Вчитель "Захисту України" Анатолій Береславський з Попасної переїхав до Тернополя. До російсько-української війни намагалися облаштувати навчальний центр у своїй школі в Луганській області, вже відремонтували спеціальний клас, проте повномасштабне вторгення зруйнувало їхні плани. Тепер чоловік викладає свій предмет на Тернопільщині.
Чоловік розповів Суспільному, які є проблеми у вкладанні "Захисту України".
Як зараз у вас відбуваються уроки, знаємо, що зараз ви працюєте дистанційно?
"Немаємо можливості працювати офлайн від початку повномасштабного вторгнення. На даний час більше півтора року працюємо тільки дистанційно. Дуже складно викладати сьогодні такий предмет, який у нас є одним із найголовніших — "Захист України". Сама назва каже про те, що захист України — це сьогодні один з найголовніших предметів, разом стоять на одному рівні з викладанням історії України, української мови і літератури. І "Захист України" складно викладати сьогодні, бо нема можливості показувати дітям те, щоб вони чогось навчилися практичним навикам. Маємо можливість тільки теоретично, але сьогодні дуже багато, завдяки військовим, завдяки знятому матеріалу практичному є можливість щось знаходити цікаве і корисне для дітей, для того, щоби формувати їхню свідомість, оцей наратив про захист України. Діти підключаються через онлайн до уроку і ми маємо можливість спілкуватися".
Які теми розглядаєте?
"Є навчальна програма, цілий комплекс заходів і тем, які стосуються захисту України, починаючи з історії українського козацтва, з історії українського війська, статутів ЗСУ, стратегічна підготовка, вогнева підготовка, цивільний захист. Є підручники, електронні підручники, діти їх всі мають".
Як, наприклад, домедичну підготовку викласти дітям дистанційно?
"Теоретичний матеріал вони отримують, тобто він є у вигляді презентацій. Дуже багато є відеоуроків, знятих спеціалістами з тактичної медицини, спеціалістами військовими. На той час, коли ми працювали в Попасній, у нас було повноцінне навчання. Була школа прекрасна, був і кабінет "Захисту України", ми зробили повністю укомплектований усіма засобами і мультимедійною апаратурою, був інтерактивний тир, і був тир стрілецький, і було місце для заняття стройовою підготовкою, тактичною підготовкою. Був стрілецький тир, в якому можна було відпрацьовувати навички вогневої підготовки, страйкбол, пневматичні пістолети, гвинтівки були, було все. І була така мрія створити центр національно-патріотичного виховання, щоб не працював один вчитель, а щоб сюди можна було запрошувати різних спеціалістів з різних видів підготовки, яку потребують на сьогодні не тільки діти, а й дорослі".
24 лютого 2022 року, як для вас все відбувалося?
"Почули вибухи. Перше подзвонили друзі з Харкова і почали кричати, що війна. Включив телевізор, бачу, що Київ горить, Харків горить. Зібрався, пішов до школи, зібрались колеги. Сиділи, думали, що робити. Якось паніки такої не було. Знали, що військові знаходяться поруч, в підрозділах, які охороняли Попасну, були на бойових позиціях. Ми спокійно продовжували роботу. Діти не прийшли в школу, але вчителі всі з'явились на роботі".
Можливо ви знаєте, де зараз ваші діти, де зараз ваші учні, яких ви навчали?
"Роз'їхалися по всій Україні, багато дітей за кордоном, але вони навчаються в нашій школі і виходять на онлайн зв'язок. Велика більшість, майже всі, переїхали на підконтрольну Україні територію і це не може не надихати, бо працюємо заради них. Вони майбутнє наше".
Ви знаєте випадки, коли переїжджали на територію Росії?
"Коли російські війська захопили наш мікрорайон і школу, то вони не питали, хочеш ти їхати, чи не хочеш. Вони забирали людей, заганяли їх в автівки, на свою техніку, на БТРи і вивозили їх на окуповану територію ".
В контексті всіх цих подій, що змінилося у вашому підході до викладання цього предмету?
"До певного часу ніхто не вважав, що цей предмет настільки буде актуальний і потрібний. Тобто, ми до 2014 року взагалі вважали, ну ти викладав те, що написано в підручнику, що написано згідно з програмою. Зараз у мене з'явилася змога творчо підходити до цього. Тобто, я шукаю те, що дітям буде корисніше, те, що їм цікаво, необхідніше. Сьогодні вчитель має можливість сам вибирати".
Коли ви загалом зрозуміли, що не варто викладати цей предмет за радянськими стандартами?
