Вдома при свічках, у шкільній котельні і пункті незламності на базі пожежної команди дописувала підручник з інформатики вчителька Клесівського ліцею на Рівненщині Інна Тріщук. Робити це довелося, щоб вкластися в терміни й до 1 грудня відправити рукопис на верстку у видавництво.
Цю "двотижневу біганину у пошуках робочої розетки і мінімального інтернету" 31-річна Інна Тріщук переповідала журналістам Суспільного вже з усмішкою. Каже: ніколи навіть і подумати не могла, що дописувати підручник з інформатики для шестикласників Нової української школи буде в компанії свічок, кочегарів і рятувальників.
Суспільне в інтерв'ю розпитало педагогиню про тонкощі такого написання підручника.
— Приводом до розмови з вами став пост у Facebook про роботу над підручником у Пункті незламності з подякою рятувальникам. Також ви поділилися фото й відео, де працюєте і вдома при свічці, і в шкільній котельні...
— Мені треба було встигнути до 1 грудня подати всі матеріали до підручника і останні два тижні, коли почали вимикати світло, почалася погоня за генератором (сміється — ред.). Спочатку я просто ходила до нас в шкільну котельню, де є генератор, і просила в хлопців, щоб пустили попрацювати. Звичайно, вони дозволяли, а потім у нас в Клесові відкрився Пункт незламності на базі місцевої пожежної команди, і вже я ходила туди. Там просто бомбезні чоловіки — вони і чай зроблять, щоб я собі спокійно працювала. Вони просто врятували мене своїм генератором і я змогла дописати підручник з інформатики для шостого класу.
— Навряд чи думали колись, що в таких умовах будете писати підручник з інформатики?
— Точно не думала, що писатиму підручник в компанії рятувальників і кочегарів. Але за ці два тижні біганини я помітила, що так навіть продуктивніше працюю — музику в навушники, аби не холодно і нізвідки не дуло, чесно (сміється — ред.). Виявилося, що прекрасно можу працювати в стресі, сама здивована, наскільки швидко і продуктивно, ніщо навіть не відволікає.
— Розкажіть про написаний підручник, це якась авторська концепція?
— Писала його для навчання за модельною програмою Пасічник, Чернікової. Це інноваційний підручник з інтерактивним контентом і повною методичною підтримкою вчителя. Є закритий Telegram-канал, де вчителі можуть задати питання та отримати всі мультимедійні матеріали для уроків. Торік я вже написала підручник для п'ятого класу, він отримав гриф МОНу й буде надрукований після війни. А цей, що дописала, для шостого класу.
На відео: Інна Тріщук працює над підручником, коли вимкнули електроенергію
— Скільки часу працювали над ним?
— Десь із вересня, приблизно три місяці. І в останній день роботи, 28 листопада, в мене вже настав такий момент, що все одно де, аби працювати. Маєш ціль — треба дописати підручник і просто йдеш до неї. Вже не треба тиша — треба лише робоча розетка і хоча б мінімальний мобільний інтернет. Але в пункті незламності є інтернет, рятувальники мене підключили — і я дописала.
— Звідки взагалі ідея взятися за написання підручників?
— Це не була моя ідея, більше того, взагалі ніколи про це не думала. В серпні 2021 року відпочивала на морі і зателефонували з видавництва "Навчальна книга — Богдан", Богдан Будний запропонував написати підручник з інформатики. Але я вчитель — практик-практик, тобто даю дітям мінімум теорії і дуже багато практики, тож майже не користуюся підручниками. Втім, обдумала пропозицію, і коли він вже повторно зателефонував, то погодилася за умови, що зроблю підручник таким, як хочу я.
— Це яким?
— Нешаблонним, нестандартним, щоб була не просто теорія, а обов'язково й практична робота з інтерактивними завданнями. Щоб їх можна було зробити з телефона, щоб взагалі для телефона був увесь контент був розроблений. Бо яка сучасна дитина буде просто читати підручник? Тож хотіла зробити щось супернове — не для галочки, не те, яке не буде лежати на поличках в кабінетах, а щоб його справді використовували на уроках.
На відео: перший урок з інформатики у 5 класі за власним підручником Інни Тріщук
— Результат вийшов таким, як ви задумали?
