Фрагмент підземного міста на території Острозької академії, результати розкопок, унікальні експонати в колекції Дубенського замку, внесення українських писанки та кобзарсько-лірницької традиції до нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Суспільне Рівне підсумувало культурні події, якими запам'ятався 2024 рік.
Українські писанку та кобзарсько-лірницькі традиції визнали нематеріальною культурною спадщиною ЮНЕСКО.
Рішення про визнання писанки та кобзарсько-лірницької традиції культурним надбанням людства ухвалили у грудні 2024-го на сесії міжурядового комітету ЮНЕСКО з питань нематеріальної культурної спадщини, а три носії цих традицій на Рівненщині тепер перебувають під захистом цієї організації: Вікторія Степанюк, Наталія Дребот та Андрій Ляшук.
Як розповіла начальниця обласного управління культури і туризму Любов Романюк, Рівненщина має досягнення в охороні культурної спадщини:
"У березні Міністерство культури та інформаційної політики України підтримало нашу ініціативу про включення традиційної поліської дудки-викрутки до списку нематеріальної культурної спадщини, що потребує захисту ЮНЕСКО. До національного переліку нематеріальної культурної спадщини додали традицію наряджання могильних хрестів та приготування голубців".
До слова, на початку 2024-го в обласному центрі народної творчості створили лабораторію нематеріальної культурної спадщини, щоб представляти Рівненщину як осередок традиційної культури: зокрема, такі її елементи, як поліську дудку-викрутку, вбирання надмогильних хрестів та радивилівські голубці. У лабораторії організовують майстер-класи, семінари, фольклорні та етнографічні зустрічі та виставки. Спершу розробили експозицію традиційного для рівненського Полісся жіночого вбрання.
Археологічні знахідки 2024 року
Ливарню XVII століття, стародавній вал, рештки поховань в круглих ямах — такі об'єкти виявили під час археологічних розкопок, які відбулись у 2024 році на території Рівненщини. Найраніший виявлений артефакт датують бронзовим віком — це крем'яний скребок.
Поховання в круглих ямах IV-V століть біля Рівного
У травні археологи під час розкопок поселень Княжої доби в мікрорайоні Боярка знайшли поховання в круглих ямах IV-V століть. Також виявили керамічну посудину та прикрасу з мушлі.
Розкопки проводили під керівництвом кандидата історичних наук Павла Нечитайла. Він розповів, що раніше не зустрічав подібних круглих поховань, там лежав кістяк дитини й дорослої людини:
"Це доволі сенсаційна знахідка, нічого подібного я раніше не знаходив. Набір цих речей — срібло, підвіски, поховальний інвентар, горщики — говорить про початок IV століття. Вони збережені в чудовому стані".
Поруч з людськими рештками археологи знайшли керамічний горщик та прикрасу. Також виявили літню кухню Х століття з п'ятьма печами. Усі предмети передадуть в обласний краєзнавчий музей, після реставрації.
Розкопки в центрі Острога
Під час розкопок в центрі Острога, які проходили на початку липня, археологи знайшли фрагменти посуду Х століття, ливарню XVII століття та підземну споруду.
Керівник експедиції Павло Нечитайло зазначив, що вони досліджували об'єкти трипільської культури Х століття, монгольського часу та періоду найбільшого розквіту Острога у XVI–XVII ст.
"Це була капітальна споруда, для якої викопали котлован площею 20 кв. м. В середині знайшли круглу підставку, на якій кріпилася глиняна форма для відливання, можливо, бронзи. Під ливарнею ми натрапили на фрагмент підземного ходу, ймовірно, створеного на початку XVII ст. Можливо, там сталася велика пожежа, внаслідок якої дерев'яна прибудова впала в підземний хід і згодом завалило його склепіння. Пізніше територію розрівняли й на цьому місці збудували ливарню", — розповів керівник експедиції Павло Нечитайло.
Також на території розкопок знайшли рештки стародавнього валу, який датують ХІ століттям.
"Місце, де був вал, використовували аж до XVII століття. Одна з версій, що Острог називається так через загострені палі, які мали оборонне значення і стояли на верхівці валу, давніх укріплень. Сліди цих дерев'яних конструкцій ми знайшли. Ймовірно, в одних з перших штурмів Острога, коли палі згоріли, глина запеклася", — зазначив дослідник.
Під конструкцією валу археологи знайшли фрагменти кераміки X століття, яка була біля господарської глиняної печі.