"Якраз тоді, коли Попасна була звільнена в 2014 році і ми 2015-й рік навчальний почали з того, що прийняли рішення колективом викладати всі предмети українською мовою, тільки українською. Цей період був дуже такий довгий, але за 8 років до повномасштабного вторгнення школа, в якій були російські і українські класи, повністю перейшла на україномовне викладання і спілкування. Тобто ми почали спілкуватися і в побуті. І сьогодні діти, які прийшли в перший клас, а зараз вони в 8, 9 чи 10, для них немає ніякої складності спілкуватись українською. Коли мене запитували, як зробити так, коли будуть звільнені території, щоби на тих територіях люди зрозуміли важливість мови і перейшли на українську мову, то я відповів, просто працювати. Діти копіюють вчителів і коли вчитель свідомий і доносить їм, що мова — це важливо, і ми, українці, повинні знати українську мову. І сьогодні батьки і діти теж зрозуміли, особливо ті, хто виїхав за кордон. І для мене тоді стало зрозумілим, що треба готуватися і дітям давати інші знання, не так, як це було раніше. Тому ми перше, що зробили, почали відновлювати клас "Захист країни". На стінах почали з'являтися малюнки з символікою ЗСУ. Коли пішла тісна співпраця з військовослужбовцями і військово-цивільним співробітництвом, у нас з'явилася і масо габаритна зброя, макети різних засобів, чим можемо навчити. І гільзи, і навчальні міни, тобто матеріальна база почала розвиватися. Завжди було приємно зустрічати військових, які приходили на урок і чимось ділилися. Діти щось готували для них. Коли побачили кабінет, як викладається "Захист України", що діти з радістю одягають форму українську "піксель", вони з радістю виконують всі ці вправи, вони слухають, вони цікавляться, дивляться і вони поважають військових. Це стало великим таким кроком і мої колеги, коли побачили, теж почали щось придумувати. Вчителі почали творчо підходити до цих уроків".
Наскільки зараз уроки відрізняються, наскільки краще матеріальне забезпечення або ж поділ по темах?
"Це залежить від учителя і якщо в нього є підтримка дирекції школи. Я дітям часто пояснюю, я вчуся теж, навчаючи їх. Том що я теж не маю можливості пройти якісь вишколи, тому що ми за стільки років, що існує цей предмет, починаючи з допризовної підготовки, захисту вітчизни, ні в одному навчальному закладі не відкрився факультет викладання цього предмету. Більшість вчителів навчалися самі. Я вчитель фізкультури і я служив у ЗСУ, мені дали викладати цей предмет. Багато моїх колег не мають взагалі ніякого відношення до військових справ або до служби в ЗСУ. Серед вчителів дуже багато жінок, які зараз викладають. На сьогодні викладання півтори години цього предмет це дуже мало. Він повинен бути на рівні з уроками мови, історії. Ми ніколи не думали, що будемо готуватись до війни і предмет називається "Захист України" Сьогодні пріоритет і те, що ставиться для захисту навчання, воно зараз дуже популярне і потребує цих знань. Це правління квадрокоптерами, дронами, підготовка операторів, тих, хто буде ці дрони збирати. І це повинно починатися зі школи. Якщо діти будуть знати, як це працює, коли прийдеться служити в ЗСУ, вже не треба буде з нуля його готувати. І це потребує великих затрат. Хоча б держава звернула на це увагу".
Щодо державної політики та освіти, на вашу думку, що ми пропустили, в чому помилка України, як держави, в цьому предметі?
"Держава недооцінила, що ці знання повинні дітям надаватися у віці, коли у них формується свідомість, дух патріотизму, коли вчитель розповідає, що для нього означає держава, прапор, країна, гімн та свобода. Говорить про те, що для нього ворог та війна. Держава вважала, що армія навчить, у ЗСУ все буде. Сьогодні ми маємо повномасштабне вторгнення, дорослі люди йдуть на війну, які теж нічого не знають, бо в школі цьому не надавали належного значення".
Як в перспективі потрібно викладати "Захист України"? Чи потрібні, на вашу думку, вишколи, які проводять молодіжні громадські організації, чи варто вчити на прикладах повстанців, як це має бути?
"Вчитель може донести інформацію, як вчитель, він знає методику, як розповісти, але не кожен вчитель знає та вміє це показати. Його потрібно навчати. В час, коли ми працювали в Попасній в нас були військовослужбовці поруч, то уроки, які потребували додаткових знань, навичок, або я не міг правильно навчити, то я запрошував військових. Вони із задоволенням приходили та проводили не 45 хвилин, як урок, а 2,5 години. Діти залишалися задоволені, бо було цікаво і військовим, і дітям, і мені. Якщо будуть сформовані центри патріотичного виховання, то на одній локації будуть працювати військові з тактичної медицини, а на іншій з тактики ведення бойових дій, чи управління дроном. Тоді школі не потрібно великих затрат, бо це буде комплекс, коли вчитель приводить дітей та з ними вчиться. Пізніше нам буде легше розповідати теорію маючи уявлення про практику. Зараз, на жаль, багато вчителів просто теоретики. Я шукаю відеоматеріали, щоб діти дивилися".
Які запити у дівчат щодо навчання?
"Дівчата можуть вибрати, або вони вивчають програму домедичної підготовки, тобто "Захист України", або вони пишуть заяву, що вони згодні вивчати програму з хлопцями. В мене всі дівчата кажуть, що хочуть вивчати те, що вивчають хлопці".
Чого хочете навчити своїми уроками, яких людей хочете виховати?
"Хотілося, щоб ті діти ніколи не знали про війну, аби ці знання їм не знадобилися. Вони повинні розуміти, що на сьогодні вміння захищати — одне з найголовніших, бо ми побачили, наскільки сусіди бувають підступні та як у тебе відбирають частину твоєї української землі. Потрібно, щоб сьогодні на одному з перших місць було викладання предмета та захист. Ворог завжди хотітиме захопити, особливо нашу українську територію. За 300 років визвольного руху і боротьби ми зрозуміли, що самі, нам ніхто не буде допомагати".
