Тернополянка Оксана Чмиленко розфарбувала столітню бабусину хату. Будинок — в селі Сороцьке Тернопільського району. На стінах жінка відтворила візерунок вишитої сорочки свого батька Романа Калиняка — політв’язня радянських таборів за участь в організації "ОУН-Юнацтво". Про це мисткиня розповіла Суспільному.
За її словами, щоб нанести малюнок на будівлю, працювала тиждень.
Розфарбувала хату вона три роки тому, а цьогоріч оновлює кольори. Жінка розповіла, що технологію вигадала сама.
Малюнок наносить за допомогою саморобного спонжа. Фарби використовує акрилові.
"Візерунок я графила олівцем, але це, знову ж таки, мої ідеї, як це зробити. Я набила цвяшків і протягнула ниточку. Чому саме цей візерунок? Це візерунок татової сорочки. Взагалі, в мого тата така історія дуже переплетена з історією України. Він – ветеран ОУН УПА. 17 років був у сталінських таборах: Екібастуз, Жезказган, Кенгір (1954 рік), Новосибірськ, Усть-Каменогорськ, Караганда. У цій хаті він народився, у ній його і арештували. Тоді він третій раз потрапив їм в їхні руки і якраз цього третього разу його етапували. Йому було лише 17 років", — каже жінка.
Допомагає Оксані наносити малюнок її син Ростислав.
"Мені подобається. Це дуже красиво. Хотів би, щоб дідусь це бачив, думаю, він би зрадів", — каже хлопчик.
У хаті на стіні — фотографії батька Оксани Чмиленко Романа.
"Тато змалечку допомагав повстанцям, носив записки в ліс. Він навіть не знав, куди йому ті записки вшивали хлопці. Каже, прийду, нагодують мене смаколиками, знімуть курточку — "футерко", він називав, і там в комірцях зашивали вони "непси" — такі записки, в яких була інформація для повстанців.
Оксана Чмиленко зберігає фотографії батька із таборів. Вони зроблені фотоапаратом, який в’язні таборів змайстрували самі. Кольорова фотографія зроблена вже, коли татові було 70 чи більше років і він дуже хотів, щоб на ній був напис із декалогу "Здобудеш Україну або загинеш у боротьбі за неї", — розповіла Оксана Чмиленко.
Майстриня розповіла, що у хаті ще збереглася піч.
Піч мисткиня розфарбувала візерунками бабусиної вишитої серветки.
З тих часів, каже жінка, залишився ще креденс.
А ще Оксана зберігає вироби з бісеру, які зробив її батько.
"Тато дуже любив щось майструвати. І ось це його вироби. Він сам робив станок для плетіння бісерного полотна. І ось збереглася його краватка з бісеру", — каже Оксана Чмиленко.
Оксана розповіла, що часто приїжджає до батьківської хати разом з сім’єю. За словами жінки, тут живе пам’ять про її родичів.
"Я захотіла, щоб та хата справді виглядала по-іншому. Щоб вона говорила не про рутину, а про їхню душу, про те, чим була наповнена їхня душа, те, що мої рідні прищепили мені. Ми намагалися створити ту атмосферу, де дитина буде відчувати тяглість поколінь. Я для себе знаходжу тут якесь таке заспокоєння. Я відчуваю, що це зв’язок".
