1396 днів морський піхотинець з Одещини Володимир Костерін перебував у полоні РФ. Він потрапив у неволю після спроби прориву в Маріуполі у квітні 2022 року. 5 лютого 2026 року військовослужбовця звільнили під час обміну полоненими. Вдома його чекали дружина Валерія та 10-річний син Микита.
Про службу, полон та перші дні після повернення дружина Валерія розповіла Суспільному.
Дружина Володимира Костеріна, Валерія, розповіла, що чоловіка призвали до лав Збройних сил України у 2019 році. Спочатку він проходив строкову службу, згодом уклав контракт. Близько року військовослужбовець виконував бойові завдання в зоні проведення АТО/ООС. У грудні 2021 року підрозділ із Миколаєва, у складі якого служив Костерін, вирушив на ротацію до Маріуполя.
Володимир служив у 36-й окремій бригаді морської піхоти, додала жінка. У полон він потрапив 12 квітня 2022 року під час спроби прориву з оточеного Маріуполя на території металургійного комбінату імені Ілліча.
Майже чотири роки Валерія не мала можливості побачити чоловіка. Востаннє Володимир вийшов на зв’язок 27 березня 2022 року.
За словами жінки, з початку повномасштабного вторгнення вони спілкувалися рідко — кілька разів короткими повідомленнями.
"Це були короткі СМС — умовні "плюсики", які означали, що він живий. Після 27 березня зв’язок обірвався, і тоді почався період невідомості", — поділилася Валерія.
Про те, що чоловік перебуває в полоні, дружина дізналася за три дні після його захоплення. Інформацію про місце утримання Володимира Валерія отримала 30 червня 2022 року — після першого обміну полоненими. Про це їй повідомив один зі звільнених військовослужбовців.
"Життя розділилося на до та після. Всі думки, сили та дії були спрямовані на одне — дочекатися, не зламатися і зробити все можливе для його скорішого повернення", — згадує дружина військовослужбовця.
Поки Володимир перебував у полоні, Валерія долучилася до громадських ініціатив на підтримку полонених і безвісти зниклих військових. Вона брала участь в акціях у різних містах, зокрема в Одесі, а також порушувала цю тему у соціальних мережах.
"Щонеділі проходять заходи на підтримку безвісти зниклих та полонених. За можливості я намагалася не пропускати жодного. Для нас, рідних, це спосіб нагадувати суспільству, що полонені та безвісти зниклі — це живі люди, яких чекають удома", — зазначила Валерія.
У родині Володимира та Валерії Костеріних зростає син Микита. Зараз хлопцеві 10 років. Коли батько потрапив у полон, хлопчик готувався піти до першого класу.
За словами жінки, вона одразу пояснила синові, де перебуває його батько, добираючи слова з урахуванням віку дитини:
"Я сказала, що тато — герой, він далеко від нас, але любить нас і ми його чекаємо".
Вона додала, що пережити цей період їй допомогли віра у повернення чоловіка, відповідальність перед дитиною та підтримка близьких і небайдужих людей.
Валерія не знала, чи буде її чоловік серед звільнених під час обміну полоненими 5 лютого. Вранці того дня вона опублікувала у соціальних мережах допис про очікування добрих новин. Згодом підтвердження надійшло.
"У застосунку "Дія" о 13:34 я побачила повідомлення, яке починалося зі слова "Вітаю". Я не дочитала його до кінця — одразу зрозуміла, що це означає. Було складно повірити, щоб знову не втратити надію. Лише згодом усвідомила — це наш кінець пекельного шляху", — поділилася Валерія.
Увечері після повернення Володимир і Валерія вперше поспілкувалися. За словами жінки, цей момент важко передати словами. Наразі, додає вона, Володимир потребує фізичного та психологічного відновлення після тривалого перебування у полоні.
"Головне — триматися, не втрачати віру, боротися за своїх рідних і не мовчати. Повернення — це життя. Це можливість знову обійняти близьких, будувати майбутнє та поступово відновлюватися після пережитого", — підсумувала Валерія.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області.
