У спеціальному проєкті "Одеса — не російське місто" Суспільне розвінчує популярні міфи про місто та розказує історію української Одеси.
У другому випуску спецпроєкту мова піде про ключові події з історії Одеси, які відбулись у період з початку ХІХ ст. до часів національно-визвольної боротьби українського народу у 1917—1921 роках. Зокрема, про те, чому в Одесі цькували за українську мову, як розвивався український національний рух, всупереч диктатурі Російської імперії та що робили зі студентами за читання українських книжок.
Хто побудував Рішельєвський ліцей?
Будівля колишнього Рішельєвського ліцею розташована на центральній вулиці Одеси — Дерибасівській. Його створили у 1817 році як учбовий заклад закритого типу та назвали на честь генерал-губернатора краю — герцога Армана Жана дю Плессі де Рішельє.
Це один з перших вищих навчальних закладів Російської імперії, розповіла гідеса Віолетта Дідук. Його будівництвом займався Антон Шостак.
"Коли ми говоримо про ранню історію Одеси, то чуємо імена де Рібаса та де Волана, який проєктував місто. Але самі вони у свій час казали, що треба до цього списку додати братів Шостаків. Антон Шостак виступив забудовником і займався будівництвом Рішельєвського ліцею", — зазначила Дідук.
Брат Антона, Андрій Шостак, був інженером, додала жінка. Саме його залучали до обстеження тоді ще Хаджибейської гавані.
"Він обстежував, чи варто тут далі розбудовувати великий порт. І от після цього обстеження він дійшов висновку, що все ж таки треба. Він плюс Хосе де Рібас — це були перші промоутери нашого міста, саме цього варіанту".
Чому в Одесі не хотіли відкривати університет?
У 1857 році ліцей переїхав до нового будинку на вулиці Дворянській. На його базі у 1865 році заснували Імператорський Новоросійський університет.
Саме у 1865 році відбувалась модернізація міста та відкрилась перша залізнична колія Балта-Одеса чи Одеса-Балта, прокоментував доктор історичних наук, професор Одеського національного університету імені Мечникова Олександр Музичко:
"Що таке залізниця у 19 сторіччі? Це один з символів модернізації. І університет можна теж включити в це ж поле модернізації. Але не всі з цим погоджувалися. Наприклад, була дискусія: Миколаїв чи Одеса, а дехто пропонував Севастополь. Казали, що "Одеса — не руський город". Це один з аргументів тих, хто виступав проти відкриття університету".
Український національний рух розвивався всупереч усім процесам, підкреслив чоловік. На той час усі закони, які видавалися в російській імперії, не враховували інтересів українців.
"На момент відкриття університету діяв Валуєвський циркуляр, антиукраїнський, який був прийнятий у 1863 році. А в 1876 році був Емський наказ, який блокував становище української мови. Однак українці ближче до 20 століття все більше і більше заявляли про себе", — зазначив історик.
Український студентський рух
Український студентський рух поширювався демократично, розповів Олександр Музичко. Студенти організовували вечори, у тому числі в одеській просвіті, читали альтернативні лекції.
"Вони збиралися на певних квартирах, у певних викладачів, молодих достатньо. Як приклад я би назвав Дмитра Сігарєвича. Це був такий діяч, який мало відомий, але він був одним з членів братерства Тарасівців".
Починаючи з 1905 року, під час першої революції, використовувався метод петицій: писались відверті прохання, в інтелігентній, але досить наполегливій формі. Тоді адміністрації повернулися обличчям до української громади і запровадили курси української мови. А під час правління гетьмана Скоропадського були прийняті закони, що лекції мають читатися українською мовою. Саме ці процеси зумовили те, що в 1920-х роках університет став осередком школи україністики, яку запровадив випускник Михайло Слабченко.
Як карали студентів за читання українських книжок?
Указ Урядового сенату про заснування Новоросійського університету був виданий у 1864 році, розповів завідувач музею Одеського національного університету імені Мечникова В’ячеслав Кузнєцов. У ньому йдеться, що з 1 травня 1865 року починає існувати імператорський Новоросійський університет.
У цей час студентам забороняли читати україномовні книжки, додав чоловік. Серед них — книга "Українська культура" Івана Огієнка. Її знайшли у студентів філологічного факультету і з'ясували, що був цілий гурток з читання.
"Та людина, яка мені передавала цю книгу, сказала, що з приводу цього було зібрано цілий партком. На парткомі дуже довго засідали і вирішували, що зробити з цими студентами, чи їх відраховувати, чи якимось іншим чином покарати. Але на кінець засідання парткому ця книга зникла", — відзначив завідувач музею.
Книга з'явилась лише через 50 років в музеї. До сьогоднішнього дня невідомо, хто її забрав і як вона могла зникнути, зауважив Кузнєцов. Проте на той час не було основи, на підставі якої можна було б відкривати справи на студентів.
Про інтернаціональність університету
Завідувач музею В’ячеслав Кузнєцов був студентом Одеського національного університету імені Мечникова з 1978 року по 1983 рік, навчався на біологічному факультеті. Чоловік розповів, що в ті роки заклад робив акцент на все українське:
"Коли ми потрапили перший раз на день біологічного факультету, заступник декана Ольга Карпівна прийшла в дуже гарній вишиванці. Нас спочатку це дивувало, а потім навіть мода пішла. Ми шукали по магазинах, де купити вишиванку, щоб її на день факультету одягнути".
Університет став інтернаціональним, тут навчались студенти з різних держав, прокоментував Кузнєцов. Це були болгари, грузини, вірмени, інколи приїжджали з європейських країн.
"Сюди приїжджали й вчилися. Якщо порівнювати з іншими університетами Російської Імперії на той час, він був найбільш передовий. Колись Тімірязєв сказав, що одеський університет за 10 років свого існування увірвався в міжнародну науку не як учень, а як учитель".
Захоплення влади більшовиками
Боротьба за українську Одесу розпочалася у будівлі колишнього англійського клубу, який у 1917 році став штабом української революції. Тут засідала українська рада Одеси. На балконі цієї будівлі стояли кулемети, з яких відбивали штурми червоногвардійців. Але у січні 1918 року більшовики захопили владу в Одесі.
У 1923 році, коли почалася українізація, осередком українського життя став український театр, відзначив доктор історичних наук, письменник Віктор Савченко. За його словами, Одесу 20-х років називали Голлівудом на Чорному морі. Тут була перша і найбільша кіностудія Радянського Союзу.
"Українська мова стає небезпечною мовою"
У 30-х роках українська мова стала "небезпечною". За українські позиції почали репресувати, розповів Савченко:
"З початку імперії працював величезний державний апарат. Я зараз роздивляюсь 19 сторіччя, як саме формувались ідеї "русского мира". Ці речі придумав не Путін, це Микола І, цар".
До Миколи І Одеса розмовляла італійською, французькою та грецькою мовами, додав чоловік. З приходом до влади Миколи І почали нав’язувати російську і вона стала основною.
"Незнання російської мови означало бути маргіналом. Спочатку українську маргіналізували, зводячи її до хатніх розмов. Потім почалася боротьба з петлюровщиною і з так званими бандерами. До української мови почали чіпляти маркери, щоб знати свій чи чужий", — додав він.
Нині Одеса є такою, якою ми її знаємо — українською, зауважив Віктор Савченко. Особливо відчутно це стало під час війни.
"З кожним роком, особливо під час війни, Одеса стає все більше українською. А ті, які були російськомовні, російськокультурні, любителі Булгакова або Пушкіна — все воно нівелюється", — резюмував він.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