— В моєму підручнику є інтерактивний контент — перевірка знань, ігри, презентації. Всі практичні роботи можна виконати зі смартфона. В Telegram-каналі по цьому підручнику завантажую щоуроку матеріали і вчителі їх використовують, пишуть свої фідбеки. Я бачу позитивні коментарі і ті моменти, які потрібно було вже при написанні підручника для шостого класу покращити.
— У 2021 році у вас, окрім першого підручника, була ще одна подія — стажування в Лондоні. У соцмережах є відео, в якому ділитеся враженнями про поїздку і зазначаєте, що вчительці звичайної сільської школи реально потрапити на стажування в Британію. Тож як це стало можливим?
— Цьому передував конкурс мінігрантів з програмування від Євросоюзу, 8 000 було, здається. А я дуже хотіла щось виграти для школи, для дітей. Тож попросила в свого друга Ярослава Щевича, який має досвід в написанні грантів, допомогти — і в нас все вийшло. Це був перший грант і я зрозуміла, що це реально, навіть із сільської школи щось виграти. Тим більше в нас такі класні заходи були — робототехніка, 3D-друк, профорієнтаційна робота. Для смт це були рівневі заходи. А потім організація Hause of Europe виставляє у Facebоok оголошення про освітні індивідуальні проєкти для стажування. І мені телефонує цей друг, Ярослав, і каже, щоб я спробувала. Але ж я — вчителька з села, що можна пробувати?
— Але все ж таки спробували...
— Я була переконана, що навіть не пройду відбір, не те, що виграю. Але Ярослав допоміг мені скласти програму, з англійської в мене було все ок, тож за це не хвилювалася. Подалася — і забула, здавала всі звіти після попереднього гранту, двічі з'їздила в Київ на конференцію, ще навчалася в той момент. А потім мені зателефонували, що "ваша мобільність рекомендована до фінансування". Я спочатку в шоці була, бо не очікувала і досі не знаю, чому обрали саме мене. Але дякую їм (сміється — ред.)
— Чи використали при написанні підручників і роботі в школі досвід, набутий під час стажування в Лондоні?
— Власне, всі подорожі розширюють кругозір і дозволяють нешаблонно подивитися на якусь ситуацію. Я побачила, як там діти навчаються, як із ними працюють вчителі, як взагалі організоване навчання. Фактично, там я взагалі не бачила підручників, або, можливо, діти користувалися ними вдома. Зрозуміло, що в Британії освіта зовсім іншого рівня й інформатика там є пріоритетною наукою. В той час, як у нас ще працює стереотип, що інформатика — не дуже серйозна наука, де можна погратися. Хоча це не так.
— На вашому сайті "Моя інформатика" є фраза "Ми позбавляємо дітей майбутнього, якщо сьогодні будемо вчити так, як вчили вчора". Вона є ключовою у роботі з учнями?
— У мене взагалі є багато ключових фраз, це одна з них. Світ змінюється надзвичайно швидко і вчителі — це ті люди, які повинні першими адаптуватися до змін. Зараз для вчителя є багато можливостей навчатися, підвищувати кваліфікацію, але головне — мати бажання. Коли вчитель хоче дійсно зробити урок класним, крутим, то він це зробить. Тут є багато про що поговорити, але скажу суто за себе. Я розумію, що сучасним дітям треба давати максимум найновішої інформації. От в підручнику для шостого класу в мене є тема з кодування даних і в практичній роботі діти будуть вчитися створювати QR-коди на сайті, на телефоні, на планшеті і створювати їх різними, вбудовувати в QR-код різний контент. В шостому класі — це дуже доцільно.
— Що саме з британської освіти вам би дуже хотілося задіяти в українській школі?
— Орієнтацію на учня. Не на програму, не на підручник, не на адміністрацію, не на якісь вказівки методичні, бо зараз дуже багато пустих методичних вказівок. Вчитель повинен вчити — все! Не писати купу папірчиків, звітів. Треба звільнити його від бюрократичної роботи, зайвої писанини. Тоді й буде результат, буде толк. Тому що вчитель перезавантажений. От, наприклад, я щомісяця мінімум здаю три звіти, щоденники спостережень, купу всього непотрібного, для чого це?
— В Британії цього всього нема?
— Ні, я в них і журналів взагалі не бачила, в жодній школі, була і в державних, і приватних. По-друге, там все автоматизовано. Про це теж можна довго говорити, бо насправді, якби в нас змінити всього кілька речей, то освіта вийшла б на новий рівень. Зараз я також працюю в проєкті "Інформатика NewG", який фінансує EU4DigitalAU (FIIAPP), а Міністерство цифрової трансформації разом з Міносвіти реалізовують. Я експерт в групі п'ятих-шостих класів і ми наповнюємо платформу "Всеукраїнська школа онлайн" контентом: створюємо уроки з інформатики, перебудовуємо структуру предмету.
