У березні 2022 року російські військові арештували Ганну у власному домі в місті Чистякове Донецької області. Причиною ті назвали проукраїнські дописи у соціальних мережах. З пакетом на голові її посадили в машину та відвезли до катівні, де вона провела три місяці.
Пізніше жінку перевели у Донецьке СІЗО, згодом — перевезли у Жданівку, де намагалися "пришити" кримінальну справу, катували та погрожували розстрілом. Звільнитися з полону Ганні вдалося лише у квітні 2023 року. Нині жінка проходить реабілітацію. Своєю історією вона поділилася із Суспільним.
"У моєму місті війна почалася у 2014"
Ганна народилася у місті Чистякове Донецької області. У 2014, коли війна прийшла у рідне місто, їй був 21 рік. Вона розповіла, що тоді саме закінчувала медичний технікум, хотіла насолоджуватися життям і зовсім не думала про війну. За словами Ганни, про можливі воєнні дії її та інших студентів попереджали викладачі.
"По телевізору теж показували, що війна починається. Ніхто не вірив. Місто спокійно гуляло, нічого не було. Але у моєму місті війна почалася у 2014. Зайшли росіяни на БТР. Зайшли з автоматами. І тоді вже почався цей кошмар. Вони (російські військові, — ред.) обстрілювали наші міста, але видавали, що це українська армія", — поділилася жінка.
Ганна також додала, що вже тоді, у перші дні після початку воєнний дій, жителям міста було страшно виходити на вулицю, оскільки російські військовослужбовці загрожували їхнім життям.
"Вони хапали людей на вулицях. Деяких взагалі забирали з дому, і досі не відомо, де вони", — зазначила Ганна.
Жінка розповіла, що не могла виїхати з рідного міста, оскільки мала допомагати батькам, що не бажали його покидати.
"Ми застрягли у місті"
На початку повномасштабного вторгнення Ганна все ще перебувала у Чистякові. За її словами, РФ намагалася утримувати людей в тимчасово окупованих містах, щоб ті створювали вигляд густонаселених територій. Через це у 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення, їй разом з батьками не вдалося виїхати з Донеччини.
"Ми мали бути чисельністю для цих людей. Тому ми застрягли у місті в 2022 році", — зазначила вона.
"Змусили сісти в машину, одягли пакет на голову"
У лютому 2022 року Ганна висловлювала проукраїнську позицію в соціальних мережах. Вона розповіла, що писала коментарі під постами одного з регіональних каналів про воєнні дії на території Маріуполя й намагалася донести правду до підписників та читачів.
"Я стала на захист Маріуполя. Також написала їм: "Що ви, гади, робите? Ви вбивці, терористи. Це не Маріуполь має бути обстріляно, це ви повинні бути знищені" і так далі", — поділилася жінка.
За словами Ганни, саме такі коментарі під дописами стали причиною її арешту 26 березня 2022 року. Вона розповіла, що того ранку її мати вийшла на прогулянку з собакою, а коли повернулася додому — разом з нею зайшли озброєні чоловіки.
"Мене заарештували шестеро людей. Двоє були цивільні, четверо — у військовій формі, у балаклавах, з автоматами. Мене забрали на очах у батьків. Вони мене змусили сісти в машину, одягли пакет на голову і відвезли на допит", — поділилася жінка.
"Кожного дня вони вигадували нову легенду"
Близько 40 хвилин, як зазначила Ганна, вона разом з озброєними чоловіками та пакетом на голові провела в машині. За її словами, пізніше ті силоміць вивели її та привели у приміщення, де смерділо рибою та алкоголем.
"Допитували де штаб, де опізнавальні знаки, де українська армія, де батальйон. Я сказала: "Пішли ви до біса". Нічого я їм не відповідала на питання", — додала колишня полонена.
На думку Ганни, російські військові намагалися вивести її на діалог, щоб вона визнала те, чого не робила. Так, за її словами, ті намагалися звинуватити її зокрема у шпигунстві.
"Спершу я була снайперкою для них. Я служила у батальйоні "Азов" у Маріуполі (на думку росіян, — ред.), хоча вони навіть арештували мене не в Маріуполі, а під їхнім носом у Чистякові. Кожного дня вони вигадували нову легенду", — додала вона.
