Після початку повномасштабного вторгнення життя Вікторії Єфремової змінилося повністю. До війни вона жила у Бердянську, працювала викладачкою права в університеті й не думала про зміну професії чи переїзд до іншого міста. Але два місяці життя в окупації, вимушений від'їзд та пошук себе на новому місці змусили починати все спочатку.
Сьогодні в Одесі вона розвиває власну масажну студію та вже планує відкривати нові простори для роботи. Про свій шлях від викладацької діяльності до власного бізнесу Вікторія розповіла в ефірі "Українського Радіо. Одеса".
Два місяці в окупації та життя з чистого аркуша
До повномасштабної війни Вікторія понад десять років жила в Бердянську, де здобула юридичну освіту, працювала старшим викладачем і будувала плани на майбутнє. Проте 24 лютого 2022 року все змінилося. На момент початку вторгнення чоловік перебував у відрядженні в Одесі, а сама жінка залишалася в Бердянську разом із сином.
"Між нами виникла якась стіна. Ми не могли побачитися, ми не знали, як це буде. Спочатку всі говорили: заспокойтеся, це на два-три дні, а потім минув тиждень і ми зрозуміли, що нічого не змінюється", — розповіла Вікторія Єфремова.
Родина майже два місяці прожила в окупації, а потім вирішила виїхати. За словами жінки, тоді головним було знову бути разом і повернутися до нормального життя.
"Я хотіла, щоб ми жили разом і щоб ми жили не в окупації, а були вільними людьми", — розповіла Вікторія.
Вона згадує, що дорога була складною та виснажливою. Родина довго добиралася, переживала через невідомість, однак усе завершилося благополучно: в Одесі їх зустрів чоловік.
Волонтерство, нові знайомства і несподівана зміна професії
Після переїзду Вікторія опинилася в ситуації, коли потрібно було починати життя майже з нуля. Вона говорить, що тоді не розуміла, як рухатися далі, адже освіта і професійний досвід були пов'язані зовсім з іншою сферою.
"Я працювала старшим викладачем на спеціальності "Правознавство". І коли приїхала сюди, думала: кому ми потрібні тут і що нам робити далі", — згадала жінка.
Спочатку знайомі порадили звернутися до благодійних організацій. Через фонд "Гостинна хата" вона отримала не лише підтримку, а й можливість долучитися до волонтерської діяльності. За її словами, саме там вона вперше відчула, що перестає бути чужою людиною в новому місті.
"Мені запропонували допомагати таким самим переселенцям, як і я. Там були нові знайомства, підтримка, поради. Це дуже допомогло. Ти вже не відчував себе чужим", — розповіла Вікторія.
Саме одне із таких знайомств згодом несподівано вплинуло на її майбутнє. Спочатку вона просто хотіла записатися на масаж, але потім побачила оголошення про навчання від власниці студії.
"Я досі не розумію, чому мені захотілося. Це взагалі не моя сфера. Працювати руками — це було щось абсолютно нове для мене", — сказала Вікторія.
Чоловік підтримав її рішення і порадив не боятися спробувати.
"Він сказав: "Навіть якщо нічого не вийде, це все одно буде новий досвід", — пригадала вона.
Після завершення навчання власниця студії запропонувала Вікторії роботу. Так жінка несподівано для себе стала масажисткою.
Страх перед новим і грант, який допоміг розширитися
Після півтора року роботи у студії Вікторія вирішила спробувати працювати самостійно. Спочатку приймала клієнтів удома, потім орендувала невеликий кабінет. Згодом знайома розповіла їй про грантову програму підтримки підприємців.
За словами жінки, спочатку було багато сумнівів.
"Було страшно. Думала, що зараз витрачу багато часу, а раптом нічого не вийде або це взагалі якийсь обман", — розповіла вона.
Попри страх, Вікторія вирішила подати заявку.
"Я подумала: якщо виграю — це чудово, якщо ні — це хоча б буде досвід", — сказала вона.
Після отримання підтримки їй вдалося значно розширити перелік послуг.
"Раніше я працювала тільки з ручним масажем, а тепер додала апаратний масаж, пресотерапію та різні види обгортань. Це допомогло залучити більше клієнтів", — пояснила жінка.
"Хочу допомагати іншим переселенкам"
Сьогодні Вікторія працює переважно із жінками та спеціалізується на корекції фігури. Вона зізнається, що нова професія стала для неї не просто роботою, а справою, яка приносить задоволення.
"Коли людина приходить і не може навіть нормально повернути голову через біль у спині, а потім виходить і пише, що їй стало добре — це неймовірні відчуття", — поділилася вона.
Водночас жінка вже думає про майбутнє. Вона мріє відкрити ще кілька студій в Одесі та допомагати іншим переселенкам знаходити себе у новій професії.
"Я хочу навчати дівчат-переселенок і давати їм роботу. Якщо людина ще не знайшла себе, їй теж потрібен шанс", — розповіла Вікторія.
Попри всі труднощі, вона говорить, що намагається зберігати віру в майбутнє.
"Мій девіз — завтра буде краще, ніж учора. Я дуже хочу, щоб ми прокинулися і все стало добре", — підсумувала Вікторія Єфремова.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
