відвідує могилу сина.
"Спи спокійно, дитинко".