"Примушували вивчати російські пісні, співати російський гімн"
Близько трьох місяців, як зазначила Ганна, їй довелося прожити в катівні: це було напівпідвальне приміщення з ґратами між "камерами". Вона додала, що жила там разом з чотирма іншими жінками, проте спілкуватися відмовлялася, оскільки підозрювала їх у шпигунстві. Також жінка згадала жахливі умови для життя:
"(У катівні, — ред.) о 6 ранку підйом, 5 хвилин на вулиці. Триразове харчування було, але жахлива їжа була. Ми залишали ту їжу, тому що не могли це їсти, нам ставало погано. Навіть спати не дозволяли протягом дня, тому ми їли тільки хліб, щоб не засинати. Також примушували вивчати російські пісні, співати російський гімн, читати їхню пропагандистську літературу", — поділилася Ганна.
Жінка згадує, що декілька разів працівники катівні приводили туди підлітків 16-17 років. Їй запам’яталася дівчина-сирота, яка після ув’язнення довго не могла перестати плакати й сумувати за бабусею — єдиною рідною людиною. За словами Ганни, підліткам також вигадували причини для покарання: "шпигунство", "тероризм".
"По обличчю вдарили, у мене покришилися зуби"
На початку літа 2022 року полонену привели на черговий допит. Вона розповіла, що саме тоді їй намагалися "пришити" нову кримінальну справу, проте вона знову не визнала своєї провини. Тоді Ганну перевели до Донецького СІЗО, де поселили у жіночу секцію.
"Забрали мене вже одразу в камеру. У камері було 18 людей. Це була вузька кімната. Вікна були, але з дротами. Вранці у нас підйом був. Ми їли, огляди були. Нас рахували, а потім знову залишали", — розповіла вона.
За словами Ганни, до початку осені їй влаштовували фейкові суди, де знову й знову намагалися звинуватити у шпигунстві й тероризмі. Через це у вересні проти неї порушили кримінальну справу, за фактом якої їй загрожувало 20 років ув’язнення або розстріл. За два місяці, у листопаді, розпочалися нові допити. Один з них Ганна згадує і досі:
"Мене по обличчю вдарили, у мене покришилися зуби. Вибили 12 зубів. Після цього мене повернули у кімнату, жодної медичної допомоги не надали. Я використала ганчірку та трохи технічної води, щоб промити рану. Просто притиснула ганчірку до себе. І все", — поділилася вона.
Звільнення з полону
Наприкінці січня 2023 року Ганну перевели у Жданівку. Її кімната також була відокремлена ґратами, їй дозволяли тільки іноді гуляти коридорами. На думку жінки, тоді її хотіли "позбутися", оскільки корисної інформації не отримали.
У квітні того ж року Ганну наказали відпустити до Донецька, щоб та дісталася додому в Чистякове:
"Мене відправили до ФСБ — фейкового слідчого відділу. Треба було підписати, що моя кримінальна справа закрита, що мене відпускають, що я вже вийшла з полону. Я їм не вірила, була в такому шоковому стані, що не зрозуміла, що відбувається".
Вдома Ганну зустріли батьки, яким вже повідомили про звільнення доньки. Перші декілька днів у місті Чистякове відчувалися дивно й незвично, згадала жінка. Їй хотілося тільки приймати душ та їсти хорошу їжу. Ганна також додала, що мала страх виходити на вулицю: при спробах прогулятися задихалася через великий простір навколо. Згодом навчилася з цим жити.
Мрії та плани на майбутнє
Майже два роки Ганна продовжувала жити у Чистяковому. У грудні 2024 року разом з мамою вона виїхала до Києва. Там жінка планує лікуватися після полону й будувати своє майбутнє.
"Мені був 21 рік, коли почалася війна, і у мене все забрали. Доводиться починати життя з чистого аркушу. Дуже багато чого треба добиватися, треба працювати. Треба відновлюватися, тому що у мене здоров’я вже ніяке. Я хочу подорожувати, подивитися на світ. Родину, звісно, хочу, але спочатку треба відновитися", — поділилася звільнена з російського полону Ганна.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
