Понад 20 років життя Максима Дмитришина були пов'язані з боксом. Він виступав на змаганнях, здобув звання майстра спорту України, а згодом почав тренувати дітей у Барабої на Одещині. У 2023 році Максим долучився до Нацгвардії, а 30 квітня 2026 року загинув під час служби.
Історію військового та тренера Суспільному розповіли його рідні.
«Цей зал для нього був усім»
Максим почав займатися боксом у дитинстві. Його тренував батько Петро Дмитришин, який також займався цим видом спорту. Разом вони тренувалися в Донецькій олімпійській школі, а згодом Максим продовжив спортивну кар'єру на Одещині.
«У нього були хороші перспективи, особливо добре був поставлений лівий нокаутований ударТочний і сильний удар у поєдинку (найчастіше в боксі або єдиноборствах), після якого суперник втрачає свідомість або не може підвестися та продовжити бій протягом установленого часу (зазвичай 10 секунд).. Я думав, що він і далі розвиватиметься у боксі. У 2014 році ми переїхали, і тут Максим почав займатися з іншим тренером», — каже Петро Дмитришин.
За словами батька, з новим тренером Максим здобув звання майстра спорту України. Він представляв Одеську область на змаганнях, зокрема взяв участь у міжнародному турнірі за участі спортсменів із 15 країн.
«З новим тренером Максим здобув звання майстра спорту України. Він також виступив на міжнародному турнірі класу АОфіційні спортивні змагання найвищого рівня престижності та складності, які проводяться під егідою профільних міжнародних федерацій., у якому брали участь спортсмени з 15 країн. Там Максим показав один із найкращих результатів серед боксерів Одеської області у своїй ваговій категорії», — згадав Петро Дмитришин.
За словами Петра, Максим із дитинства був відповідальним та заступався за слабших. Після завершення спортивної кар'єри він вступив до педагогічного інституту на спеціальність, пов'язану з фізичною культурою, та почав тренувати дітей у боксерському клубі «Барабой».
Сестра Максима Анастасія Дмитришина зауважила, що бокс був невіддільною частиною життя брата:
«Він усе життя присвятив боксу. Виступав на багатьох змаганнях, представляв Одеську область, здобув звання майстра спорту України. Після завершення спортивної кар'єри почав тренувати дітей у клубі «Барабой». Цей зал і вихованці були для нього дуже важливими. Він дуже любив дітей».
За півтора року тренерської роботи вихованці Максима ставали чемпіонами Одеської області, кажуть його рідні. Серед них — Михайло та Давід. Нині вони продовжують тренуватися у клубі під керівництвом батька Максима.
Від боксу до служби в Нацгвардії
21 січня 2023 року Максим Дмитришин вирішив долучитися до війська та підписав контракт із Національною гвардією України. За словами рідних, спочатку служив на Одещині, згодом — на Херсонському, Запорізькому та Донецькому напрямках, зокрема в районі Покровська. Також проходив службу в Харкові.
Максим був командиром третього відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу 15-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України «Кара-Даг».
«Дуже багато пройшов. Дуже багато врятував побратимів. Витягував їх із гарячих точок. Виводив дуже багато хлопців», — сказала Анастасія.
Під час відпусток Максим повертався до Барабою та приходив до боксерського залу, де продовжував тренувати дітей. За словами батька, перебуваючи на фронті, він також стежив за виступами своїх вихованців:
«У нього добре виходило працювати з дітьми, вони його дуже полюбили. Коли Максим приїжджав із позицій у відпустку, приходив сюди, у зал, лягав на підлогу «зіркою» і казав, що хоче дихати цим повітрям».
Загинув під час виходу з позицій
Максим Дмитришин загинув уночі 30 квітня 2026 року. За словами сестри Анастасії, військовослужбовці виходили з позицій та чекали на евакуаційний автомобіль.
«Вони виходили з позицій, загалом 15 військових, і вже чекали на машину, яка мала їх забрати. У цей час по бліндажу вдарили три КАБиКерована авіаційна бомба, оснащена крилами та системою наведення.. Наскільки я знаю, загинули четверо військових», — зазначила Анастасія.
У Максима залишилася дружина Ольга. За її словами, вони познайомилися, коли вона привела свого сина на тренування до Максима. Востаннє подружжя розмовляло телефоном увечері 30 квітня.
«Виходить, 30 квітня о 22:31 ми з ним розмовляли по телефону. А о 23:16 я йому вже дзвонила, але він не брав трубку. Думаю, зранку він все одно відповість. А зранку... Прокинулася, до нього навіть повідомлення не доходили», — розповіла Ольга.
Згодом жінка почала телефонувати побратимам чоловіка. Про загибель Максима родина дізналася 1 травня.
Максима Дмитришина поховали у Барабої. Перед похованням із ним попрощалися у боксерському залі, де він тренував дітей.
«Привезли його спершу до залу і поховали теж у Барабої. Він сам іноді жартував: «Поховайте мене у Барабої». Тому ми зробили так, як він хотів», — сказала сестра.
Після загибелі Максима батько продовжив тренувати його вихованців
Після загибелі Максима його батько Петро продовжив тренувати вихованців сина. Він планує готувати дітей до змагань та їздити з ними на турніри.
«Діти мене підтримують. Я дуже радий, що вони так любили Максима, а тепер підтримують і мене. Своїм ставленням вони показують, наскільки він був для них важливим», — додав Петро.
Чоловік зауважив, що після загибелі сина йому складно повернутися до звичного життя. Водночас він продовжує займатися з вихованцями клубу. Тренування відвідують діти різного віку, частина з них займається безкоштовно кілька разів на тиждень.
У боксерському клубі зберігають пам'ять про Максима. У залі залишили його фотографії, прапори та дрон, який, за словами батька, військовий привіз із фронту як трофей.
«"Барабой" завжди був із ним. Навіть на службі він пам'ятав про клуб і своїх вихованців. Це давало йому натхнення», — уточнив Петро.
У залі також облаштували меморіальний куточок на честь Максима, а перед входом розмістили плакат із його зображенням. Їх зробив батько військовослужбовця.
Після поховання мати та сестра Максима зробили татуювання на його честь із позивним військового — «Боксер».
«Одразу майже після поховання ми з мамою вирішили зробити татуювання на честь сина і брата на його позивний «Боксер». Він назавжди з нами», — підсумувала Анастасія.
Родина Максима Дмитришина також зареєструвала петицію про присвоєння йому звання Героя України посмертно.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook, Instagram та TikTok: головні новини Одеси та області
Стежте за головними новинами Одещини в Google Новинах — збережіть тему Суспільне Одеса в обране, щоб не пропустити важливі події у вашому регіоні.
