На Тернопільщині переселенці із Харкова Ірина та Андрій Нежальські відкрили кав’ярню. На початку повномасштабної війни переїхали на Тернопільщину.
Чоловік розповідає, що у 2014 році з дружиною та дітьми покинули Луганськ, а тепер – Харків, де у них був налагоджений бізнес та нова відремонтована квартира.
"В Луганську у нас був свій бізнес, я займався інтернетом. У мене було своє підприємство, були співробітники. Ми це все покинули, квартиру залишили, роботу і переїхали до Харкова. Дуже тяжко було, тому що ми не мали ні грошей, ні знайомих у цьому місті", – каже Андрій.
Згодом знайшов роботу на одному з місцевих підприємств, започаткували з дружиною бізнес і почали налагоджувати побут, – розповідає чоловік.
"Вдалося купити квартиру, почали у ній ремонт, відкрили одну кав'ярню, другу, все було добре. Завершивши ремонт, переїхали жити у нову квартиру, мешкали там півтора року і вранці 24 проснулися від вибухів. На третій день не стало світла, а так як ми жили на 12 поверсі, то було дуже страшно. Тому вирішили перебувати в підвалі. Без світла, без води, без тепла, сніг випав, обстріли регулярні".
У підвалі багатоповерхівки з двома дітьми прожили два тижні. Коли з будинку виїхали майже всі мешканці, вирішили також переїжджати. Прихисток знайшли у містечку Козова на Тернопільщині. Через 9 місяців відкрили тут власну кав’ярню. Ірина готує десерти, випікає торти і тістечка. Каже, займається цим вісім років.
"Я вперше почала це готувати у мій день народження у 2014 році, перед війною. І в мене вийшло з першого разу. І мені так сподобалося, що я почала готувати друзям, родичам. Потім почала їздити на майстеркласи. І ми з чоловіком подумали і вирішили відкрити власну кав’ярню", – розповідає жінка.
Донька і син Ірини – Анна та Гліб навчаються у місцевій школі. Розповідають, вже адаптувались та перейшли на українську мову.
"У Харкові я навчалася в російськомовній школі і тут я спочатку теж російською розмовляла, а потім якось з друзями почала ходити і з кінця літа говорю тільки українською. Коли я поїду додому до Харкова, то буду розмовляти українською", – каже Анна.
Гліб з новими друзями навчився грати у футбол.
"Я кожного дня граю по три години. Тренер каже, що в мене добре виходить", – розповідає хлопець.
Незважаючи на те, що у Козові відкрили власну справу і почуваються комфортно, після закінчення війни планують повернутися до Харкова, каже Андрій Нежальський.
Читайте також
- Харківський архітектор виготовив скульптуру для громади на Тернопільщині
- На Тернопільщині вчителька з Краматорська викладає військову підготовку
- Сім'я з Маріуполя працевлаштувалася у лікарні на Тернопільщині
- У Тернополі вчителька з Луганщини продовжує навчати дітей з окупованих територій