У Тернопільському обласному краєзнавчому музеї зберігають вишиванку районного референта Служби Безпеки ОУН з Тернополя Романа Дячуна. У 1950 році радянські спецслужби оточили його квартиру, розпочався бій. Щоб не потрапити в полон, він застрелився. Про це Суспільному розповіла завідувачка сектору зберігання відділу фондів краєзнавчого музею Галина Завіша.
За її словами, народився Роман Дячун в селі Смиківці, навчався в Тернопільській гімназії. Коли розпочалася Друга світова війна він долучився до визвольної боротьби ОУН-УПА. Сорочку Романа Дячуна в 2002 році музею подарувала сестра повстанця — Марія, яка теж була учасницею визвольного руху.
"Це унікальна сорочка, яка належала легендарній людині. Вона до нас потрапила вже в такому досить походженому стані, але тим більш вона для нас є цінною. Наша сорочка традиційна для тернопільського регіону. Вона пошита з білого вже фабричного полотна. Крій кокеткою, з пазушним розрізом. Оздоблена на стійці та пазусі. Традиційні техніки, які характерні для північного регіону нашої області, — це стебловий шов, ретязь та набирування, або рахункова гладь. Кольори теж характерні для даного відділу. Цій сорочці він віддав багато своєї енергії, яка показує, що Україна була, є і буде, не дивлячись ні на які перипетії".
Підпільна діяльність Романа Дячуна була спрямована на підрив радянського режиму в Тернополі, каже завідувач відділу новітньої історії краєзнавчого музею Володимир Пукач.
"Як свідчать його родичі, в Романа було погане здоров'я. Він мав туберкульоз кісток і, відповідно, мусив себе загартовувати, щоб включитися у визвольну боротьбу. Йому з часом доручили досить відповідальні посади. Тобто він був заступником районного провідника ОУН і також був районним референтом Служби Безпеки ОУН".
"Це фото приблизно 1940-х років. Поділився з нами цим фото його близький родич, тернополянин Ігор Аркуша. Оригінальність цього фото, що Роман Дячун якраз в цій вишиванці, яка зберігається у фондах нашого Тернопільського обласного краєзнавчого музею", — говорить завідувач новітньої історії обласного краєзнавчого музею.
За словами Володимира Пукача, з 1943 року Роман Дячун активно включився у визвольну боротьбу.
"Із 1944-1945 років він вже часто проживає в Тернополі на нелегальній квартирі. Що цікаво, що адреса цієї нелегальної квартири також відома. Це сучасний будинок по вулиці Бандери, 33. Власне цей будинок не існує, але на його місці споруджена будівля. Тоді вона звичайно так не називалася. Це була вулиця Леніна. Крім того він мав криївку в своєму селі Смиківці, вона була більш такого підземного типу, а якраз криївка на Бандери, 33 була облаштована на горищі будинку. Вже практично з 1945 року Роман Дячун перебував на нелегальному становищі".
Підпільнику допомагала його дівчина, каже Володимир Пукач.
"Дівчину його піймали війська МДБ в 1950 році і, фактично, Роман зрозумів, що до нього вже добираються і його життя, його свобода під загрозою. 7 червня 1950 року цей будинок був оточений, почалася перестрілка. Роман мав з собою зброю. Він дуже влучно старався цілитися в офіцерів радянських спецслужб. Загинуло кілька військових. І Роман зрозумів, що він не вирветься з цього оточення. Він вистрілив собі в підборіддя, закінчив таким чином життя, власне, такою геройською смертю".
У 2005 році, на будинку за адресою Степана Бандери, 33 Романові Дячуну встановили меморіальну дошку.
Нагадаємо, в 2023 році Суспільне зробило спецпроєкт про борщівські жіночі сорочки. Ці історії дивіться в Ютубі.
