У Мізочі на Рівненщині на місці розстрілу євреїв встановлять інформаційну таблицю про історію життя та загибелі місцевої громади. Це стисла витримка з праці дослідника Голокосту Романа Михальчука, книгу видали у 2023 році в рамках проєкту "Мережа пам'яті". Основним його реалізатором й ініціатором є фонд "Меморіал вбитим євреям Європи" в Берліні та Міністерство закордонних справ Німеччини.
Нині завершують реалізацію третього етапу проєкту. На Рівненщині він охопив три громади — Мізоцьку, Здолбунівську й Острожецьку. Загалом проєкт з вшанування пам'яті жертв Голокосту працює в Україні чотирирічними циклами з 2011-го у багатьох областях, розповів Суспільному регіональний координатор "Мережі пам'яті" Петро Долганов.
З його слів, на перших двох етапах 2011-2019 років проєкт називався "Захистимо пам'ять" і передбачав здебільшого роботу з меморіалізації, тобто дослідження місць масових вбивств євреїв, облаштування і встановлення пам'ятників. Зараз проєкт має назву "Мережа пам'яті" і це його третій етап реалізації в Україні.
"В Мізочі — оновлюємо меморіальний знак і робимо анотаційну дошку, в Острожці у 2013 році збудували й відкрили меморіал жертвам Голокосту, сучасний, дизайнерський. А на цьому етапі — повністю оновлюємо і будемо відкривати шкільний музей історії Острожецької громади і, зокрема, мультикультурної. У Здолбунові ми залучили місцевий краєзнавчий музей, створили й відкрили там експозицію мультикультурної історії міста з ХІХ століття до Другої світової війни", — зазначив Петро Долганов.
Він додав, що третій етап проєкту орієнтований на освітню й дослідницьку роботи. І в його рамках у 2023 році підготували книги "Острожець: життя і загибель єврейської громади" і "Мізоч: життя і загибель єврейської громади" — вони доступні онлайн. Такі ж публікації готують і по населених пунктах інших областей.
Автором праці про історію і трагедію єврейської громади в Острожці є Петро Долганов, у Мізочі — кандидат історичних наук, професор кафедри всесвітньої історії РДГУ, дослідник Голокосту Роман Михальчук.
Мізоч. Життя та загибель єврейської громади
Селище Мізоч є адміністративним центром однойменної громади. Станом на 1921 рік у ньому проживали 882 євреї. Гетто у Мізочі нацисти створили у березні 1942 року, в ньому утримували 1,5 тисячі євреїв — це дані ізраїльського дослідника Шмуеля Спектора, якими у своїй праці "Мізоч. Життя та загибель єврейської громади" оперує Роман Михальчук.
"В Мізоцькому гетто були не лише місцеві євреї, а й до сотні — із Дермані, Півчого та сусідніх сіл. Є також свідчення, що євреї з інших місць втікали в Мізоч і проникали в гетто, щоб вижити. Бо до жовтня 1942 року на Рівненщині майже всі гетто були ліквідовані, лишалися тільки Мізоцьке, Острозьке, Дубенське і Здолбунівське. І євреї, які втекли з ліквідованих гетто й ховалися по лісах, інколи проникали в ще існуючі гетто, сподіваючись вижити разом", — розповів Роман Михальчук.
За даними дослідника, Мізоцьке гетто ліквідували 13-14 жовтня 1942 року. Тоді ж відбувся і розстріл євреїв на околиці селища. В ці дні в Мізоцькому гетто євреї намагалися протистояти окупантам.
Роман Михальчук зауважив, що на території Волині відомо про чотири випадки єврейського спротиву: в Луцькому трудовому таборі, в Кременецькому гетто на Тернопільщині й Тучинському і Мізоцькому — на Рівнещині:
"Яка відмінність між Тучинським і Мізоцьким повстаннями? У Тучині євреї готувалися до цього і їм вдалося накопичити вогнепальну зброю. Мізоцькі — теж хотіли це зробити, але не встигли. В мене є спогади про те, як вони розробляли спеціальну операцію, їхали в Здолбунів, щоб купити зброю, але не встигли, бо там вже почалася ліквідація гетто. Тож мізоцьким євреям не вдалося накопичити вогнепальну зброю, а лише холодну — ножі. Зрозуміло, що з таким озброєнням євреї були приречені на поразку. 13 жовтня поліцейські дають наказ всім вийти з гетто на площу в Мізочі. Євреї розуміють, що це — кінець і вони за домовленістю підпалили будинки в гетто, зробили пожежу і через цю димову завісу намагалися втекти".
Під час пожежі місцева влада переймалася, щоб вогонь не перекинувся на інші будинки в Мізочі.
"Є дані, що в цій пожежі загинуло 200 євреїв, самі згоріли. Це зафіксовано офіційно радянською надзвичайною комісією. Така ціна була цього повстання. Декому вдалося втекти, а тих, кому ні — виводять на площу і ведуть колоною до виритих могил, де мали розстрілювати. Від 800 до 1700 осіб – розстріляли впродовж двох днів у яру, що був поблизу нинішнього меморіалу", — розповів Роман Михальчук.
