В Одесі до 2027 року планують створити сучасний меморіальний простір на честь видатного українського режисера, актора, теоретика кіно та реформатора театру Леся Курбаса. Інтерактивний артоб'єкт пропонують облаштувати на Французькому бульварі, 33, біля Одеської кіностудії, де митець працював.
Про переосмислення міського простору, деколонізацію Одеси та одеський період життя Леся Курбаса в ефірі "Українського радіо. Одеса" розповіли ініціаторка проєкту, депутатка Одеської міської ради Ольга Квасницька, та письменник Валерій Пузік.
Замість радянських маркерів — мова сучасного простору
Як зазначила Ольга Квасницька, ідея створення такого простору виникла не випадково, а стала логічним продовженням процесу деколонізації та очищення Одеси від російських і радянських імперських маркерів, якими місто було системно позначене. Зокрема, на Французькому бульварі біля кіностудії раніше демонтували та перенесли пам'ятник Володимиру Висоцькому. Тепер це місце прагнуть наповнити принципово новими сенсами, які говоритимуть із містянами та молоддю мовою української ідентичності.
"Простір щодня розмовляє з нами та нашими дітьми. Коли ми йдемо з дитиною до школи, то бачимо той колишній пам'ятник і розуміємо, як саме цей простір виховував покоління. Наповнення Одеси іменами українських лідерів, письменників і режисерів є надзвичайно актуальним. Повернення пам'яті про людей, чиї імена намагалися повністю стерти, — це утвердження нашої публічної ідентичності", — наголосила депутатка.
За задумом авторів, новий меморіальний простір категорично відмовляється від форми класичного статичного монументального пам'ятника. Лесь Курбас був новатором, який випередив свій час на століття, тож і форма його вшанування має бути авангардною. Йдеться про камерну скульптуру з використанням сучасних матеріалів, яка передаватиме рух, ілюзію польоту та багатошаровість кадрів — прийоми, які Курбас свого часу привніс у кінематограф. Простір планують наповнити інтерактивними, світловими, звуковими й цифровими елементами, перетворивши його на живий артоб'єкт.
Реалізувати амбітний задум пропонують без залучення бюджетних коштів — виключно за рахунок благодійних внесків меценатів, бізнесу та небайдужих одеситів. Ініціативу вже офіційно підтримали керівництво Одеської кіностудії, Одеська обласна військова адміністрація, а також Департамент культури, туризму та охорони культурної спадщини міської ради. Наразі ініціатори формують команду архітекторів і скульпторів із Києва, Харкова, Львова та Одеси для розробки ескізного проєкту, який згодом представлять історико-топонімічній комісії.
Одеський період Курбаса: забутий авангард та вплив на Довженка
Письменник Валерій Пузік, який досліджував постать режисера у своїй серії "Сни про Одеську кіностудію", зазначає, що сучасне уявлення про історію Одеської кіностудії є несправедливо звуженим. Зазвичай широкому загалу представляють лише імена Олександра Довженка та Юрія Яновського, залишаючи в тіні десятки інших визначних українських митців.
"Радянська система десятиліттями замовчувала ім'я Курбаса — на нього було накладено жорстке вето. Як наслідок, оптика останніх тридцяти років незалежності в Одесі часто залишалася проросійською, транслюючи міф про умовну "меншовартість" української культури. Але та, тогочасна українська культура, за рівнем модернізму та європейськості була колосальною", — підкреслив письменник.
Мало хто знає, що Лесь Курбас реалізував себе в Одесі не лише як театральний діяч, а й як справжній візіонер кіно, працюючи на тодішній Одеській кінофабриці. Його інноваційні підходи безпосередньо вплинули на формування українського кінематографа 1920-х років. Зокрема, Курбас мав значний вплив на перші кроки Олександра Довженка в кіно, зокрема під час роботи над його комедією "Ягідки кохання", а також на стрічки режисера Георгія Тасіна "Злива" та "Джим і Хіггінс".
Окрім роботи в кіно, Курбас тричі приїздив до Одеси разом з акторами легендарного театру "Березіль". Їхні репетиції проходили просто на березі Чорного моря, а новаторські вистави ставали справжнім потрясінням для тогочасної одеської публіки, яка однією з перших знайомилася з європейським театральним авангардом. Навіть після усунення Курбаса його традицію в Одесі продовжили вихованці — актори-березільці, які сформували основу Одеського академічного українського музично-драматичного театру імені Василя Василька.
"Нам потрібен цей меморіальний простір. Нам потрібні вулиці Леся Курбаса в Одесі. Досі спогади акторів і режисерів, які працювали з ним та померли в Одесі, видають мізерними тиражами — до ста примірників — "для бібліотек". Цю історію міста й регіону необхідно виносити на передній план, повертати її людям, адже більшість одеситів просто не знає, яким потужним центром українського культурного ренесансу була Одеса сто років тому", — наголосив Валерій Пузік.
Геній, знищений Сандармохом
Лесь Курбас — людина, яка не просто створювала вистави, а змінювала саме уявлення про мистецтво. Здобувши європейську освіту у Відні та Львові й володіючи кількома мовами, він прагнув відійти від шаблонів провінційного, суто розважального чи етнографічного театру. Його метою був інтелектуальний театр, який спонукає мислити, ставити незручні запитання та змінювати суспільство. Створений ним у Києві "Молодий театр", а згодом харківський "Березіль" стали вершиною українського модернізму.
Проте сміливі естетичні пошуки Курбаса, його європейський вектор і тісна співпраця з видатним драматургом Миколою Кулішем, разом із яким він створив шедеври "Народний Малахій", "Мина Мазайло" та "Маклена Граса", викликали роздратування й страх у тоталітарної радянської влади. Система, яка спочатку намагалася використати успіх митця, швидко оголосила його "ворогом народу". Курбаса звинуватили в націоналістичній діяльності, позбавили театру, заарештували й відправили до соловецьких таборів. Навіть у нелюдських умовах ГУЛАГу він залишався вірним собі — організовував театральні вистави серед ув'язнених, відстоюючи мистецтвом людську гідність.
Його життя обірвалося 3 листопада 1937 року в карельському урочищі Сандармох. Того ж дня за рішенням радянської "трійки" разом із Курбасом розстріляли сотні представників української інтелігенції, серед яких — Микола Куліш, Валеріан Підмогильний, Микола Зеров та десятки інших діячів "Розстріляного відродження". Творчу спадщину режисера заборонили, а його ім'я на довгі десятиліття намагалися викреслити з історії української культури.
Сьогодні, коли Україна знову виборює право на власний голос і культурну незалежність, постать Леся Курбаса набуває особливого символічного значення. Повернення його імені на мапу Одеси — це не просто данина пам’яті, а відновлення історичної справедливості й остаточний демонтаж імперських міфів у міському просторі.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області.