— Зараз це на етапі розробки, чи вже працює?
— Вже працює, її навіть пілотують в школах. До цього проєкту долучені 50 закладів, два заклади з Рівненщини. Але й це не все, на мою думку, ще потрібно, аби наше міністерство дало нам безкоштовне програмне забезпечення. Це накипілий біль будь-якого вчителя.
— Повернемося до вашого підручника для шостого класу. Він завершений, який далі шлях має пройти, щоб потрапити на урок до вчителя й учнів?
— По-перше, отримати гриф МОНу, який означає, що підручник відповідає модельній програмі, по якій він написаний, і критеріям до написання підручників. Його перевіряють комісії, потім дають можливість внести правки, якщо це потрібно. Взагалі, для молодого автора з першого разу отримати гриф МОНу — це дуже велика рідкість і зазвичай вони не долають цей етап. Тож для мене було неочікувано отримати гриф на підручник для п'ятикласників. Після отримання грифу в травні школи вибирають модельну програму і підручник відповідно до неї. Модельних програм з інформатики є шість, підручників, здається, 12. І з цих дванадцяти вибрали мій, за нього проголосували, здається, майже 17 тисяч. Це я кажу за підручник для п'ятого класу, я вже згадувала, що він буде надрукований за бюджетні гроші після війни.
— Підручник для шостого класу теж будуть друкувати за бюджетні гроші?
— Якщо він отримає гриф МОНу. В даний момент підручник для шостого класу на етапі подання рукопису в Міносвіти, видавництво його зверстає і він буде йти на конкурс на отримання грифу. Тож я після двох тижнів біганини по котельні і "пожарці" видихнула і чекаю, коли отримаю гриф МОНу. На цей раз уже впевнена, що я його отримаю.
— Чи є в планах продовжувати писати підручники — для сьомого, восьмого і наступних класів? Чи це вже крапка — все, втомилися?
— Однозначно, що я втомилася. Це ж підручник, пишеш його з власного досвіду, набутого за десять років роботи з дітьми і знаєш, що їм зайде, бо знаєш їхні можливості, наприклад, у шостому класі. Якщо ти з такого погляду пишеш підручник, це не може бути швидко, бо треба все обдумати, велику увагу приділити практичній роботі, за комп'ютером. Це не просто теорія, де прописаний алгоритм створення папки — це не такий підручник. Вкладаю в нього душу і хочу, щоб він полегшив дійсно життя вчителям і дітям приніс користь, щоб усе було, як має бути. Можливо, це наївно в плані ідеалізації. Але так і має бути.
— То все таки в планах є й далі писати підручники?
— В планах є (cміється — ред.) Хоча, це як вирішить видавництво, але мені здається, що вони задоволені моєю роботою.
— Хочеться ще запитати про вашу позашкільну роботу — волонтерство і благодійні майстеркласи, які ви проводите.
— Раніше я просто долучалася. А потім був привід самій організуватися. У мене є колега, він вчитель фізики і в перші дні після 24 лютого пішов у ЗСУ захищати Україну, він у гарячих точках і потребував допомоги. Дуже швидко треба було назбирати грошей на парафін, наколотити окопні свічки і відправити. Я є ФОП і маю КВЕД, що дозволяє здійснювати підвищення кваліфікації і видавати відповідний сертифікат. Тож вирішила провести для вчителів безкоштовні майстеркласи зі створення інтерактивного контенту для учнів для дистанційних уроків. Саме те, що зараз треба вчителям.
Майстеркласів було чотири, мінімальна вартість участі — сто гривень. Долучилися 150 вчителів і ми назбирали 16 400 гривень, купили п'ять ящиків парафіну по 25 кілограм, наплавили свічок, відправили — і вже хлопцям тепло. Це була така перша моя масштабна волонтерська діяльність, по грошах. Нелегко це робити, але після цього було відчуття... не самозадоволення собою, а те, що це зробила.
Читайте нас у Telegram: екстрені новини та щоденні підсумки
Підписуйтесь на рівненське Суспільне у Viber
Долучайтесь до нас в Instagram
Ми у Twitter
