У селі Дубовиця Вербської громади Рівненської області проживає 14 людей. З 28 хат зараз живуть лише в чотирьох. Ні газу, ні школи, ні магазину там немає. А з інфраструктури — лише зупинка. Втім, громадський транспорт сюди не їздить. Місцеві можуть дістатися сусідніх сіл за допомогою шкільного автобуса.
Про це Суспільному розповіла голова громади Каміла Котвінська під час зйомок другого випуску проєкту "Село... де люди?". Також місцеві жителі розповіли, чого їм не вистачає у селі та який мають підробіток.
Один з жителів Дубовиці — 59-річний Віталій Атаманюк, який показав Суспільному свою техніку — трактор МТЗ-80, автівку ГАЗ-53 і УАЗ.
“Машина УАЗ — вона церковна. Я вожу покійників. Приїжджаю до церкви, відкриваю борти. В церкві є покривала, беру покривала, закриваю цю машину. Це суто покійника. З хати до церкви, з церкви на могилки. Люди вдячні, що їм не треба шукати машину. Гроші мені тільки на заправку машини. Це людина прожила вік, ще буду забирати? Є такі люди бідненькі, що мусиш сам все допомогти”, — розповів він.
В селі переважно живуть пенсіонери, молодь вся виїхала, додав Віталій Атаманюк:
“Один займається, там має пару вуликів, і ще одні купили з Дубна хазяйство в цьому селі, вони мають 150 вуликів”.
Віталій Атаманюк цього року посадив і зібрав гречку, кукурудзу, озимий і ярий ячмінь, овес, яким буде годувати свою худобу. Врожай зберігає в одному з приміщень колишньої ферми. А для власного споживання крупи купує в магазині. Крамниці в селі немає, тому чоловік розповів, що їздить в сусідні села, щоб купити товар собі та односельцям:
“Хліб всім привезу, що хто замовляє. Бо я кожен день їжджу. Якби ж то тут людей було трохи. Тут же немає нікого”.
Голова Вербської громади Каміла Котвінська поділилася, що місцеві жителі можуть дістатися інших сіл за допомогою шкільного автобуса:
“На цьому окрузі не було шкільного автобуса, і діти, які добралися до закладів освіти, вони добиралися пішки або вже користувалися послугами там інших громад. Відповідно, вже так як є шкільний автобус, то люди мають можливість під'їхати тим шкільним автобусом до центральної садиби, на ринок чи до магазинів, скористатися цими послугами.
Каміла Котвінська додала, що хоче, аби якомога більше людей проживало там і любувалися красою, бо дихати сосниною, за її словами, корисно для здоров'я.
Раніше в селі була ферма, на якій розводили бичків, коней, овець.
“Я б хотів, щоб якась робота близько з'явилася, щоб не сиділи дома, а щось робили. Ще от башту тримаю. Башта водонапірна, в будь-який час, не дай Боже пожежа, чи що, вона в мене постійно повна і шланг є, все є, під'їхав, відкрив, все є. 30 кубів, свіжа водичка, дичина виходить пити, оце як була спека: кабани, кізочки. З 1984 року працює ця башта, насос не виймався. Вода є, проведена в мене. Без газу тут трошки біда, ну але ліс під боком", — розповів Віталій Атаманюк.
Він має двох дітей. Донька та онук, який має інвалідність, проживають разом з ним. А син на війні.
“Син живе в Рівному. Зараз воює в Запоріжжі. Кожен день спілкуюся. Ранком подзвонив: «Здоровий», слава Богу. Ввечері подзвонив: «Нормально» , слава Богу, що живий і здоровий. Щоб був здоровий і швидше додому приїхав — ото саме основне, бо його дома дітки чекають. Вони, як побачать його по телефону: «Тато, тато, тато!» . А хотілося б, щоб він був дома, вони так його чекають, я надіюся, що буде все добре”.
78-річний Ярослав Атаманюк — хрещений батько Віталія. Зі слів чоловіка, він живе з паралізованою дружиною. Тому по господарству порається самостійно: доглядає за вуликами, готує їсти, заготовляє дрова на зиму, збирає врожай, закриває консервацію.
“Жінка лежить — паралізована, мушу доглядати. Маю 22 курки, порося. Город — 40 соток в мене. Ото малина, то ячмінь посадив.
— Чи є у вас мрії?
— Є.
— Які?
— Щоб жити довше, здоров'я щоб було".
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook
