У Мізочі на Рівненщині волонтерки готують домашні сухі супи та борщі для військових. Виготовляти їх почали в червні, коли вродила перша городина. Готові сухпаї передають українським військовослужбовцям, аби вони в польових умовах могли швидко приготувати домашню страву.
Продукти приносять переважно жителі громади, а також самі господині, які вирощують це на своїх городах.

"Ми робимо борщ червоний, суп гречаний, рисовий, бульйон і ще капусняк. В борщ входить картопля, яка попередньо відварена, потім сушена. Так само м'ясо відварюємо, а потім сушимо. Решту інгредієнтів ми сушимо сирими вдома в себе, на кухнях, в електросушарках", — розповідає волонтерка Лілія Мартинюк.

Укомплектований сухий набір важить 250 грамів, він розрахований на три літри води та готується 10-15 хвилин. Такий задум виник у волонтерки Галини Шебуні, жінка хотіла спростити приготування їжі для військових у польових умовах.

"Думаю, а чому б їм не насушити щось, щоб приготував і було, як домашнє. Так і створилася ця ідея. Все йде із домашнім м'ясом. Мені присилають на Viber, як вони його готували та пишуть: ми вам запах не можемо передати, ми вдома... Наші супи дійсно домашні", — розповідає жінка.
Виготовленням сухих наборів для супу та борщу волонтерки почали займатися на початку червня, коли вродила городина. А допомагають захисникам від початку повномасштабного російського вторгнення.
"Фактично з першого дня війни ми почали займатися волонтерською роботою. За перших два місяці вивезли на передову майже 12 тонн сіток, ми збирали їх скрізь. Крім сіток, ми організували в штабі збір продуктів — сала, м'яса, масла, молока, сухих пайків для хлопців", — говорить керівниця волонтерського штабу Вікторія Прокопчук.

Чоловік волонтерки Ірини Рибак теж перебуває на фронті. Жінка каже: хоче передавати захисникам України щось домашнє, бо важливо, щоб вони відчули смак і запах домашньої кухні.

"До перемоги, поки є на городі що зібрати, є сили, є бажання, працюємо, відправляємо, щоб хлопці мали, що їсти".
Господині припиняти свою діяльність не збираються і працюватимуть, допоки в цьому буде потреба.
"В мене перш за все болить душа за них. Ми вдома з'їмо те, що в нас є", — каже волонтерка Галина Шебуня.
Читайте нас у Telegram: екстрені новини та щоденні підсумки
Підписуйтесь на рівненське Суспільне у Viber
Долучайтесь до нас в Instagram
Ми у Twitter