17 вересня 1939 року розпочалося вторгнення радянських військ до західноукраїнських земель. Як це відбувалося у Рівному та які мало наслідки — Суспільному розповіли доктор історичних наук Андрій Жив'юк та завідувачка відділу Рівненського обласного краєзнавчого музею Катерина Гринчковська.
Анексія західноукраїнських земель
17 вересня 1939 вулицею В'ячеслава Чорновола у Рівному крокували солдати Червоної армії. Рано-вранці того дня вони перетнули східний кордон Другої Речі Посполитої, до складу якої у той час входили й західноукраїнські землі. А вже надвечір передові загони радянських військ увійшли до міста зі сторони Острога та Здолбунова. Так розпочиналася сталінська анексія західноукраїнських земель.
"Угоди, які відчинили це вікно можливостей для совєцької сторони, були укладені 23 серпня в Москві. Так званий пакт Молотова-Ріббентропа. Чи був спротив у Рівному? Ні в самому Рівному, ні в Рівненському повіті спротиву не було практично жодного. Ті, хто мали зброю — не отримали наказу від польської сторони чинити спротив совєцькій стороні. І частина з них навіть вважали, що совєцькі війська ідуть їм на поміч проти німців. Були такі навіть настрої", — зазначив доктор історичних наук Андрій Жив'юк.
Завідувачка відділу Рівненського обласного краєзнавчого музею Катерина Гринчковська розповіла, як зі спогадів людей у той час виглядали солдати Червоної армії:
"Люди, які давно прожили, які от подають свої, скажемо, спогади, вони їх описують як "бідні й нещасні", тому що це були худі хлопці. В них були шинелі досить поганої якості. Інколи вони були брудні. В одних спогадах зустрічаються, що взагалі без взуття були, а замість панчіх намотували шмаття. І це вразило наших людей, тому що наші люди в той період собі модно одягалися, тобто навіть є фото цього періоду, як рівняни одягались. Тут модистки були, тут все, скажемо, було нормально з тим всім".
Реакції людей на прихід радянських військ
Дехто з місцевих справді зустрічав червоноармійців з квітами. Ось як про це у своїх спогадах писав учасник подій, уродженець Ярославщини, що на Росії й офіцер Червоної армії Олексій Карпушкін:
"Людині властиво більше пам'ятати радісне, добре, ніж гірке і неприємне. Тому й вкарбувалися у пам'яті хліб-сіль з селянських рук, молоко з череп'яного кухля, прикрашені осінніми квітами, гаслами та червоними прапорами святкові арки на під'їздах до сіл. Пам'ятаються щирі слова про єдність і братерство".
Доктор історичних наук Андрій Жив'юк підтвердив, що таке справді було. Це було пов'язано із прихильниками компартії на західноукраїнських землях.
"Вона хоч і була розпущена у 1938 році, поляки оголосили комуністів союзниками фашистів. Вони були симпатиками СРСР і їх було немало. Вони теж своє слово сказали вже після того, як сюди зайшли совєцькі війська і створювали тут тимчасові адміністрації", — додав він.
Цей факт підтвердила й Катерина Гринчковська. Вона додала, що зустрічали червоноармійців з хлібом та сіллю люди, прихильні до радянської влади:
"Це люди, які були, так би сказати, заслані так само. Тому що Червона армія оці в'їзди сама інколи організовувала. Тобто, направляла, скажемо, своїх людей, вони там заохочували місцеве населення і приймали їх так. Але все ж більшість українців добре знало, чим обернеться ця окупація. Тому що так само спілкувалися з українцями на Дніпрянщині, сходу і знали про голодомор, про ті жорстокі репресії. Знаючи західних українців, які були націоналістами і в польський період, то в радянський період, звичайно, вони чекали найгіршого. Тобто це тюрми, висилка".
Дискусія з приводу фотографії
Сучасні українські історики ставлять під сумнів місце, де колись зробили знімок, яким більшість історичних джерел ілюструють прихід червоноармійців до Рівного.
"Довгий період вважалося, що це фото міста Рівного того 17 вересня 1939 року. Проте, деякі історики все-таки звернули більше на нього уваги і якось, я думаю, що по якихось архітектурних будівлях, можливо, і дали таку думку, що це все ж таки не Рівне, а місто Чернівці, 1940 рік. Наскільки це правда, я думаю, дискусії ще будуть і точно все ж таки надалі визначать, що за місто, який це точно рік", — поінформувала завідувачка відділу Рівненського обласного краєзнавчого музею.
Андрій Жив'юк прокоментував, що на фотографії зображений Микита Хрущов, і додав, що у Рівному його ніколи не було:
"Він не приїздив взагалі до Рівного. Ні на коні, ні пішки, ні на автомобілі. Скоріше за все, це інше місто. Може, Львів, може Чернівці. Чернівці — це був 1940 рік. Коли Румунія без жодного пострілу віддала Радянському Союзу Буковину — там вони заходили парадом так, як планували зайти в Київ у 2022 році".
Закріплення радянських військових у Рівному
У Рівному Червона армія остаточно закріпилася 18 вересня. Фактично з того ж дня у місті з'явилися відомі пропагандистські листівки й плакати про дружбу і братерство, а в кінотеатрах починався показ стрічок про нібито велич країни "совєтів". Втім, в очах місцевого населення усе побачене там дещо контрастувало з реальністю.
"Мародерство — воно було. Є документи, які про це свідчать. Мародерство, ситуативні вбивства, ґвалтування. Але це були поодинокі випадки. Бо вони ніби-то були "вітриною совєцької влади". Такого завдання, як я розумію, перед окупантами не ставили у 2022 році. Але те, що на них справив враження асортимент товарів тут — це дійсно так, вони розмітали все миттю", — додав доктор історичних наук.
Катерина Гринчковська зазначила, що радянські військові, зайшовши на західноукраїнські землі, побачили, що тут немає дефіциту товарів та люди не стоять у чергах. Спочатку вони все скуповували, а потім почали займатися мародерством:
"Що вивозили в Росію звідси? Тоді ще пральних машин не було, скажемо, але були велосипеди, годинники, навіть звичайні наручні годинники, це був дефіцит. Одяг, звичайно, якісь харчові продукти, хліб. Тобто вони інколи заходили в будинок, все, що бачили, вони звідти вигрібали. Ніби це каралося, тобто на вищому такому керівництві, командуванні армійському заборонялось, щоб не показуватись такими дикунами, але це не спиняло їх".
У перші дні після встановлення радянської влади на Рівненщині розпочалася націоналізація землі та майна, а також — арешти й репресії. Окупанти почали насаджувати й свою "скрєпну" культуру. У тому числі — у вигляді топонімів. Так у грудні 1939 року нинішня вулиця В'ячеслава Чорновола у Рівному нібито з ініціативи співробітників Обласного радіокомітету отримала назву 17-го Вересня.
"Захід України, зокрема, Волинь і Галичина — вони колосальні жертви понесли від цієї влади. І в 1939-1941 роках — масові арешти й ув'язнення. Це, і потім — масові розстріли. Потім — у 1944 році, і далі масштаб цього став ще більшим. Тому, я б назвав це гуманітарною катастрофою. З іншого боку — входження Галичини і Волині до складу Радянського Союзу "дало друге дихання" українству. Навряд би Україна зуміла втриматися і стати на ноги без цього притоку західноукраїнських земель. Сталін, сам про те не думаю зробив крок, який допоміг українству встояти. Попри всі репресії, нищення, ГУЛАГи і так далі", — зазначив доктор історичних наук.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok
