Подружжя з Саврані, що на Одещині, Петро та Людмила Поліщуки відкрили свою сироварню. На розвиток власної справи залучили державний грант. Як розвивають свій бізнес та які особливості роботи — сировари розповіли Суспільному.
Сироваріння, за словами Людмили, в родині почалося як хобі. Під час війни родина перетворила його на свою роботу.
"У мене син любив піцу і багато сиру. Я зрозуміла, що не завжди ми можемо купити гарний сир. І тому почала пробувати ще до початку війни. У нас була одна-дві корови завжди. Ми ніколи не були без корів", — розповіла майстриня з сироваріння Людмила Поліщук.
У перші дні повномасштабного вторгнення Петро пішов до війська, був старшим стрільцем. Коли чоловік звільнився — вирішили розвивати власну справу. Подружжя порадилося, продало автомобіль та придбали корів. Родина хотіла робити продукцію лише зі свого молока, аби повністю контролювати весь процес.
"Вона така пряма, сказала — значить воно так має бути. І нічого вона не боїться, як і я. І коли ми починали все це робити, то є люди, які радяться з іншими, а ми вдвох обговорили, вирішили, стали й робимо. Навіть якщо не вийде — ми все одно спробуємо! Ми не ті люди, що будемо здаватися!" — зауважив Петро.
Згодом Петро і Людмила вирішили, що хочуть отримати допомогу від держави на власну справу. У місцевому центрі зайнятості їм допомогли з бізнес-планом та направили на курси, де Петро опанував підприємницькі навички у веденні бізнесу.
"До отримання гранту пройшло пів року. Ти повинен створити одне робоче місце. Офіційно ФОП повинен працювати щонайменше три роки. І для учасника бойових дій, яким є мій чоловік, не потрібно повертати обов'язковий податок. Ми взяли на суму 250 тисяч гривень, оскільки це одне робоче місце, бо було страшнувато одразу два. На цій посаді офіційно працюю я сироваром у Петі", — зазначила Людмила.
Нині родина Поліщуків має сім корів — Кнопа, Вишня, Чебурашка, Ромашка, Кусуля, Вірта та Сімка. Ранок Петра та Людмили починається з доїння тварин. Перед тим, як вчепити дійний апарат корові, Петро ретельно омиває і протирає тварину, аби гній не потрапив в молоко.
"Мене чоловік шкодує. Я прихожу, коли молоко вже здоєне. І навіть каву він мені робить. Або я роблю і йду до нього на ферму з кавою", — поділилася майстриня.
Сироварню Петро змайстрував самотужки, зробив ремонт, провів опалення. За грант купили необхідне обладнання. Згодом родина планує розширити підприємство та взяти ще робітників.
Подружжя не зупинилося лише на самих сирах: роблять бринзу, масло, сметану і йогурти. Продукцію реалізують на місцевому ринку в Саврані. Також по замовлення люди приїздять до дому. За словами Петра, собівартість молочних продуктів залежить від багатьох факторів. Каже, що інколи покупці не розуміють, як формується ціна на молоко.
"Тюк сіна на сьогодні коштує 120 гривень. Корові на добу треба мінімум два тюки з'їсти по 18-20 кг. Бо й таких тюків у нас зараз не роблять. У нас зроблять 15 кг. і хочуть за нього купу грошей. Зерна треба дати, макухи треба дати, вітаміни", — підраховує господар.
До всього, продукція Поліщуків відпускається в одноразовій тарі зі спеціальними наклейками. У брендингу товарів допомагає донька.
Людмила мріє про підвал з сирами, за якими будуть приїздити люди: "Їх не має бути тонами. Вони мають бути ексклюзивні, смачні".
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
