Наприкінці липня Ягідному на Чернігівщині влаштували рейв-толоку на 200 людей. Учасники з різних регіонів приїхали допомогти розібрати завали розбомбленого будинку культури у селі, яке пережило окупацію, під гучну музику та з діджеями. Одним з учасників цього дійства став одесит Сергій. Про свої враження від знищеного села та атмосфери дійства чоловік розповів Суспільному в ефірі "Українського радіо Одеса".
Розкажіть про село в якому ви були та як ви допомагали місцевим після російської окупації? З яким настроєм їхали і як туди потрапили?
Село Ягідне за 20 км від міста Чернігів. Потрапив туди зовсім випадково. Коли туди приїхав, то зрозумів, що там кожен робить те, що добре вміє і що там насправді потрібно. Настрій був спочатку один, але потім він змінився через людей, які завзято там працювали. Дуже розчулили мешканці та дітки, які пережили окупацію. Відтоді став відчувати все по-іншому, багато переосмислював. Саме це і вплинуло на мою роботу там.
Розкажіть, що ви бачили навколо?
Якщо виїжджати з Києва, то від Броварів до Чернігова картина сумна, особливо для людини, яка ніколи не бачила війну та її наслідків. Це розбита дорога, зруйновані будинки, згорілі автомобілі та вантажівки, зрізані дерева у лісах. У Ягідному ця картина майже така сама, є будинки від яких залишився лиш фундамент або стіни. Деякі будинки захистив янгол-охоронець. На жаль, майже 90% зруйновано, спалено. Спочатку як я приїхав туди ще стояло багато зруйнованої російської військової техніки. Багато чого було знищено з власності цивільного населення, але незрозуміло для чого.
Ви приїхали допомагати? Що саме ви відновлювали?
Так, в основному я відновлював одно або двоповерхові будинки, в яких постраждала покрівля, стіни, вікна, двері тощо. Багато було мародерства там. Перші години там мені нагадували кадри з американського телебачення про те, які наслідки лишали після себе торнадо. Ось це було схоже на те, що бачив саме я, але різниця в тому, що це лишили окупанти. Навколо мене було все виламано, розтрощено, спалено, розстріляно.
Це напевно викликає жах?
Так, це правда. Я ще дуже емоційний, на жалібний фільм чи пісню можу заплакати. А там просто переповнюють емоції, особливо після спілкування з місцевими. Жителька розповідала мені, що її онук п'яти років питав у росіянина: “Ви більше не будете стріляти? Нам дуже страшно сидіти в підвалах, погано…”. Коли ти поринаєш в цю всю атмосферу, то тобі по-справжньому хочеться допомогти тим людям. Там ти розумієш, що гроші нічого не варті. Навіть ніяких слів не потрібно. Просто хочеться зробити необхідне, навіть аби ніхто не знав.
Хто ви за фахом?
Вже понад 20 років я ставлю вікна та двері. Звичайна робоча професія, яка мені подобається. Зі своєю командою я там займався саме цим.
Як вам працювалось під музичний супровід?
За чотири тижні, що я там був, то рейв-команда була два дні (субота та неділя). Вона займалася будинком культури, який дуже постраждав. Там були російські боєприпаси. Але моє враження від цього лишилось негативне. Безперечно, вони робили добру справу на драйві, однак мені було трохи ніяково. Під час окупації люди там страждали, їх примушували співати гімн Росії та казати “Слава Росії”. Місцеві голодували, їх били, жінок гвалтували. Може якщо це було за трохи інших обставин, то було б краще. Мені здається в тому випадку доречніше було б волонтерство трохи в іншому форматі. Хай мене вибачать організатори, але мені здалось, що клубна музика була зайва.
Розкажіть про свою команду? Як відгукувались люди на таку ініціативу? Як була представлена Одеса?
З Одеси нас було двоє, я і мій товариш Олександр. З нами ще були два молодих хлопці, які доєднались до нас в Києві. Вони самі з Донбасу, але були на той час в Києві. Я добре знав їх старших братів, і тому коли я їм запропонував, то вони погодились. Нам вдалось багато чого зробити за той час, що ми там були.
Я гадаю, що окрім вас були й інші волонтери, так?
Звісно, там були волонтери з різних міст України. Люди об'єдналися за роботою і самовіддано працювали. Попри біду, сльози, смерть, що пережили місцеві вони завзято робили що було потрібно. Мене там вразив патріотизм людей, такого на півдні я не бачив. Якщо у мене буде можливість, то я знов поїду до Ягідного.
Якщо хтось із наших глядачів теж захоче допомогти, як швидко можна знайти інформацію?
Важкого нічого немає. У фейсбуці на сторінці Добробат можна запропонувати свою допомогу. Єдине, що охочих допомагати насправді зараз багато є, тому з першого разу може не вийти. Але головне не зупинятися. Бо допомога необхідна не лише в Чернігові, а й в Київській і Сумській області. Я навіть чув, що незабаром буде потрібна допомога в Миколаєві і його околицях. Сподіваюсь мої слова будуть корисні для когось. Робіть добрі справи, бо це добре й ти кайфуєш від того.
Читайте також
- На Одещині сільрада виділила 800 тисяч гривень на відновлення будинків після ракетного удару. ФОТО, ВІДЕО
- Наслідки ракетного удару по Дачному на Одещині: місцева школа не зможе прийняти учнів
- Понад 800 квартир та 26 будинків: як відновлюють житло в Сергіївці після ракетного удару. ВІДЕО
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
