Михайло Ухман з Тернопільщини – воєнний журналіст і режисер українських фільмів. Їздить на передову з 2015 року. Чоловік висвітлює ситуацію в зоні бойових дій, допомагає військовим і збирає матеріали для фільмів про українських героїв.
"Будучи в епіцентрі боїв, хочу показати, що відбувається насправді. Не лише перемоги, а й втрати, які в нас є, про які моментами замовчують", – розповів Михайло Ухман Суспільному.
Одні з останніх кадрів чоловік зняв поблизу Донецька. Тут достигла пшениця. Михайло каже, ця територія постійно під обстрілами, тому провести жнива неможливо.
"Таких полів дуже багато. Сюди вже ніхто не заїде. І вся пшениця пропаде. Колосся почорніло. Якби наші хлібороби побачили це, їм би серце зупинилося".
Наступне фото – з Пісків. Частина селища, каже, зараз окупована.
"Всі будівлі зараз зруйновані, все потрощено, тобто, це – пустка. Колись там ще були будинки, а зараз не залишилося нічого живого".
На Донеччині Михайло облаштував базу для волонтерів. Приблизно місяць тому російські військові обстріляли будинок. Волонтери змогли забрати вцілілі речі. Під час наступного обстрілу будинок повністю зруйнували.
Приїжджаючи додому, каже Михайло, бачить – не всі люди усвідомлюють, що відбувається на фронті.
"Я пам'ятаю, у квітні з'явилася інформація про наші втрати. Люди до того вважали, що ось росіян загинуло тисячу, згодом 20 тисяч. А тут раз, і ми чуємо, божечку, сто вбитих наших сонечок. Так, їх було й більше, просто ви цього не знали".
Михайло Ухман розповідає, пішов воювати з 2015 року. Тоді на фронт він поїхав як журналіст. Та за зброю, каже, все одно довелося взятися.
"На одній із баз я побачив, що таке війна. Побачив першу загибель і зрозумів, що крім диктофона, блокнота й ручки потрібно брати ще й автомат".
За його словами, бої щоразу розпочиналися увечері близько 5, мов за годинником.
"Це була Мар'їнка. Завершувалися десь близько 6 ранку. Тобто, я знав, що після 6 чи 7 години можна щось писати, знімати, показувати побут. А ввечері ми вже готувалися, бо знали, що будуть обстріли".
Окрім цього, Михайло працював над фільмами. Це – документальні та художні стрічки про вояків УПА та сучасних бійців. Також видав книжку "Люди волі". Зараз, каже, його фільми "Шлях поколінь" і "Трохи нижче неба" показують в Англії, Канаді та США.
"Це приватні покази, благодійні. За зібрані кошти купляю переважно автомобілі й відправляю на фронт".
Перед початком повномасштабної війни мав ще кілька проєктів про УПА. Але мусив зупинити зйомки. Зараз більшість часу перебуває на передовій. Приїхав на Тернопільщину, щоби знайти потрібну військовим техніку, і далі знову повернеться на схід.
"У нашій країні йде війна, і жодна людина, починаючи від малого, не має про це забувати. Потрібно жити, потрібно сміятися, за можливості веселитися, ходити до друзів в гості, вітати батьків з днем народження, кохатись, народжувати, але не забувати, що війна триває".
Читайте також
- Тернопільська волонтерка майже щотижня їздить на фронт, щоби передати допомогу