Дослідник Голокосту записав спогади жителя сусіднього села, який тоді йшов з кількома односельцями до Мізоча на закупи повз виритий рів, де розстрілювали євреїв:
"Німці їх побачили, схопили й сказали чекати, поки не розстріляють євреїв, щоб потім закопувати трупи. Але якимось чином тим хлопцям вдалося втекти від цієї брудної роботи. Хоча є докази, що поліцейські змушували мізочан брати лопати і йти закопувати".
Відомо Романові Михальчуку й про факти, як мізочани рятували місцевих євреїв у Голокост.
Під час розгрому гетто змогла втекти єврейка підліткового віку Софія Горштейн. Її прихистила однокласниця Марія Слободюк (Мосійчук — по чоловіку) та її батьки. За порятунок Софії Горштейн сім'ї Слободюків надали почесне звання "Праведники народів світу".
Цю історію порятунку Суспільне розповідало у 2022 році в циклі "За покликом серця".
Стислу історію про трагедію мізоцьких євреїв містить анотаційна таблиця, яку мають встановити на місці їхнього розстрілу.
Її виготовили в рамках проєкту "Мережа пам'яті"
"Це дуже-дуже стислий виклад моєї праці — коли з'явилися вперше євреї у Мізочі, міжвоєнний період, українсько-єврейські стосунки, Голокост, яким чином було вбито, обов'язково цифри — скільки вбито, порятунок і як шанується пам'ять. Наприклад, у Мізочі на місці розстрілу є стела з написом "В пам'ять про жертв Голокосту" — і все", — пояснив Роман Михальчук.
За даними Петра Долганова анотаційну таблицю на місці розстрілу євреїв у Мізочі мають встановити до кінця 2023 року, коли завершується третій етап проєкту.
"Це є виправлення наслідків геноциду"
В межах України у "Мережі пам'яті" задіяні дві партнерські організації — "Інша освіта" і "Український центр вивчення історії Голокосту", а основним реалізатором й ініціатором проєкту є фундація "Меморіал вбитим євреям Європи" у Берліні, яку фінансує Міністерство закордонних справ Німеччини.
На запитання, чи є це спокутуванням вини за вчинений Голокост, Петро Долганов зазначив:
"Безумовно, це є виправлення наслідків геноциду. Якщо держава демократична, то відбувається те, що називається "Правосуддя перехідного періоду".
Цей термін, з його слів, з'явився у 1990-х роках і містить кілька аспектів:
- демократизація і створення важелів для стримування протидій, щоб унеможливити свавілля, зловживання влади;
- це об'єктивні історичні студії і меморіалізація вшанування пам'яті;
- покарання винуватців, але наразі вже нікого карати — цих людей практично не залишилося в живих. Свого часу був етап покарання винуватих у Німеччині, в Радянському Союзі цей період проходили також — карали місцевих винуватців, які були дотичні, залучені, втягнуті, але не були основними організаторами цього;
- матеріальні компенсації жертвам, але цих людей теж мало залишилося в живих.
"Тому в проєкті ми зосереджені на меморіалізації. І в Німеччині одна з місій — це все, що стосується заходів з вшанування пам'яті жертв Голокосту або історії інших груп жертв націонал-соціалізму. Меморіалізація й освітні проєкти у цьому напрямку підтримуються практично всіма німецькими донорами", — зазначив Петро Долганов.
Голокост на Рівненщині
Масові розстріли євреїв на Рівненщині розпочалися із серпня 1941-го, а завершилися восени 1942-го.
Назвати кількість таких місць в області Петро Долганов не може:
"У мене немає такої цифри. І не впевнений, чи хтось може її назвати точно. Тому що це не дуже вивчається за областями, а більше за гебітами — округами того історичного періоду. Але цих місць дуже багато — євреї тоді жили в усіх населених пунктах практично, навіть подекуди на хуторах були одна-дві єврейські сім'ї. Ясна річ, що не в усіх населених пунктах є місця розстрілів — з хуторів і сіл віддалених євреїв зосереджували в гетто ближніх до них населених пунктів і вже вбивали їх там. Тобто це практично кожне містечко, кожний районний центр і навіть більше. Якщо сумувати їх — то буде припущення приблизної цифри"
Щодо кількості жертв Голокосту на Рівненщині, Петро Долганов озвучив цифру 95 тисяч євреїв і назвав її дуже приблизною.
"По всій Західній Волині, це Рівненська, Волинська області і Кременець, Почаїв, Шумськ Тернопільська область — близько 200 тисяч жертв на другій хвилі і до 40-50 тисяч — на першій. Тобто загалом десь 250 тисяч. Щодо України загалом, то є дані 1,5 мільйона, але це теж заокруглені цифри".
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook
