Експертна комісія Українського інституту національної пам'яті дійшла висновку, що увічнення імен Жванецького, Бабеля, Ільфа, Катаєва та Багрицького у публічному просторі є пропагандою російської імперської політики. Основними критеріями для одеських літераторів стали служба у збройних формуваннях, що воювали проти української державності, та просування російських імперських наративів. Це рішення викликало гостру дискусію серед громадськості та місцевої влади Одеси, особливо щодо постаті Михайла Жванецького.
В ефірі "Українського радіо Одеса" Суспільне з'ясувало юридичне значення висновків та аргументи учасників дискусії.
Хто такі одеські літератори, чиї імена потрапили під деколонізацію
Перш ніж занурюватись у дискусію, важливо розуміти, про кого йде мова:
Ісаак Бабель (1894-1940) – прозаїк, автор "Одеських оповідань" та "Кінармії", служив у Червоній армії під час війни проти УНР.
Ілля Ільф (1897-1937) – співавтор романів "Дванадцять стільців" і "Золоте теля", також брав участь у радянських військових формуваннях.
Валентин Катаєв (1897-1986) – прозаїк і драматург, автор повісті "Біліє парус одинокий", воював у складі Червоної армії.
Едуард Багрицький (1895-1934) – поет, служив у Червоній армії під час боротьби проти УНР.
Михайло Жванецький (1934-2020) – радянський та російський сатирик, отримував нагороди від Росії під час російсько-української війни та відвідував окупований Крим.
Юридичне значення висновків УІНП
Нормативно-правовою підставою експертизи став Закон України "Про засудження та заборону пропаганди імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії", ухвалений у 2023 році. Фахівці комісії дійшли висновків, що об’єкти, присвячені Бабелю, Катаєву, Багрицькому, Ільфу та Жванецькому, належать до символіки російської імперської політики, отже їхнє перебування в публічному просторі заборонено.
Юрист ГО "Veterans Hub Odesa" та учасник робочої групи з питань перейменування об’єктів топоніміки при Одеській ОВА Артем Карташов, пояснив юридичне значення висновків експертної комісії та розповів, що означає заборона використання імен в публічному просторі.
"З юридичної точки зору це означає, що фаховий орган, безпосередньо уповноважений на надання роз'яснень по застосуванню закону, вирішив, що об'єкти на честь таких осіб містять обмеження, передбачені законом. Наразі будь-які юридичні лазівки для місцевої влади, щоб не демонтувати відповідні пам'ятники чи пам'ятні дошки, відсутні", — зазначив юрист. Звернення до суду Карташов вважає безперспективним.
Разом з цим він зазначив, що заборона використання імен у публічному просторі розповсюджується на об’єкти топоніміки, пам’ятники та пам’ятні дошки, назви премій, закладів тощо. Проте творчість цих авторів не заборонена: можна вільно використовувати її для дозвілля, з науковою метою, у бібліотеках, музеях тощо, що прямо зазначено в законі та фахових висновках УІНП.
"Наприклад, зараз в краєзнавчому музеї планується відкриття окремої експозиції, присвяченої деколонізації і декомунізації. Відповідно, там, можливо, буде зберігатися або дошка на честь Бабеля, або окремі вуличні показники, які будуть демонтовані на вулиці, або, наприклад, сам пам'ятник перейде на територію цього або іншого музею", — прокоментував Карташов.
На чому ґрунтуються фахові висновки УІНП
Доктор історичних наук, голова експертної комісії Українського інституту національної пам'яті з питань визначення належності об'єктів до символіки російської імперської політики Віктор Брехуненко зазначив, що вона діє суто в рамках закону, юридично оцінюючи публічну діяльність кожної постаті. Рішення комісії ґрунтуються на ретельному аналізі, вивченні архівних документів, консультаціях з фахівцями і не залежать від етнічного походження, віросповідання, статі та решти подібних характеристик.
"Ми керуємося винятково тим, чи підпадає публічна діяльність тієї чи іншої постаті під норми Закону України", — зазначив голова експертної комісії УІНП.
Ключовим критерієм для визнання осіб такими, що підпадають під дію закону (щодо Ільфа, Бабеля, Катаєва та Багрицького), є їхня служба у збройних формуваннях Російської імперії та Радянського Союзу, зокрема в Червоній армії під час війни проти УНР. Служба в Червоній армії в період боротьби проти української державності є неприпустимою для увічнення в українській топоніміці, зазначає експерт.
