У червні 2024 року в Одесі вулицю Олександра Невського офіційно перейменували на вулицю Сергія Шелухіна — співзасновника Одеської просвіти, правознавця та громадського діяча. Про його життя і діяльність на початку XX століття, внесок у національний рух та вплив на національну свідомість одеситів в ефірі "Українського радіо Одеса" розповів кандидат історичних наук Володимир Полторак.
"Він боровся з бандитами в Одесі, саджав їх у тюрми"
Сергій Шелухін прибув до Одеси на початку XX століття як визнаний фахівець у галузі юриспруденції. До цього він працював у Кишиневі в юридичній сфері Бесарабської губернії, зазначив Володимир Полторак.
"Сергій Шелухін — це фахівець, який був знаний в межах України. Він був юристом, який спеціалізувався конкретно на кримінальному судочинстві. І його кар'єра тоді була на достатньо високому рівні", — зазначив історик.
В Одесі Шелухін спочатку працював в окружному суді, пізніше його обрали до колегії. Певний час він навіть очолював судову сферу міста. Його робоче місце було у споруді окружного суду біля залізничного вокзалу, нині — будівля управління Одеської залізниці.
"Він стояв з іншого боку від негативної Одеси, тієї темної та чорної бандитської сфери. Тобто він боровся з бандитами в Одесі, саджав їх у тюрми, і паралельно займався ще громадянською діяльністю", — підкреслив історик.
Боротьба за національне самовизначення
Окрім професійної діяльності, Шелухін активно займався громадською роботою, зауважив Володимир Полторак. Він був членом п'яти громадських організацій Одеси, зокрема Одеського товариства історії та старожитностей, де часто виступав із доповідями.
Значну увагу Шелухін приділяв питанню національно-культурних прав українців, порівнюючи їх із правами, наданими німецьким колоністам, додав чоловік:
"Він досліджував питання німецьких колоністів, їх статус, звертав увагу на те, що німецьким колоністам на півдні України дозволяли набагато більше в національно-культурному плані, ніж українцям. І завжди це порівнював, що ось колоністи, які прибули сюди, вони мають ці культурні права, а українцям забороняють. Для нього це питання було болючим".
Заснування першої "Просвіти" на Наддніпрянщині
Після революції 1905 року та видання Маніфесту 17 жовтня з'явилася можливість для розвитку української мови та культури. Цим скористався Шелухін разом з однодумцями. Він створив у листопаді 1905 року першу на території Наддніпрянської України організацію "Просвіта".
"На території цих дев'яти губерній це була перша просвіта, яка була відкрита. Він був одним із її засновників. І потім, до 1909 року, вона проіснувала. Він понад 20 доповідей робив, реферати майже на кожному заході", — підкреслює Полторак.
Як юрист, Шелухін підтримував право нації на самовизначення, додав чоловік. Ця ідея була остаточно сформульована у 1919 році на Паризькій мирній конференції. Там громадський діяч представляв Українську Народну Республіку як юридичний консультант української делегації.
"Українська може бути мовою освіти"
Значний внесок Шелухін зробив у розвиток української мови як мови вищої освіти. Він першим на території Російської імперії почав читати курс з правознавства українською мовою на юридичному факультеті.
"До цього моменту вважалося більшістю інтелігентів, що українська мова існує, але вона сільського рівня, її допускати до лекції не зовсім якось коректно. А він якраз своєю діяльністю довів, що у неї термінологія достатньо розвинена і вона може бути мовою вищого навчального закладу", — наголосив історик.
Будинок Шелухіна на вулиці Херсонській став місцем зустрічі багатьох громадських діячів. Саме тут під час свого візиту до Одеси у 1906 році зупинявся сам Іван Франко, підкреслив Володимир Полторак.
Він додав, що після закриття "Просвіти" Шелухін ініціював створення українського клубу, який діяв до 1913 року, а потім брав активну участь у діяльності організації "Українська хата".
Державницька діяльність Сергія Шелухіна
У 1917 році Шелухін зробив вибір на користь загальнонаціонального руху та став міністром в Українській Народній Республіці, розповів кандидат історичних наук. За його словами, тоді громадський діяч увійшов до складу Генерального секретаріату Центральної Ради України.
"За часи Гетьманщини він проводив переговори з більшовицькою Росією про утворення кордону між українською державою та Російською Федерацією. По суті, він заклав основи принципу самовизначення та кордонам між цими двома державами", — зазначає Полторак.
У 1921 році через окупацію України Шелухін змушений був емігрувати спочатку до Відня, а у 1922 році — до Праги. Там він продовжив свою діяльність в Українському вільному університеті та педагогічному інституті імені Драгоманова. Помер Сергій Шелухін у 1938 році в Празі, де і похований.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
