Тернополянка Христина Феціца займається допомогою військовим з 2014 року. Зараз вона майже щотижня їздить на фронт, щоб передати необхідне. Завозить автомобілі, квадрокоптери, прилади нічного бачення, запчастини до автомобілів, планшети.
За її словами, купує необхідне для бійців із допомогою благодійників.
"Ми виїжджаємо з самого ранку, щоб до вечора доїхати хоча б до першої точки. Автомобілі завантажені усім необхідним, багато передач для наших захисників, багато важливих речей, знову квадрокоптери. Хлопці на Логістичному центрі завжди вважали, що дівчата не мають їхати, але я завжди казала, що я доросла людина, я приймаю рішення сама. Волонтерю зі всіма на рівні і я хочу їхати. З 2014 року й до нині жодної перерви, жодних канікулів. Поки не буде за нами перемога, поки я буду мати силу фізичну і моральну, я буду це робити. Майже щовихідних я на фронті. Всі розуміють, що війна – це не заробляння коштів, це велика самовіддача, ризик для життя. Хлопці віддають себе повністю війні", – каже Христина Феціца.
Жінка каже, буває таке, що через обстріли просто немає змоги доїхати до місця призначення.
"Ми намагалися зранку заїхати в Авдіївку, але нас попередили, що там дуже сильні обстріли й попросили нас поки не заїжджати туди. Хлопцям потрібні запчастини, тому зустрінемося з ними в іншому місці й передамо. Але все ж таки постараємося заїхати туди. Я намагаюся доправляти допомогу максимально якнайдалі, наскільки це можливо. Я завжди так робила. Кожна поїздка моя, це передати хлопцям те, що їм необхідне. Це для мене важливо і це важливо для хлопців. Мені страшно, усім страшно, бо не знаю, кому не страшно, коли все довкола вибухає, літають снаряди", – каже Феціца.
Волонтерка розповіла, що війна до невпізнання змінила українські міста та села.
"Територія, де проходить війна, змінюється тільки в гірший бік. Вони не жаліють ні місцевого цивільного населення, ні інфраструктури жодної, їм байдуже все. Ми заїхали в одну зі шкіл, де перебували люди і я крізь двері побачила на сходовій клітці маленьку дівчинку. Цій дівчинці чотири рочки всього. Вона зовсім малесенька. Вона не розуміє, що відбувається навколо. І батьки, тримаючи її там, вони вже десь вкладають їй якийсь такий страх, біль. Дитина не може вийти на вулицю гратися, вона не може бути активною, вона повинна сидіти в укритті, в чотирьох стінах. Насправді, так не повинно бути!", – розповіла волонтерка.
За словами Христини Феціци, вона вірить у перемогу України й це додає їй сил для роботи.
"Крайня поїздка, то була дуже сильна злива, грім, блискавка. І коли ми доїжджали до Бахмута, ми вже не знали, чи це блискавка і грім, чи це вже обстріл. Але в цьому позитив є, коли на блокпості ти під’їжджаєш, вітаєшся до хлопців і хлопці, танцюючи, проводжають тебе далі. Насправді, це додає сил, емоцій і те, що ти хочеш більше допомагати. Я впевнена в перемозі, впевнена в наших захисниках, їхній силі й мужності", – каже волонтерка.
Читайте також
- Російські військові обстріляли будинок, де жили тернопільські волонтери
