Олена Задорожна з Чорткова відроджує мосяжництво. Мосяжницво – це виготовлення виробів зі сплавів кольорових металів. Жінка розповіла про своє хобі.
За словами Олени Задорожної, мосяжництво – це також і художня обробка металів, зокрема, міді, латуні та бронзи. Займатися цим вона мріяла зі студентських років.

"Була жага до творення, а знань не вистачало. Але, дякуючи інтернету, сьогодні багато знань можна почерпнути. Взагалі, мосяжництво – є така професія, а ремесло називають мосяжні роботи. Я до них не належу, тому що я самоучка. Десь побачу, почую, зрозумію, десь сама до себе прислухаюсь – так і роблю. Але в процесі, коли ти тим займаєшся, в першу чергу, ти цікавишся не дизайном самого виробу, а технологією. Щось побачиш – і виникає питання: а як це було зроблено? Чому отак? Невже я так не зможу?"

Ще одне хобі Олени Задорожної – лялькарство. Вона поєднала його з мосяжництвом. Із міді жінка виготовляє прикраси та елементи до своїх ляльок.
За її словами, перші творчі здібності вона демонструвала ще в дитинстві.
"Я любила робити ляльки, а ще мені подобалося шити. тому батьки купили мені набір для шиття одягу та ляльку, якій я шила одяг. Тепер я і дизайнер, і швець, і чоботар, і ювелір. Бо все це на одну ляльку треба самій зробити".

Олена Задорожна за фахом інженерка.
"Як я дійшла саме до міді? Це ще було, коли я навчалася у Львові. Звичайно, ми, дорожники, про мідь нічого не вивчали, але після пар, прогулюючись містом, ті часи – кінець 80-их, у Львові був інститут прикладного мистецтва. Там викладали мосяжну справу, художники відкривали маленькі ятки ручної роботи і мене це зацікавило. Це, в основному, були прикраси. В мене очі розбігалися і не стільки від самої краси, як від думки – як вони це роблять? Тоді, напевно, воно і заклалося. Я про це мріяла. Але ж тоді я не мала ні освіти, ні знань. Сьогодні з цим простіше, адже тепер є майстер-класи".

Майстриня не зупиняється, вивчає нові техніки. Про її життя та творчість йдеться в одній із серій телепроєкту "Мистецтво жити".
"Я розігріваю метал, тому що мідь – вона пружна. Щоб з нею працювати потрібно, щоб вона стала м’якою. Після того її треба охолодити, потрібен різкий перепад температур і тоді з міддю можна робити усе, що захочете, бо вона стає м’якенька. Я роблю все механічним способом, для цього маю інструменти. Ножиці – ще австрійські, бо сучасними з метало важко працювати. А ці ножиці ріжуть все, різну товщину металу, від 0,5 – до 1 міліметра товщини", - розповідає майстриня.
"Щастя, що я маю можливість творити. Хто хоче навчитися, той навчиться".
Читати також
- "Початок є, а кінця цим знанням немає": тернополянин про своє хобі гострити кухонні ножі.