У місті Ізмаїл Одеської області 1 вересня відкрили меморіальні дошки двом загиблим військовим — Андрію Молдавському та Євгену Орлову. Дошки встановили на фасаді шкіл, у яких навчалися захисники.
Меморіальну дошку на честь Андрія Молдавського встановили в Ізмаїльському ліцеї №16, де він навчався з 2002 по 2011 роки. Право відкрити дошку полеглому надали його батькові — Івану Марковичу.
Андрій Молдавський народився та виріс в Ізмаїлі. Після закінчення школи №16 чоловік навчався в Ізмаїльському професійному ліцеї, розповів батько захисника Іван Молдавський.
«Він вчився в політехнічному ліцеї. Там були курси програмування. У нього з математикою було не дуже добре, але він туди пішов. Я йому кажу: "Там же математика", а він мені — "А я буду". І все одно пішов і в нього там пішло добре навчання», — зазначив батько військового.
Він додав, що до війни чоловік працював у сервісному центрі, а після завершення навчання в Ізмаїльському технікумі економіки та права — інженером-програмістом у Дунайській гідрометобсерваторії:
«Дзвонять мені колишні співробітники і запитують, чи Андрій не вільний. Я кажу: «А що у вас таке?» А вони: «У нас інженер-програміст пішов на пенсію, ми Андрія знаємо, тому що його брали на роботу з собою інколи. Давай його до нас». Я кажу: «Андрій, просять наші дівчата, щоб ти пішов до них в обсерваторію. Підеш?» А він — «Ну піду». Його одразу забрали. Він там працював спочатку техніком, потім його перевели на інженер-програміста».
З початком повномасштабного вторгнення Андрій долучився до лав Сил оборони, розповів Іван Молдавський. За його словами, спочатку захисник проходив службу в Одесі та Вінниці, а після — на Донецькому напрямку.
«В армії дуже потрібні були такі спеціалісти, бо його брали багато куди. Він державні завдання виконував. Він навіть нам не говорив нам, їздив вечорами, монтував. Він знав цю всю систему добре. Потім щось там трапилося, їхню групу переправили у Вінницю. А звідти відправили його на передок», — прокоментував чоловік.
У березні 2024 року зв'язок із Андрієм обірвався. Родина жила надією, що їхній єдиний син живий і що одного дня він повернеться додому. Але в липні 2025 року стало відомо, що захисник загинув 31 березня 2024 року під час виконання першого завдання на Донеччині. Поховали його в Ізмаїлі на Алеї Слави Героїв.
«Він був добрим, дуже любив маму. Шкода його, бо дуже грамотна людина була. Війна не питає, ось так склалося. У мене старший син теж загинув, 28 років було, і ось молодший, теж 28 років, лежать поруч, разом поховані», — резюмував батько загиблого військового.
Меморіальну дошку на честь Євгена Орлова встановили на фасаді Ізмаїльської гімназії №2 з початковою школою, у стінах якої він навчався з 1994 по 2003 рік. Право відкрити пам'ятну дошку надали брату військового — Роману Орлову.
Євген Орлов народився в Ізмаїлі в багатодітній родині. Навчався у місцевій школі №2, згодом здобув професії зварювальника та водія. Працював у сфері ремонту автомобілів.
Після початку повномасштабного вторгнення вступив до лав Збройних сил України. Служив у морській піхоті на Херсонщині, був сапером батальону берегової охорони, проходив навчання з керування безпілотниками.
Загинув під час виконання бойового завдання на Херсонському напрямку. Поховали загиблого захисника у рідному Ізмаїлі на Алеї Слави Нового цвинтаря.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook, Instagram та TikTok: головні новини Одеси та області