Розкопки біля Хрінників
Упродовж липня археологи разом зі студентами проводили розкопки в урочищі Шанків Яр біля Хрінників. Під час експедиції вони виявили житла III-IV та XII-XIII століть. Загалом розкрили 70 квадратних метрів, занурившись на 1,5 метра глибини. Як розповів учасник експедиції Ярослав Погоральський, на цій площі виявили п'ять об'єктів:
"Один з них — це залишки наземного житла вельбарської культури. У самому житлі знайшли досить багатий матеріал: залізні та бронзові фібули, тобто застібки для одягу, римські монети. Знайшли повністю збережені тягарці для ткацьких верстатів, що є досить рідкісним, а також оброблені кістку і ріг. Можливо, у цій будівлі була якась майстерня".
Археолог додав, що знайшли ще залишки житла XII-XIII — це заглиблена будівля квадратної форми, в якій підлога знаходилася нижче рівня поверхні землі. Зі слів Ярослава Погоральського, на території урочища Шанків Яр існувало велике поселення часів княжої доби. Наступного року цю ділянку надалі планують досліджувати.
Про знахідки в Пересопниці
У липні під час розкопок в Пересопниці в урочищі Пастівник археологи виявили перстень, шиферне прясло, хлібці, датовані XII-XIII століттями — це тогочасні ритуальні речі. Також серед знахідок астрагал — кістка, яка використовувалась для ігор, відома у Х-ХІІI століттях.
В одному із шурфів дослідники знайшли залишки печі, яку попередньо продатували Х століттям. Як розповіла керівниця археологічної експедиції Віта Коцюбайло, серед індивідуальних знахідок виявили крем'яний скребок — знаряддя періоду бронзового віку. Траплялися також фрагменти посуду, так звана "біла глиняна кераміка" литовсько-польського періоду — XV-XVI ст.
"Це четверта споруда в урочищі Пастівник, де є поселення Х-XII століття. Наступного року також планується експедиція. Для області це досить врожайний рік", — зазначила археологиня.
Знайдені предмети після дослідження передадуть у фонди культурно-археологічного центру "Пересопниця". Розкопки проводила Охоронна археологічна служба Інституту археології НАН України.
У річці на Рівненщині селяни знайшли довбанку XIV-XV століття
У вересні на березі річки Ствига поблизу села Глинне Рівненської області місцеві жителі знайшли човен-довбанку. Він виготовлений із сосни. Знахідка, ймовірно, датується періодом XIV-XV століття.
Як розповів вчитель історії Глиннівського ліцею, краєзнавець Іван Скаковець, довбанку помітили троє жителів села Глинне через низький рівень води у Ствизі.
"Соснова довбанка має довжину до чотирьох метрів. Ширина – 60 сантиметрів. З одного кінця човна присутні природні пошкодження. Я зв’язався з київським археологом Андрієм Петраускасом. Він повідомив, що це досить рідкісна знахідка. Візуально він оцінив, що човен, ймовірно, виготовлений не пізніше XIV-XV століття й досить добре зберігся", — розповів краєзнавець.
Щоб човен не розсохся, його помістили у ставок місцевого жителя. Іван Скаковець додав, що знахідку описали та найімовірніше передадуть на консервацію музею в Олевську, де вже є подібний експонат.
На місці провалля на території Острозької академії історики виявили фрагмент підземного міста
На території нового корпусу Острозької академії 5 жовтня провалився ґрунт. На місці обвалу виявили підземелля, яке могло належати шляхтичу. У ямі глибиною близько трьох метрів місцеві історики побачили лабіринти, які є частиною підземного міста, а ще — ковані двері.
Зі слів історика Миколи Бендюка, місто Острог має підземну систему лабіринтів, а знайдене підземелля може датуватися орієнтовно XVII століттям:
"Бачимо розгалуження різних ходів. Ми відкрили ділянку, через яку зможемо пізніше у всі підземні споруди міста заходити, якщо на це будуть кошти. За дверима могли бути скарби, зараз воно засипане. Через двері могли ходити шляхта, якісь слуги князів Острозьких, тому що стилістика відповідає тому часу".
Підземелля, яке провалилося, було виявлене у 2008 році, перед спорудженням нового корпусу Острозької академії. Зі слів в.о. ректора Острозької академії Ігоря Пасічника, розкопки на території нового корпусу тривали у кілька етапів.
