Магдалена Паскар родом із села Крутоярівка на Одещині. У її родині співали румунські пісні, балади й дойни, а батько грав на акордеоні. Тепер музикантка записує пісні, які пам'ятають старші жителі села, та хоче створити їхній архів. Паралельно пише власні композиції й працює над альбомом колискових. Про родинну музичну традицію, збереження фольклору та власну творчість Магдалена Паскар розповіла Суспільному.
Пісні, які звучали в родині
Музика супроводжувала Магдалену з дитинства. Мама співала їй колискові, старі румунські пісні, балади та дойниДойни — традиційні ліричні пісні румунської та молдовської музичної культури, а батько грав на акордеоні. Вона також пам'ятає мамині розповіді про те, як бабуся й дідусь збирали гостей, а за столом усі разом співали — в один або два голоси.
«Я в дитинстві вже починала писати свої тексти. Пам'ятаю, ми робили дитячі концерти, і в мене були стоси блокнотів, де я писала тексти для пісень», — згадує Магдалена.
У дитинстві вона близько трьох з половиною років навчалася гри на фортепіано, однак через сімейні обставини не завершила навчання. У 17 років почала займатися вокалом у музичній школі в сусідньому селі. Решту навичок, за її словами, здебільшого опановувала самостійно.
Зараз Магдалена створює музику за фортепіано або з укулеле, записує ідеї на телефон і робить аранжування. Раніше грала також на гітарі, однак через стан здоров'я більше не може цього робити.
«Я сідаю або за фортепіано, або беру укулеле. Раніше грала ще й на гітарі, але через те, що хвороба прогресує, зараз, на жаль, уже не граю. Або записую щось на телефоні, роблю аранжування», — розповідає музикантка.
Нещодавно Магдалена вступила до Херсонського коледжу культури та мистецтв, де навчатиметься джазового вокалу. Каже, наважитися на цей крок їй допомогла людина, яка повірила в її творчість і переконала продовжити навчання.
Записати те, що пам'ятають старші
Окремий напрям роботи Магдалени — дослідження музичної спадщини Бессарабії. Вона спілкується зі старшими людьми, розпитує, що вони співали раніше, та записує пісні, про які дізнається під час таких розмов.
У них звучать різні теми — кохання, туга за домом і батьками, розлука та смерть. Окреме місце посідають дойни — ліричні пісні, у яких можуть переплітатися мотиви жалю, скорботи, кохання та сильних переживань.
Для Магдалени ця робота пов'язана не лише з фольклором, а й із родинною пам'яттю.
«Для нас усіх важливо зберігати пісні, які через покоління передаються від батьків до дітей. Це гріє душу, коли розумієш, що твоя бабуся співала таку пісню або в тебе залишилася якась річ від неї. У мене є хустка, яку вишивала моя бабуся, і там є її ім'я. Вона померла дуже рано, але я пам'ятаю, як мама мені про неї розповідала. І коли я дивлюся на цю хустку, відчуваю ніби ниточку, яка мене з бабусею об'єднує», — каже вона.
Один із задумів музикантки — створити архів пісень Крутоярівки. Вона хоче зберегти не лише давній фольклор, а й пісні, які звучали в побуті та під час застіль.
Ще один її проєкт пов'язаний зі старим родинним будинком. Разом із мамою Магдалена вже збирає речі, які належали жителям села: вишиті та в'язані рушники, одяг, серветки й килими.
У будинку вона хоче створити простір за принципом традиційної Casa MareCasa Mare — традиційна парадна кімната в молдовських і румунських оселях, де зберігали найцінніші речі й приймали гостей. та поєднати народну культуру із сучасним мистецтвом.
«Має бути традиція, але вона ж не застигла. Поки ми живемо, вона існує і створюється. Я дуже хочу запрошувати сюди митців і музикантів, щоб ми створювали музику, артоб'єкти, а на подвір'ї знімали музичні перформанси», — ділиться Магдалена.
Власна музика як продовження традиції
Магдалена пише пісні українською, румунською та англійською мовами. Каже, їй цікаво спостерігати, як залежно від мови змінюються ритм і звучання композиції. У майбутньому вона хоче випустити багатомовний альбом.
У власних піснях музикантка говорить про переживання, страхи та кохання. Одна з її композицій — «Виринаю». За словами авторки, м'яке звучання пісні поєднується з текстом про бажання не піддаватися страху.
«Можливо, хтось буде слухати цю пісню і знайде себе в ній або вона допоможе пережити важкі часи. Я хочу, щоб це відгукувалося не тільки мені, а й іншим людям», — говорить музикантка.
Зараз вона також працює над альбомом колискових. До нього хоче включити власні українські композиції, румунські пісні та колискову, яку знайшла у своєму селі.
Згодом Магдалена хоче поєднати народне звучання з джазом. Для цього, каже, їй важливо здобути професійні знання.
«Я дуже хочу зробити народний альбом у джазовому стилі. Але поки хочу навчитися, щоб робити це правильно, на професійному рівні», — розповідає вона.
Більшість роботи над музикою Магдалена виконує самостійно: записує нові ідеї, створює аранжування та готує майбутні композиції. Попри труднощі з пересуванням, вона продовжує виступати, писати музику та брати участь у творчих проєктах. На виступи її супроводжує мама, яка допомагає їй і в повсякденному житті.
Для Магдалени збереження старих пісень — не лише спосіб зафіксувати минуле. Вона хоче, щоб ця музика звучала й далі — у нових аранжуваннях, виступах і просторі, який планує створити в родинному будинку.
«Традиція не застигла. Поки ми живемо, вона існує і створюється», — говорить Магдалена.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
