Підполковниця медичної служби Державної прикордонної служби Галина Банних з дитинства любила біологію та мріяла пов'язати життя з медициною. Наразі вона очолює лабораторне відділення одного з медичних закладів Одеси, де проводить дослідження та допомагає військовослужбовцям одужати. У вільний від роботи час Галина виступає в театрі та танцює танго, а у 2025 році отримала нагороду в категорії «Медицина» в конкурсі «Жінки Одеси — 2025». Своєю історією медикиня поділилася із Суспільним.
«Ніколи про це не жалкувала»
Галина Банних розповіла, що цікавість до науки, біології, тварин, рослин та будови людського організму помітив її батько. За її словами, саме він всіляко його підтримував — приносив книжки про видатних дослідників і науковців, які вона із захопленням читала.
Згодом дитяче захоплення переросло у професію. Банних вступила до Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, де здобула освіту за спеціальністю «генетика та молекулярна біологія», почала працювати в лабораторії.
«Так склалися обставини, що попала в медицину, в лабораторію. Я ніколи про це не жалкувала», — розповіла вона.
Сьогодні Галина Банних очолює лабораторне відділення одного з медичних закладів Державної прикордонної служби України та має звання підполковниці медичної служби. Вона уточнила, що прийшла сюди ще молодшим лейтенантом і поступово, крок за кроком, пройшла шлях до керівної посади.
«Бійці невидимого фронту»
Галина зазначила, що саме з лабораторії починається шлях кожного пацієнта: тут проводять дослідження, які допомагають лікарям встановити діагноз і контролювати лікування. Вона також додала, що близько 70% інформації для лікаря дають саме лабораторні аналізи, тому роль лабораторної служби залишається ключовою, хоча її робота, на її думку, часто непомітна для пацієнтів.
«Наше завдання — здійснювати лабораторну діагностику. Всі, хто надходять у заклад, починають свій шлях з лабораторії і лабораторією закінчують, тому що без нас аж ніяк ніхто нікуди не рухається. Нас називають бійцями невидимого фронту, тому що нас не чути, не бачити, але без нас аж ніяк не виходить», — розповіла Банних.
Випадок із практики, що запам'ятався
Один із випадків, який найбільше запам'ятався Галині Банних, стався ще на початку її кар'єри. Медикиня розповіла, що тоді до медзакладу почали надходити військовослужбовці зі слабкістю та поганим самопочуттям. Вона уточнила, що аналізи крові були без відхилень, однак сеча мала незвичний темно-вишневий колір.
Переглянувши фахову літературу та з'ясувавши, що пацієнти тривалий час марширували під час підготовки до параду, вона припустила рідкісний синдром маршової гемоглобінурії. Після цього лікарі скоригували лікування, а командування частини попередили про необхідність зменшити фізичні навантаження.
«Я приведу приклад, щоб пояснити, як це працює. Існує підвісний мост. Часто перед ним вивішують табличку, щоб не ходити строєм, тому що він може почати розхитуватися і зруйнуватися. Те саме трапилось у судинах військовослужбовців. Еритроцити стучали у судинну стінку, і вони просто порушились. У них кров почала руйнуватися у судинах. Тому не можна себе перевантажувати», — пояснила Галина.
«Коли нашим військовослужбовцям стає краще — це радість»
За словами Галини Банних, сьогодні головне завдання всього колективу — допомагати військовослужбовцям проходити лікування та реабілітацію. Для цього необхідно постійно розширювати можливості лабораторної діагностики та впроваджувати нові методики.
«Зараз у нас усіх одна робота і одне завдання — піднімати наших хлопців. Реабілітація, лікування, контроль того, як вони проходять лікування, без діагностики неможливі. Коли нашим військовослужбовцям стає краще і аналізи в них теж стають кращі — це радість не тільки для лікуючого лікаря, а й для нас», — сказала підполковниця.
«Танго — це моя любов, це моя пристрасть»
Поза роботою Галина займається театром та аргентинським танго. Вона грає у виставах аматорської театральної студії, яка ставить історії про Одесу та її мешканців, а також уже два роки займається танго. За словами жінки, саме творчість допомагає їй відновлювати сили після роботи.
«Танго — це моя любов, це моя пристрасть. Це не танець, це щось особливе. Це можливість без слів іншою мовою розповісти про щось важливе у твоєму житті. Танго — це про довіру до партнера. Це надихає, і це дає багато радості та енергії, дає можливість жити далі», — поділилася вона.
«Я люблю життя і його прояви»
У 2025 році Галина також отримала нагороду в категорії «Медицина» конкурсу «Жінки Одеси — 2025». Вона зазначила, що ця нагорода слугує для неї нагадуванням про те, як важливо продовжувати займатися тим, що подобається. Саме через це, на її думку, їй вдається поєднувати хобі та роботу.
«Я встигаю, тому що мені все це подобається. Я люблю життя і його прояви у різних формах. Робота для мене — номер один, але театр і танго не забирають сили. Хобі надають мені сили. Вони ставлять мене в ресурс, і тоді я можу зробити ще більше», — зазначила Банних.
Плани на майбутнє
До кінця року підполковниця медичної служби планує розширити можливості лабораторії, встановивши нове обладнання та збільшивши спектр досліджень. Паралельно вона продовжує працювати над новими театральними постановками й сподівається, що після завершення повномасштабної війни творчий колектив зможе гастролювати.
«Це все закінчиться, а життя буде продовжуватись, і ми разом з ним», — сказала вона.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
