У 17 років він утік з дому й кинув будівельний технікум, аби присвятити життя коням. 66-річний Олег Іванов родом із Південного Уралу приїхав на Рівненщину під час служби в армії. Тут одружився й залишився жити.
45 років майстер розчищає та підковує копита, а нині п'є знеболювальне, щоб відпрацювати зміну. Упродовж життя обслужив понад 15 тисяч коней. За його словами, він — єдиний в області майстер з догляду та підковування копит, адже його молодший колега служить у ЗСУ.
Про любов до коней, яких він ще студентом малював на цеглинах — у проєкті «Власноруч».
Про те, чим займається
Мене звати Іванов Олег Анатолійович, за фахом тренер з кінного спорту, зоотехнік, а також коваль. Сьогодні розчищаю коней від зарослого копита на прохання керівництва Мирогощанської кінноспортивної школи. Один раз на півтора місяця, тобто орієнтовно через 40 днів, розчищаємо копита кожного коня, для того, щоб вони не відростали надмірно.
45 років у цій сфері
Сам я родом з південного Уралу, Башкирська АРСР (Автономна Радянська Соціалістична Республіка), тепер називається Башкортостан. Служив у Житомирі за Радянського Союзу два роки, і після армії одружився з українською дівчиною з Рівненської області, село Оржів. Тобто солдатом познайомився, коли ми були там у відрядженні, і досі живемо разом. Народили четверо дітей.
Вчився на практиці у своїх старших керівників, тренерів, а також закінчив училище з підготовки тренерів. Потім закінчив коледж на зоотехніка і вже остаточно навчався в університеті у Петербурзі ще за радянської влади на тренера з кінного спорту. І там були уроки та заняття з розчищення копит.
Цією справою я займаюся 45 років. Мені зараз 66, з них 45 з кіньми. Щоб виконувати цю роботу, потрібно знати будову копита, щоб не зачепити живого. У копиті є нерви, нервові закінчення, кровоносні судини. Тому потрібно знімати лише те, що зайве. Кінь практично не відчуває болю, лише фізичний дотик, бо за живе ми його не чіпаємо. Копита нерівні, на жаль, і ми змушені їх рівняти.
Як розчищають копита
Для розчищення копит маємо відповідний інструмент — гачок, рашпільТерпуг з великою точковою насічкою. Застосовують для обробки поверхонь деревини, шкіри, м'якого металу й пластмас. Належить до різальних інструментів. Часто рашпіль називають «столярним напилком». На відміну від напилка рашпіль має насічку у вигляді окремо розташованих виступів або зубців., копитний ніж і кліщі, які відкушують відрослий копитний ріг. Ліва сторона завжди вважається робочою, сідати на коня і злазити потрібно з лівого боку. Також розчищати копита починаємо з лівої ноги, за правилами. Оскільки кінь стоїть у деннику, у стійлі, це вважається його домом, то, звісно, потрапляє бруд, гній. Тому перед тим, як різати і відкушувати, потрібно гачком вичистити від бруду.
За свою діяльність за життя, мабуть, понад 15 000 коней я розчистив та підкував. Звичайно, кожне копито різне за формою. Одне буває кругле, інше довге, третє у формі трикутника. До кожного коня, звичайно, потрібен індивідуальний підхід, вони всі різні за характером. Потрібно відчувати, знати, на яку відстань відкушувати копита.
У різних коней відростає по-різному, індивідуальний ріст. І ще залежить від того, по якому ґрунту кінь ходитиме. Якщо по асфальту, то швидше зноситься, якщо по піску чи траві, то буде довше. Але ріст, як і у людей нігті, потрібно постійно регулювати.
«Любов до коней з дитинства»
Про коней я можу розповідати днями, годинами, цілодобово і цілий рік, у будь-яку погоду. Справа в тому, що любов до коней у мене з дитинства, з трьох років, від мого діда. А любов у генах перейшла до мене. Скільки я себе пам'ятаю, то я люблю-люблю цих коней. І бабуся моя навмисно мене водила до коней, щоб я не плакав та не вередував, так мені розповідали. Згодом це переросло в якусь хворобу, можна сказати, я не міг без коня нічого робити. Сплю і думаю про коня, йду, думаю про коня, і так далі.
Про травми під час роботи
Потрібно бути обережним, бо коняка — сильна тварина, може випадково вдарити. Бувало, й мене вдаряли коні, навмисно і ненавмисно. Ненавмисно — це коли кінь відганяв муху і махнув ногою та влучив мені в живіт, у сонячне сплетіння. Трішки полежав три хвилини і минулося. Робота трішки небезпечна, нелегка та брудна. Запах копит також не на користь. Навмисно кінь може вдарити у тому випадку, коли конячка не хоче підкорятися або не навчена таким процедурам, як розчищення копит. Тому щоб такого не було, потрібно їх змалечку, з півтора року, навіть і з півроку вже навчати тримати ногу. Опускати ногу, підіймати ногу, щоб вони не пручалися людині.
Оскільки мені 66 років, то ця праця дається нелегко, можна сказати, важко. Щоб її виконати, я перед роботою п'ю знеболювальну таблетку. Вистачає її на три години. За ці три години я обслуговую чотири або п'ять голів, приблизно так. Навмисно рекорди не встановлював на цю справу, тому що все за ситуацією.
Коли я виконую цю роботу, то я роблю це не заради грошей і наживи, а щоб урятувати коня від неблагополуччя. Щоб кінь був у строю, щоб діти на ньому займалися, і щоб далі копито не ламалося, і загалом від цієї роботи я отримую задоволення. Інакше не робив би цю роботу.
Як підбирають підкови для коня
Щоб було гарне зчеплення з ґрунтом, чіпляємо до коня підкови. Вони бувають різних видів: з шипами, гладкі, бувають зимові та літні, важкі й легкі, 150, 300 грамів, різні. Чіпляються до коня цвяхами, які називаються вухналямиСпеціальний цвях, яким прибивають підкову до кінського копита. Як у людей класифікують взуття, так і у коней за розмірами і формами копит чіпляють підкови. Вухналь теж має будову — вістря, стрижень, шийка і головка. Спочатку підганяють підкову під копито і надягають. Потім молотком забивають цвях, а з того боку загинають. І вона носиться близько одного-двох місяців залежно від ґрунту, від експлуатації. Для задньої ноги трішки інший спосіб. Тому що кінь стоїть по-різному. Я роблю це сам, без помічників. Це називається «холодний спосіб розчищення і кування».
Практично єдиний майстер у цій галузі в області
Ця професія досить рідкісна. Мало хто хоче навчатися цієї професії. Але якою б вона не була, потрібно її поважати та любити, бо вона потрібна. Окрім мене є ще один хлопець — Коваль Юрій. Він зараз служить в армії, тому практично в Рівненській області лишився я один, пенсіонер. Молодого хлопця взяли до армії, а так він також хороший спеціаліст. Молодий, був за кордоном, навчався. Він вже сучасний хлопець, а не з тієї плеяди, що й я. Практично мені доводиться самому зараз по області приймати замовлення, слухати людей, допомагати їм у цьому плані.
Якби хтось прийшов і попросив мене навчити його цієї професії, звичайно, я не відмовив би. Я ж то не вічний, бажано було б, щоб хтось із молодшого покоління навчився цієї професії. Якщо будуть охочі, то, будь ласка, приїжджайте, домовимося на який день можна навчити.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok
