У Тернополі відбувся перший форум прийомних родин, на якому обговорили проблеми, з яким стикнулися батьки під час війни та способи їх вирішення. У ньому взяли участь представники влади, благодійних організацій, прийомні сім’ї і тому числі ті, які переїхали з прифронтових регіонів.
Мама-вихователька дитячого будинку сімейного типу Олена Мехедько розповіла, що її будинок згорів, у Великій Новосілці, на Донеччині, неподалік Вугледару, де жила до повномасштабної війни. В будинку сімейного типу Олена разом з чоловіком виховувала 7 прийомних дітей.
"За свій кошт я повністю зробила там ремонт, за свій кошт я придбала повністю всі меблі, побутову техніку, три роки ми в цей будинок вкладали. На сьогодні цього будинку вже нема, його спалили фосфором".
12 березня 2022 року під обстрілами родині довелося виїхати на безпечнішу територію. Зараз вони з 10 дітьми проживають в Козові, під час війни вирішили взяти до своєї великої родити ще 3 дітей зі Слов’янська.
"Ваня, Андрій, Наталія, ми їх трьох забрали і нас є тринадцять. У мене є мрія, всі про неї знають, як найменше, то 22 дитини, це було моє рішення прийняте в 2010 році", – говорить Олена Мехедько.
Сьогодні Олена разом із дітьми взяла участь в першому форумі прийомних родин під назвою "Щастя дитини – зростати в родині". Цей форум проводять, щоб почути проблеми, з якими стикаються прийомні родини. Жінка каже, хотіла б, щоб громади мали юридичний механізм, аби підтримувати прийомні сім’ї.
"Основною проблемою є те, що рішення про прийомні сім’ї, про створення дитячих будинків сімейного типу, згідно з нашим законодавством, приймає адміністрація, а так стається, що громади, територіальні, селищні, сільські ради ніякого не мають впливу на дитячі будинки, ніякого зв’язку. І коли ти знаходишся в будинку, який належить громаді і кажеш про те, що треба те чи інше, громада каже "вибачте, ми вас не створювали, ви не є нашими, ми не можемо закласти в бюджет…".
За словами організатора форуму, голови благодійного фонду "Майбутнє сиріт" Андрія Назаренка, в заході взяли участь 20 родин будинків сімейного типу, прийомних сімей і опікунів, також 4 з них – вимушено переселені сім’ї.
"Коли почути самих батьків, дітей, про їхні потреби – це допоможе нам сформувати нові проєкти, нові ідеї, створити документ. Ті рекомендації, які наш фонд спільно з партнерами рекомендує міністерству для змін в законодавстві".
Під час війни батькам спростили можливість взяти дитину під опіку, розповідає заступниця начальника служби у справах дітей обласної військової адміністрації Майя Шимашис.
"Спростилася підготовка документації для створення прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу і для сімей-опікунів. Тобто, зараз легше взяти дитину під опіку. В прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу можна тимчасово влаштовувати дітей на певний термін, навіть, якщо вони не отримали статус дитини-сироти, чи дитини позбавленої батьківського піклування. Був створений чат-бот "Дитина не сама"і там близько 300 сімей зголосилося прийняти дітей на час війни, крім того, наші опікунські сім’ї прийняли дітей, які перемістилися на наші території".
На час війни зупинене усиновлення дітей іноземцями, це можуть зробити лише українці, каже Майя Шимашис.
"Зараз в нас рекордна кількість усиновлювачів на території області – це 55 кандидатів. Завжди було 20-21. Бажання в людей велике. Інша справа, що люди хочуть маленьких дітей, а в нас є діти до 18 років і в нас є сімейні групи – брати і сестри, які також чекають усиновлення".