"Будь-який народ, який сам себе поважає і хоче, щоб його поважали інші, не може створювати ситуацію, коли борці проти державності цього народу увічнені у місцевій топонімії", — коментує висновок комісії історик.
Закон передбачає винятки для діячів, які зробили значний внесок в українську культуру та ідентифікували себе з Україною після служби в радянських структурах, зазначає Віктор Брехуненко. Проте цього не можна сказати про постаті, публічна діяльність яких вивчалася експертною комісією.
Головний камінь спотикання — фігура Жванецького
Хоча висновки стосувалися п'яти людей, найбільший суспільний резонанс викликав висновок щодо Михайла Жванецького. Для його постаті критерієм стала русифікація та пропаганда російської імперської політики.
У висновку комісії зазначається, що творча спадщина Жванецького не пов'язана з розвитком української культури та є винятково російськомовною, а його внесок у російську культуру неодноразово відзначено почесними званнями та державними нагородами Російської Федерації.
Особливо критичним, на думку комісії, стало отримання Жванецьким російського ордена "За заслуги перед Вітчизною" від Путіна в 2019 році, вже під час російсько-української війни. У листі до видання "Гордон" сатирик пояснив це так: "Я все життя пишу лише про Одесу… Одеса – моя маленька країна".
Підставою для негативного висновку також стало відвідування Жванецьким окупованого Криму та участь там у зйомках фільму на замовлення пропагандистського каналу "Россия 1" разом з акторами, внесеними до "Переліку осіб, які створюють загрозу нацбезпеці України".
"Для нього вітчизна — Росія, а не Україна", — підсумовує Брехуненко, наголошуючи, що попри талановиту творчість, Жванецький не заслуговує бути в українській топоніміці.
Ще до ухвалення деколонізаційного закону, одразу після вручення Жванецькому російського ордена "За заслуги перед Вітчизною" у 2019 році, письменник, історик та головний редактор онлайн-видання "Історична правда" Вахтанг Кіпіані висловився і щодо перспектив творчого життя сатирика в Україні.
"В коментарі з приводу нагородження Міхал Міхалич сказав: "Одесса — не Украина и не Россия, это Одесса, моя отдельная страна". Як літературний вульгарний прийом — ок, але саме цими словами зовсім нещодавно пояснювали крадіжку Криму — це не Україна і не Росія, Крим — це Крим, Ялта — це Ялта і так далі. Якщо Жванецький приїде в Україну як путінський кавалер — це буде провокація", — написав Кіпіані тоді у “Фейсбуці”.
Виконання закону на місцевому рівні
Висновки експертної комісії УІНП викликали хвилю обурення серед частини одеських депутатів, які виступили проти видалення імені Жванецького з публічного простору міста.
Депутатка міськради Світлана Осауленко у Facebook-дописі висловила впевненість, що Жванецький "був голосом Одеси — української, вільної, багатонаціональної, іронічної, нескореної Одеси" і є частиною "українського південного міського коду".
Також обурилися висновками експертної комісії щодо Жванецького депутати міськради Одеси Олег Етнарович, Ірина Куценко, Олександр Іваницький, Олександр Шеремет, Левон Нікогосян, Тетяна Плаксій тощо.
Однак історик Віктор Брехуненко вважає такий підхід неприпустимим з точки зору законодавства:
"Таким чином Одеса, мовляв, забуває про того, хто її славив на весь світ. Ці погляди — типовий імперський захист. Прикритися одним заради іншого: зберегти уявлення в головах людей, що Одеса - це Росія".
Варто зазначити, що жодного факту публічної діяльності Жванецького, покладеного в основу фахового висновку експертної комісії УІНП, не згадано в дописах місцевих депутатів та чиновників, які висловили своє незадоволення у соцмережах.
Перспективи подальшої деколонізації
Артем Карташов повідомив, що на сьогодні очікуються висновки експертів щодо низки інших діячів, чий життєвий та творчий шлях пов'язаний з Одесою. Зокрема, це стосується Юрія Олеші, Віри Інбер та Івана Буніна.
Водночас Віктор Брехуненко констатував існування проблем з виконанням закону на місцевому рівні:
"Коли закон набув чинності … ті підспудні проросійські імперські погляди депутатів, міських голів і так далі відразу ж і проявилися. Вони на людях такі патріоти, волонтери тощо. А коли дійшло до конкретних дій, які вимагають стати чітко по один чи по інший бік барикад, відразу все проявилося".
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
