Прикордонник із Одещини Руслан Арабаджи загинув на фронті, прикривши відхід побратимів. Понад рік він вважався зниклим безвісти, доки його загибель не підтвердила ДНК-експертиза. Нині сестра військового Олена збирає підписи під петицією, аби вшанувати пам'ять брата, який віддав життя за Україну.
«Завжди казав, що піде служити»
Руслан Арабаджи був родом з села Орлівка Одеської області, виріс у багатодітній родині, розповіла сестра загиблого Олена. За її словами, чоловік з дитинства захоплювався військовою службою.
«Руслан дуже любив гратися з солдатиками та завжди казав, що піде служити. Але за станом здоров'я він не зміг піти вчитися на військовослужбовця після школи», — сказала дівчина.
У 2020 році Руслан здійснив свою мрію та підписав контракт з Ізмаїльським прикордонним загоном. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він розбудив Олену вранці й повідомив, що йде захищати країну.
«24 лютого 2020 року він розбудив мене вранці, сказав, що йде захищати країну, бо на нас напала Росія. Я почала його відмовляти, казала, що ми щось вигадаємо. Але він сказав мені, що ні, мої хлопці без мене не впораються, тому я зобов'язаний віддати честь за Україну», — поділилася сестра.
Остання зустріч та зникнення
За її словами, проводжаючи брата, Олена ще раз попросила його відмовитися від рішення їхати на фронт, однак Руслан наполіг на своєму:
«Коли я його проводжала, я переживала дуже за нього, благала, щоб він відступив від своєї ідеї. Але ні, він все ж поїхав. На наступний день я йому написала, він сказав, що все буде добре, щоб я не хвилювалася».
Під час останньої зустрічі з родиною Руслан просив рідних підтримувати батьків, якщо з ним щось станеться. Також, за словами сестри, розповідав, що під час виходу з позицій вдалося врятуватися дивом.
«Він благав нас не залишати маму та батька. Ми з братами і сестрами казали, що все буде добре, що він повернеться до нас. Але він сказав нам тоді, що кожного разу, коли вони виходили з позиції, рятувалися якоюсь вдачею. Але ця вдача закінчується вже», — зазначила Олена Арабаджи.
Востаннє родина спілкувалася з Русланом увечері 8 січня 2025 року. Наступного дня зв'язок із ним зник. Згодом побратими розповіли родині, що Руслан сказав їм відходити, а сам залишився.
«Ми дізналися, що вони були в Курському напрямку. Він всіх захистив собою. Він сказав по рації всім, щоб вони відходили, а сам залишився. Його питали, чи впевнений він, він сказав, що так. І попросив передати, що дуже сильно нас любить, і що це все робить заради людей в Україні», — підкреслила дівчина.
Загибель та ДНК-експертиза
За словами сестри, побратими розповіли, що військовому потрапили через бронежилет у серце, і він загинув на місці. Однак родина не повірила у це й продовжила його пошуки.
Олена зазначила, що вона з родиною зверталися по допомогу до Червоного Хреста, сподіваючись отримати підтвердження, що Руслан живий. Зрештою його загибель підтвердила ДНК-експертиза. Коли тіло чоловіка привезли додому, родина спочатку не могла повірити, що це він.
«Коли брата привезли додому і відкрили цей чорний пакет, нам було дуже страшно. Я казала, що це не він, що це не мій брат, це помилка якась. Мама казала, щоб ми не дивилися, але як можна не дивитися на людину, яка заради нас віддала все», — сказала Олена.
Поховали Руслана Арабаджи у рідному селі Орлівка. У чоловіка залишилися батьки, четверо братів, четверо сестер та дівчина.
Петиція
Родина військового створила петицію на присвоєння звання Героя України. Нині сестра загиблого Олена разом із сестрою збирає підписи під петицією.
«Ми ходимо, збираємо по всій Одеській області вже другий тиждень. Так, є добрі люди, і я їм дуже вдячна, але є й такі, які кажуть: «Я нічого не буду підписувати, я не маю це робити, я цю людину не знаю, навіщо це мені, ви це робите за гроші». Ні, ми це робимо не за гроші. Якщо можна було б віддати гроші, а мені б повернули брата, я віддала б все», — підкреслила Олена.
Вона також зазначила, що для родини ця петиція є способом вшанувати пам'ять Руслана та інших військових, які загинули, захищаючи людей.
«Військовослужбовці це все роблять за нас, вони віддають своє життя за нас. Ніякі гроші їм не потрібні, вони йдуть і беруть на себе всю відповідальність, щоб ми могли прокидатися кожного ранку. Кожен військовий заслуговує на шану, на подяку», — резюмувала сестра загиблого захисника.
Станом на 12 вересня петиція набрала 15 тисяч 841 голос. Для того, щоб її розглянув президент, необхідно зібрати 25 тисяч голосів. На збір підписів залишилося 24 дні.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook, Instagram та TikTok: головні новини Одеси та області.
Стежте за головними новинами Одещини в Google Новинах — збережіть тему Суспільне Одеса в обране, щоб не пропустити важливі події у вашому регіоні.