"Ми, коли почали робити новий корпус, дослідили всі фундаменти, найняли спеціально краєзнавців. Тобто там, де новий корпус, ми впевнені в тому, що буде все в порядку. А ось навколо корпусу територія, на якій навіть стоять будинки, а особливо там, де проїжджа частина — ця територія не розкопана і не досліджена. Ми знаємо, що зараз необхідні великі кошти, щоб робити розкопки, і хочемо законсервувати це провалля. Я впевнений, там будуть знайдені такі артефакти княжої доби, від яких будуть дивуватись люди".
У селі на Рівненщині відновили вітряк, якому майже 130 років
129-річний вітряк у селі Красносілля Гощанської громади — один з найстаріших млинів в Україні. Історичний вітряк, який до 2019 року був частиною локації фестивалю "Красносільські вітряки", відремонтували у 2024 році. Ініціатор відновлення — начальник відділу господарської діяльності Гощанської селищної ради Сергій Іванюченко.
"Цей вітряк фактично годував людей. Тих, які мешкали у цьому селі, і тих людей, які жили навколо. Сходи прогнили, тин в багатьох місцях завалений, покрівля побита і протікала. Вітрила завалені, одне взагалі відпало. Я запропонував голові громади — кажу, Микола Миколайович, давайте відбудуємо цього вітряка", — розповів Сергій Іванюченко.
Зі слів будівельника Олега Кучера, ремонтом Красносільського вітряка почали займатися на початку весни, а закінчили всі роботи восени:
"Не все міняли, звичайно, в нас лишилося ідентичне за старостю: ківш, де зерно засипалося, де йшов лоток, де зерно падало (він навіть рухається так, як він повинен рухатися при подачі зерна на жорна); ведуче колесо на місці, балки, частина вала старого, жорна на місці. Ми поміняли лопаті, тут були зовсім зогнивші, замінили вала. Замінили також дах. Поставили флюгер".
Голова Гощанської селищної ради Микола Панчук розповів, що над відновленням млину працювали місцеві жителі, також долучилися меценати:
"З місцевого бюджету, до речі, ні одна гривня на вітряк не виділялася. Взагалі, якщо говорити про нашу громаду, вітряк залишився один. На жаль, другий одна жінка спалила. Важливо, щоб цей вітряк залишився для наших нащадків".
Побудував млин чех Іван Клічнік у 1895 році. Нагадаємо, раніше у селі проводили фестиваль "Красносільські вітряки", який відвідували туристи з усієї України та закордону.
Десять унікальних експонатів XVI-XVII століть з колекції Дубенського замку
У журналі "Історичний калейдоскоп" опублікували статтю про десять унікальних експонатів Дубенського замку на Рівненщині. Це речі XVI-XVII століть, якими користувалися за правління князів Острозьких.
Як розповів завідувач відділу історії державного історико-культурного заповідника Дубна Юрій Пшеничний, експонати відбирали за принципом їхньої унікальності. Їх об'єднує те, що вони пов'язані з добою князів Острозьких. Це оригінальні речі, якими могли користуватися представники родини Острозьких.
"З цієї добірки в заповіднику експонуються всі, окрім надгробної плити Анни-Алоїзи Ходкевич. Через воєнний стан її тимчасово закрили. Плита — це єдиний оригінальний поховальний елемент родини князів Острозьких в Україні, який зберігся до цього часу", — розповів завідувач відділу.
Унікальними Юрій Пшеничний назвав і елементи вбрання. Через те, що тканина зберігається погано, рідко вдається виявити одяг у гарному стані. А в заповіднику є декілька таких речей. Зокрема сукня a la moda 1640 року, яку пошили за модними французькими зразками:
"Ще у криптах монастиря отців бернардинів знайшли чепець золотомереживний 1640 року. Його реставрувала фахівчиня з текстилю пізнього середньовіччя, професорка Анна Дронжковська з польського міста Торуні. Вона тоді зауважила, що навіть Лувр позаздрив би такому збереженому чіпцю середини XVII століття. Виготовили його десь в майстернях Італії. Це дуже високомистецька та рідкісна річ".
Дослідник зазначив, що непересічним предметом є шкіряна бойова рукавиця. У десятці унікальних експонатів музейної колекції також — дзвін Свято-Преображенського монастиря 1572 року, п’ятисвічник 1575 року, розп’яття та вушко від хрестика XVII століття. В переліку — ікона Пророка Божого Іллі з житієм кінця XVI століття. Також — частина ствола гармати XVI — початку XVII століть. Це один із найдавніших на території України типів гармат.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok
